“Хочу, щоб українська музика звучала не так, як ми звикли” - як музикант зі Словʼянська пише пісні під час війни

В умовах повномасштабної війни українська музика переживає своєрідну епоху Ренесансу. В цьому відродження є як багато цінного, так і одноденного. Пісні-одноденки з часом забудуться. А ми поки хочемо розповісти про нове, якісне і цікаве. Один з представників цієї нової хвилі - музикант зі Слов’янська Diz.wish. Про нього і пропонуємо дізнатися. А ще пропонуємо послухати і побачити.

Широкомасштабна війна відкрила українцям багато імен талановитих виконавців та гуртів, чиї пісні хочеться переслуховувати. Пояснити такий сплеск можна тим, що життя в умовах постійної небезпеки змушує відкинути всі вагання і починати робити те, що відкладалося “на потім, до кращих часів”. Адже ще невідомо, коли саме настануть ті кращі часи.

Так сталося і з молодим музикантом зі Слов’янська, який взяв собі творчий псевдонім Diz.wish. Він у матеріалі попросив називати себе саме так. У 2022 році хлопець презентував широкій публіці свій трек “Тиша”. Він не перший в творчості музиканта, але перший створений не “в стіл”.

Журналістка сайту 6262 випадково натрапила на уривок пісні “Тиша” в чиємусь сторіс в Instagram. Після першого прослуховування пісня зацікавила, після другого - сподобалась і віддалено нагадала Deftones.

Далі вийшла пісня “Уроборос”.

Ще через деякий час на цифрові платформи потрапив новий трек “Знову”. Для нього diz.wish опублікував тизер, знятий настільки професійно і якісно, що хочеться побачити повний кліп.

Після цього наша редакція вирішила: варто поспілкуватися з музикантом, який ще на початку творчого шляху завдав собі високу планку. А після спілкування - розповісти про нього читачам, дати послухати і побачити.

“У мене був незакритий гештальт” - з чого все починалося

Музикою Diz.wish почав займатися у 2014. Спочатку це було заняття, аби “вбити час”. Тоді юнак був змушений виїхати зі Слов’янська, коли почалася окупація міста, коли війна з росією ще була на стадії АТО. Юнак почувався через ці події не дуже добре, тому музика стала одним зі способів приборкати почуття. Для цього був тільки ноутбук і навушники за 200 грн.

“Я заходив, щось робив - по приколу, можна сказати. Я полюбляв слухати різну музику. Ще і друзі завжди просили щось скинути, бо знали, що я можу цікаве порекомендувати. Якось щось робив у гуртожитку, але це був повний жах. Бо не було розуміння, що робити, що куди ставити, що і як повинно звучати”

Юнак працював на різних роботах, але не отримував від цього особливого задоволення. Музика все ще була чимось із розряду хобі. Але музикант-початківець розумів, що хоче робити щось творче.

Він також усвідомив що написанням музики може займатися багато годин, не встаючи з місця і не перериваючись. Тому коли фінансове становище трохи вирівнялося, зрозумів, що треба зібрати студію, аби з комфортом займатися тим, що приносить задоволення, тобто створювати музику. 

Отже, музикант витратив гроші і купив монітори, колонки, аудіокарту, мікрофон. Потім згадав, що колись у дитинстві три роки ходив у музикальну школу, де вчився грати на гітарі. 

“Я зрозумів, що у мене був незакритий гештальт. Коли мені було років 12, мені купили електрогітару. Але грошей не було, щоб якось її підключити. Я просто грав на ній, як на акустичній гітарі. Тому я купив собі нову гітару, все зібрав для неї”

Коли було зібране все необхідне обладнання, прийшло розуміння, що вже існуючого досвіду запису інструментальної музики недостатньо. Маючи все необхідне для створення музики, спочатку хлопцю було важко зорієнтуватися, а з чого ж почати?

“Все зібрав і думаєш: окей, а що далі? Я зрозумів, що був взагалі не готовий до цього. Якось ти цього прагнув дуже сильно, але насправді не розумів, для чого”

Місце для запису музики було зібрано наприкінці 2020 року. Відтоді десь пів року воно майже не використовувалося. А спроби щось записати ні до чого не приводили. 

“Надовго мене не вистачало. Не міг зрозуміти, що це таке, як мені взагалі з цим працювати”

“Написав пісню, друзям сподобалось” - напередодні повномасштабної війни

Був кінець 2021 - початок 2022 року. Музикант мав не дуже спокійне та безхмарне життя, з’явилися проблеми з фінансами, закінчилися стосунки. Тоді Diz.wish подумав: чому б не написати пісню?

“До цього я все робив “у стіл”, було навіть соромно це комусь показувати. Я написав пісню, виклав на SoundCloud. Всім друзям сподобалось, вони в шоці там: вау, ти що, співати вмієш? Я кажу: та не особо. Я знаю, як повинно звучати, багато що чув. Ну і виклав пісню”

Але потім почалася повномасштабна війна. За тиждень до цього хлопець виїхав з Харкова назад у Слов’янськ. Бо зрозумів, що хоче повернутись додому і більше не має бажання жити в тому місті.

“Коли в мене відібрали змогу робити те, що подобається, я відчув його цінність цього захоплення” - що було, коли почалася війна

Через деякий час після початку повномасштабної війни музикант вирішив евакуюватися зі Словʼянська. Адже було незрозуміло, як ситуація розвиватимуться далі, і залишатись в рідному місті здавалось небезпечним. Все обладнання залишилося вдома, а музикант поїхав до Чернівців, де прожив близько п’яти місяців. Він розумів, що не хоче все починати спочатку, збирати по дрібницях. 

“Мені було дуже погано, бо все моє обладнання залишилося вдома. Я страждав сильно. У той момент, коли війна в мене відібрала змогу робити те, що мені подобається, я відчув його цінність”

Аж якось друзі зі Слов’янська зібралися з’їздити додому, щоб забрати речі. Хлопець попросив їх вивезти звідти і музичне обладнання. Хоча навіть не знав, де у Чернівцях те обладнання розмістити, бо жив у гуртожитку. Але принаймні була впевненість, що у Чернівцях воно не згорить від обстрілу.

Друзі все вивезли і запропонували перебратися до Києва, щоб робити музику там і паралельно заробляти, займаючись монтажем відео. 

“Була середина липня. Ми з’їжджаємось в Київ, хлопці мені все відправляють, я щасливий нереально, що воно все до мене повернулось, що воно все живе. Я на максимальному куражі за кілька днів написав першу україномовну пісню “Тиша”, виклав до неї в Інстаграм відос. Там почався якийсь нереальний актив як для моїх 300 підписників”

Музикант зрозумів, що кайфує від процесу створення пісень, від реакції підписників. Тож вирішив продовжувати писати музику на загал. 

На створенні “Тиші” надихнув Spotify. У знайомого музикант попросив дозволу взяти його вірш, аби трохи доповнити його, переробити і взяти за текстову основу пісні.  Знайомий дозволив, врешті вийшло 50/50 - половина тексту оригінальна, половина - доповнена. Пісня за змістом вийшла абстрактна, втім, вона все одно просякнута контекстом подій, які розгортаються в Україні з 2022 року.

“Для мене принципово не робити пісні, в яких ти намагаєшся щось конкретне сказати. Краще, щоб людина почала думати, із собою асоціації проводити. Мені цікаво питати, що люди думають в той момент, коли слухають”

“Хотів, щоб українська музика звучала не так, як ми звикли” - що надихнуло

Не було якогось конкретного гурту, який вплинув на творче мислення музиканта. Точніше можна сказати, що це була західна англомовна музика. Наприклад, nothing nowhere, Kenny hoopla, quannnic, Kenny Mason, Jean Dawson.

Але хлопець хотів не просто щось копіювати чи переспівувати, а самостійно створювати таку україномовну музику, яка б звучала на рівні з західною, і яку б слухали не тільки в Україні.

“Я хотів, щоб українська музика звучала не так, як ми звикли її чути”

“Все сам роблю” - як створюється музика

Однойменний музичний проєкт Diz.wish створює самостійно, не залучаючи до роботи над музикою когось ще. Це, окрім текстів, запис інструментів і вокалу, аранжування, зведення, обробка тощо. Адже часто буває складно пояснити свій задум іншим людям, і зробити так, аби бачення і настрої співпали. До того ж такий підхід дозволяє зекономити не тільки час на пояснення, а й гроші. 

“Я все сам з нуля роблю - від написання до зведення. Єдине що - я попросив товариша, щоб він мене відзняв. А я все змонтував. Але є хлопці, з якими в перспективі можна грати пісні. Якщо ви гурт, треба, щоб всі зірки на небі зійшлися, щоб одна мета, одне бажання - тоді може виникнути якась хімія, яка приводить до результату. Я ще кілька років тому вирішив все робити сам, тому що я не хочу на людей сподіватись. Відчуваю, що зі мною складно буде. Тому що у мене бачення досить нестандартне, і я вважаю, що я його ще повністю не показав. Я не хочу просто робити рок чи других Deftones”

“Не думаю, що назва значення має. Краще попрацювати над якістю” - звідки імʼя проєкту та творчий псевдонім

Колись, коли музиканту було років 14, він катався на скейті фірми Deathwith. Дуже сподобалась назва, яка з часом трансформувалася з Death на Diz. Назва здалась цікавою тим, що незрозуміло, що вона означає, і немає явних відсилок до чогось.

Спочатку хлопець її використовував як нікнейм у комп’ютерних іграх, потім - щоб продавати інструментал, далі - для просування власної музики. До того ж виявилось, що на Spotify такої назви ще немає.

“Я не думаю, що назва якесь вагоме значення має. Краще попрацювати над якістю того, що я роблю. Музика має бути такою, якою я її відчуваю. Ніхто не може тобі сказати, що це не для тебе. Тому що коли ти починаєш робити щось не схоже на решту, люди вважають, що їх обов’язок - твої починання придушити”

“Молодих артистів, які нормально заробляють, можна по пальцях порахувати”

Зараз публікувати музику на онлайн-майданчиках - взагалі не проблема. Можна публікувати через дистриб'юторів. Дехто з них публікує безкоштовно, дехто бере, наприклад, 10-15 доларів на рік. Десь стовідсотковий прибуток з пісень віддають тобі, десь - беруть частину собі (70/30, 50/50).

Ще можна звертатися до якихось лейблів, які тебе візьмуть і будуть викладати твої пісні. Якщо лейбл більш-менш серйозний, то він допоможе і з просуванням. 

Але поки Diz.wish викладає пісні сам. Монетизація з них є, але український ринок замалий для того, аби вона була вагомою. А коштує в Україні прослуховування рази в 3-4 менше, ніж в США чи Європі. Навіть ті артисти, які зараз стали дуже популярними і мають багато прослуховувань, за місяць заробляють 200-300 доларів з монетизації. У США ця сума б збільшилась приблизно до 1000 доларів.

“Ті, хто на сцені років 10, заробляють нормально. А молодих артистів, які нормально заробляють, можна по пальцях порахувати. Ну SadSvit, наприклад. Але все одно міг би більше”

Зараз музика - це не спосіб заробітку. Тому паралельно музикант монтує і знімає відео для одного з медіа Харківщини, має перепустку для роботи в зоні бойових дій. 

“Планую навідатись, але не планую повертатись” - про рідне місто

Після початку повномасштабного вторгнення Diz.wish жодного разу не був у Слов’янську. До 24 лютого 2022 року він провів там тиждень, але ще не встиг зрозуміти, в який бік змінилось місто за дев’ять років.

Музикант планує навідатись у Словʼянськ, але не планує туди повертатись після перемоги. Бо зрозумів, що комфортніше себе почуває у великому місті, де більше людей, більше можливостей та шансів і більше шансів не привертати до себе увагу, коли вона не потрібна. 

“Коли ти не дуже відомий, ніхто не буде слухати твій альбом” 

На черзі - вихід нової пісні. Для себе музикант вирішив, що поки що варто випускати окремі сингли, але часто. Тому що запис повноцінного альбому потребує багато часу, а витрачені на нього сили і ресурси можуть виявитися марними. Тому що завжди є ризик, що “продукт не зайде”. 

“Я дуже довго це роблю. І я зрозумів, що якщо і далі буду випускати такими темпами, раз на пів року, то я ніколи не зроблю все, що хотів. Я знаю себе, я багато часу присвятив вивченню себе. Тому розумію, що зараз взагалі немає сенсу записувати альбом. Бо я можу перегоріти в процесі. Та і коли ти не дуже відомий, ніхто не буде слухати твій альбом, це не цікаво”

Зараз сингли дозволяють музиканту постійно експериментувати, не притримуючись якоїсь єдиної концепції. А запис альбому, на його думку, актуальним стане тоді, коли вже наблизиться розуміння “свого Я в музиці”.

“Якщо я буду робити все гарно, в будь-якому випадку знайдуться люди, яким це сподобається” - про бажання і майбутнє

Diz.wish планує і далі створювати музику, знімати для пісень повноцінні кліпи, а не короткі тизери. Ще - організовувати концерти, коли музичний багаж буде більшим. 

“Не важливо насправді, як це буде монетизуватись. Важливо, що якщо я буду робити все гарно, в будь-якому випадку знайдуться люди, яким це сподобається”

Читайте також за цією темою:

• “Бо Shum.Rave - про людей”. Як живе під час війни рейв-рух, створений на Донеччині
• “Я хочу, щоб ми були краще, ніж Японія чи Америка”, - як живе під час війни організаторка барахолок у Слов’янську і чому залишилась в Україні
• “У мене були школи брейк-дансу, а потім я став вантажником” - тренер та музикант зі Слов’янська про російсько-українську війну

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262