Про 24 лютого, обстріли та відновлення Слов’янська. Велике інтерв’ю з Вадимом Ляхом

Рік повномасштабної війни - яким він був для Словʼянська? Що за цей час змінилося у місті? Які моменти в житті громади за цей час були найважчими? Про це і не тільки журналістка сайту міста Словʼянська 6262 поспілкувалася з очільником міської військової адміністрації Вадимом Ляхом.

Для Словʼянська війна росії проти України почалася навесні 2014 року. Тоді місто пережило 84 дні окупації, але потім було звільнено, успішно відновлювалося, відбудовувалося та розквітало. 

Повномасштабне вторгнення росії для Словʼянська, як і для решти країни, почалося рано вранці 24 лютого 2022 року. А точніше - близько 4 ранку, коли містяни почули вибухи з боку Краматорська.

Перший день повномасштабної війни для Словʼянська був сповнений паніки, черг на заправках, у магазинах та біля банкоматів, метушні та невідомості. 

Читайте: Черги до банкоматів, купа машин і пусті полиці магазинів. Слов’янськ рік тому

Якийсь час місто ще не потерпало від російських обстрілів. Однак все ж був період, коли окупанти підібралися до Словʼянська дуже близько - бої точилися за 10-15 км від міста. Тоді воно зазнавало регулярних “прильотів” та руйнувань.

Зараз, крокуючи вулицями, неозброєним оком видно побиті уламками будинки, вибиті вікна, поламані балкони, знесені підʼїзди та провалені дахи. Все це - докази російських злочинів, які не зникнуть самі собою. До них додаються ще зачинені кафе й магазини, старі рекламні вивіски та пусті білборди. Вони теж нагадують, що війна триває.

Читайте: Рік. Записки війни у Слов’янську

Рани нашого міста. Записки війни у Слов’янську

Але якщо підсумувати, яким був для міста 2022 рік? Які відрізки цього року були для міста найскладнішими? З якими проблемами стикаються люди, які нікуди не виїжджали? Як налагоджена евакуація людей та процедура відшкодування за зруйноване житло? Всі ці та інші питання ми поставили керівнику Словʼянської військової адміністрації Вадиму Ляху під час великого інтервʼю. 

Невеличка довідка

Вадим Лях став міським головою у 2015 році. Далі він був переобраний на другий строк і навесні 2021 року став очільником Словʼянської обʼєднаної територіальної громади. 

У квітні 2021 року міський голова Слов’янська оголосив про намір розпуску міськради, позачергових виборів та тимчасового введення ВЦА. Таке рішення було прийняте у зв’язку з "системним невиконанням депутатами Слов’янської міськради вимог Закону України про статус депутатів місцевих рад, Закону України про місцеве самоврядування, бюджетного рішення".

26 травня 2021 року Президент України своїм Указом утворив Слов'янську міську військово-цивільну адміністрацію.

7 липня голова ДонОДА Павло Кириленко підтвердив, що Вадим Лях є мобілізований, проте у випадку призначення його на посаду голови ВЦА, існує певна процедура відрядження зі Збройних Сил України.

4 серпня 2021 року Вадим Лях став голово Словʼянської військово-цивільної адміністрації (ВЦА). У цьому статусі він був аж до 30 березня 2022 року. А вже тоді він став головою Словʼянської військової адміністрації (ВА), яким він є і сьогодні.

Початок повномасштабної війни і остання доба до цього - як це було?

23 лютого було для очільника тоді ще ВЦА звичайною добою. Адже, як згадує Вадим Лях, він належав до тієї категорії людей, які не вірили, що 24 лютого щось почнеться. А якщо і почнеться, то не так повномасштабно, а, скоріше, на Донецькому напрямку. 

24 лютого для керівника громади почалося з того, що подзвонила донька і сказала: почалася війна. Того дня рано вранці він стандартно приїхав на роботу. 

“Далі стандартні дії: спілкування з військовими, з командиром військової частини, з керівником тероборони. А далі - за планом взаємодії з цього приводу”

З якого приблизно моменту у Словʼянську стало небезпечно?

Керівник ВА каже, що це питання можна розбити на дві складових. Перший такий момент був, коли ворог почав тиснути на Маріуполь, місто було оточене, і було проблематично виїхати з нього. І тодішні заяви росіян про те, що вони хочуть взяти у кільце Словʼянськ і Краматорськ.

“І потрібно було організовувати евакуацію не з приводу прильотів, їх тоді не було, а озираючись на те, що коїлось в сусідніх містах, таких як Маріуполь”

Тому перша і найбільша хвиля евакуації була тоді, коли розгорталися події у Маріуполі.

“Тоді був наступ і на Київ, і на Херсон. І ворог просувався досить швидко.Тому розуміючи це, перше завдання було - організувати евакуацію людей, щоб вони не залишились в оточенні. Хоча тоді місто ще не обстрілювали, загрози для інфраструктури не було”

Другий небезпечний момент був наприкінці весни - на початку літа. Тоді росіяни достатньо просунулися для того, щоб РСЗВ діставало до міста. І почалися обстріли, почала страждати інфраструктура, водопостачання, електрика. Почали зʼявлятися новини про постраждалих та загиблих. Тоді ж була друга активна хвиля евакуації.  

“Там в трьох напрямках були бої. Це Долина, далі ворог намагався просунутись з Барвінківського напрямку - там його зупинили. Ну і Лиманський напрямок”

Вадим Лях каже, що найскладнішими для нього були моменти, повʼязані з загибеллю людей:

“Ніщо не може зрівнятися з загибеллю людей. Все, що зруйновано, можна відновити, а життя не повернеш. Тому, коли почались обстріли, і щодня були загиблі або поранені, особливо якщо це діти, то це я вважаю найстрашнішими часами”

Загалом за період повномасштабної війни у Словʼянську 29 загиблих і 90 поранених цивільних жителів.

На думку Ляха, теперішню ситуацію у місті не можна порівнювати з тим, що було навесні та влітку. Каже, що:

“Було страшніше, коли дійсно ворог стояв по річці Сіверський Донець. Це Райгородок - 10 км. Коли він був у Святогірську - це 25 км, коли Долина - це 30 км. Коли в нього був потенціал, ініціатива військова та стратегічна”

Зараз у Бахмуті та інших містах Донеччини ситуація не легша, але й ворог за цей час не став сильніше - каже голова адміністрації. 

“Так, вони навчаються, мають певний досвід, продовжують брати кількістю та обстрілами, знищуючи міста, до яких наближаються. Але ми бачимо, що обіцяна допомога в озброєнні йде. Як би їм не хотілося, але великих просувань вже немає. Бої під Бахмутом вже пів року, вони забирають життя хлопців, мешканців Словʼянської громади, які пішли воювати, це жахливо. Але ми бачимо, що ворог зупиняється, і ми чекаємо наш контрнаступ, про який говорять наші військові і політичні лідери. Я в нього вірю. Так, маємо надію на краще, але готуємось до гіршого, не треба розслаблятися. Все ж таки розуміємо, що потенціал росії…вона видихається. Але на жаль, людський ресурс, який вони можуть спалити, в них є”

Які обовʼязки голови військової адміністрації стали викликом у контексті війни?

Очільник ВА каже, що обовʼязки під час війни не стали для нього викликом, але стисло пояснив, що сюди входить.

Основні завдання, які бере на себе військова адміністрація та її керівник, можна розподілити на три основних напрямки: безпека людей (евакуація тощо), критична інфраструктура (забезпечення тих, хто залишається в місті, хоча б мінімальними послугами - газ, тепло, вода, світло) і оборона міста.

Порівняно з 2014 роком у Словʼянську зараз більше руйнувань. Чи фіксуються вони? Чи відбуваються виплати тим, в кого постраждало житло?

Працює комісія, яка виїжджає і фіксує всі ці руйнування. Працює поліція, яка з прокуратурою фіксує руйнування як злочини, які коїть росія на території України. Далі дані передаються в область, звідти - в Київ. І там вже дані вносяться в єдиний реєстр. 

Поки що працює тільки місцева програма виплат. Це не державне відшкодування, а допомога в двох напрямках. Якщо це приватне житло, то виплачується від 10 до 30 тис. грн безпосередньо на картки, щоб люди могли привести трохи житло до ладу і законсервувати його. 

Другий напрямок - це робота з багатоповерхівками. Там теж відбувається консервація (робота з дахом, вікнами), тому що зараз робити капітальні ремонти неможливо. На роботу з вікнами та дахом у багатоповерхівках теж виділяються гроші. У багатоповерхівках вирішили проводити роботи організовано силами УЖКГ, керуючих компаній.

Керуючим компаніям передають матеріали, щоб вони проводили роботи в багатоповерхівках самостійно. Матеріали або закуповує місто, або виділяє райдержадміністрація, або надає обладміністрація. Там, де потрібні більш масштабні роботи, або керуючі компанії не можуть впоратися, підключають підрядників. 

Чи є у Словʼянську такі будівлі, які не підлягають відновленню?

За словами Вадима Ляха, експертні звіти вже зроблені. Наприклад, дитсадок по вулиці Торській вже не вдасться відновити. Тому що там стара будівля. Його потрібно буде відновлювати з нуля. 

По інших будівлях питання відкрите. Наприклад, якщо вони бетонні, то навіть попри відсутність підʼїзду, відновлення можливе. Але потрібно робити проєктно-кошторисну документацію. Поки така робота не ведеться, тому що місто все ще знаходиться в зоні бойових дій. 

Голова ВА каже, що зараз Уряд працює над деякими законодавчими актами, які будуть регулювати цей процес. Тому поки що будівлі просто консервують.

На думку Ляха, коштів на відновлення міста знадобиться багато, значно більше, ніж після подій 2014 року. Все буде залежати від того, яку допомогу отримає Україна після перемоги від своїх партнерів.

“Відновити Словʼянськ - це декілька років, якщо будуть гроші. Там немає таких робіт, які неможливо виконати. Якщо буде фінансування, буде і результат. Там багато є варіантів - і допомога, і конфіскація російських активів. Про це думати потрібно, але робити це зараз, коли може прилетіти, поки зарано”

Де зараз живуть люди, чиє житло постраждало, але які не евакуювалися?

За інформацією очільника громади, більшість людей, в яких постраждали будинки, виїхали. Ті, хто не виїхали, живуть у родичів чи знайомих. Але в адміністрацію немає звернень на кшталт “нам ніде жити”. 

“На щастя, повністю зруйнованих не більше сотні квартир. Будинки, які постраждали, їх там може і 700. Але ми розуміємо, що це дах, вікна - те, що можна відновити”

Зі стотисячного населення до 24 лютого зараз у місті мешкає близько 50 тисяч. У найскрутніші періоди минулого року проживало близько 20 тисяч людей. Очільник громади каже: ті 30 тисяч, які повернулися, вже знають процес евакуації, де і як розміщуватись, і впевнений, що у випадку небезпеки, вони поїдуть знову. 

“Але ж ми бачимо, що 50 тисяч десь залишаються все ж. І ті розмови, що на нас ніхто не чекає, і все так погано…Так, погано, вдома краще. Ми розуміємо, що 50 тисяч, які виїхали, вони ще не повернулися. Так, вони чекають цього, можуть повернутися. Але, все ж таки, вони знайшли можливість знаходитись десь у безпечному місці - це і в Україні, і за кордоном. Так, повертатись поки зарано. Як тільки буде така можливість, Словʼянськ буде чекати всіх вдома. І я думаю, що ми знайдемо можливість розмістити навіть тих, у кого було зруйноване житло”

Як відбувається евакуація і пошук громад та міст, де людей розмістити?

Евакуація - це урядова програма, коли підключені області, які приймають людей, де є моніторинг того, чи є взагалі можливість приймати переміщених осіб. Тобто перевіряється, чи є в області гуртожитки, готелі та інші місця, де переселенців можуть розмістити безоплатно.

Один з напрямків співпраці в цій сфері - спільна робота Уряду, обласної і міської адміністрацій. Вони визначають області, до яких прямують евакуаційні потяги. І де приймаюча сторона бере на себе безкоштовне розміщення. Зараз це Черкаська область. Раніше були Полтавська, Кіровоградська, Рівненська області.

Коли в регіоні вже немає ресурсу приймати переселенців, розглядаються інші області. 

Взагалі евакуація не зупиняється і триває щодня. Так, в один з останніх днів лютого зі Словʼянська виїхало девʼятеро людей: четверо місцевих, решта - з Бахмутського району. 

Бували дні, коли зі Словʼянська вирушали переважно люди з Бахмутського та Соледарського напрямків. Тобто Словʼянськ був місцем переправи. 

Другий варіант виїзду - через волонтерів. Вони дають інформацію про те, де можуть розмістити людей - наприклад, Київ, Закарпаття. Є волонтери, які вивозять людей за кордон - Польща, Чехія та інші сусідні країни

Отже, Вадим Лях запевняє, що є різні варіанти для евакуації та розміщення, є різні можливості. Тобто механізм відпрацьований.

Яка у Словʼянську зараз ситуація з роботою?

Голова погоджується з тим, що дійсно люди можуть стикатися з проблемами в працевлаштуванні. Вони є і в Словʼянську, і в інших регіонах. А це зазвичай є головною причиною, яка змушує містян повертатись. Але така проблема, за його словами, буде і після війни. Адже зруйновані підприємства не одразу відновляться на сто відсотків. 

“Треба бути готовим, що буде не так, як було до війни. На те вона і війна, що несе не плюси, а мінуси. Але як би там не було, на кожну людину є виплати від 2,5 до 3,5 тисяч (прим. гривень). Є багатодітні виплати, є компенсація за житло. Деякі фонди допомагають окремо”

Багато підприємств виїхали зі Словʼянська і можуть після війни залишитись в інших областях. Але, на думку Ляха, основною проблемою буде кадрова. Вона існувала у місті й до 24 лютого. Тут йдеться про вузьких спеціалістів з професійними навичками. 

До повномасштабної війни вже був відтік кадрів на більш оплачувану роботу за кордон та інші міста України. Тобто, за його словами, бізнес відновитися зможе, а набрати кадри буде проблематично.

Водночас очільник ВА припускається, що Словʼянськ може стати прихистком для жителів інших населених пунктів Донеччини, які там втратили свою домівку. Зокрема, наприклад, Лиману, Святогірська. Адже у Словʼянську інфраструктура все ж менше постраждала, принаймні зараз (прим. маємо надію, що так буде і далі).

“Я думаю, що ми до своїх ста тисяч повернемось після війни, якщо все буде спокійно і добре з інфраструктурою. Так проблеми будуть - і з роботою, і з іншим. Але, наприклад, деякі кераміки, які тут працюють, готові відновити свою роботу, питають за електропостачання. І їм потрібні будуть кадри. Ну і якщо буде відбудова, то там теж потрібні будуть люди - як спеціалісти, так і люди без фахових спеціальностей. Руки багатьох людей будуть потрібні”

Зараз же найбільше проблема громади - це війна.

Як зараз побудована комунікація з мешканцями громади?

До повномасштабного вторгнення у місті та громаді існувала практика особистих прийомів громадян - головою ВЦА та його заступниками. 

Зараз працює гаряча лінія, куди люди звертаються з будь-якими питаннями майже цілодобово. Під кінець кожного дня формується звіт по тих питаннях, які надходили на гарячу лінію, його передають голові міської ВА.

Загалом перелік питань стабільний, - каже Вадим Лях. Це гуманітарка, дрова, житлово-комунальна сфера. Наприкінці лютого містяни стали частіше питати про те, коли почнеться ремонт дахів. Іноді бувають повідомлення про порив чи підтоплення. 

Крім цього, голові Словʼянської громади пишуть в особисті повідомлення у месенджерах та соцмережах, дзвонять на особистий номер телефону та пишуть повідомлення. 

Чи є вихідні в очільника прифронтового міста? Яка мрія на “після перемоги”?

Офіційні вихідні є, але зараз ситуація така, що понеділок може бути спокійнішим, ніж неділя - каже Вадим Лях. 

Якщо раніше у місті були святкові заходи, де необхідна була присутність керівництва, то зараз їм на зміну прийшли похорони та вшанування памʼяті загиблих захисників. 

“Основна проблема, назвемо так, це те, що зараз моя дитина росте без мене. Я кожного дня спілкуюся з жінкою, з дитиною. Зараз їй (прим. дитині) сім місяців, я слідкую, як вона росте, уже стоїть на ногах, скоро піде вже, побіжить. Хотілося б компенсувати оцю відсутність, побути з сімʼєю, з жінкою та донькою”

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262