“Бо Shum.Rave - про людей”. Як живе під час війни рейв-рух, створений на Донеччині

Чому музика під час війни важлива, як до неї повернутися, і чому варто повністю відмовитися від російського медійного контенту - про це сайт 6262.com.ua поговорив із засновником проєкту Shum.Rave Євгеном Скрипником.

Після звільнення Слов’янська у 2014 серед молоді міста (хоча не тільки молоді, і не тільки зі Слов’янська) стало достатньо відомим ім’я Євгена Скрипника. Він започаткував серію рейв-вечірок "Shum", щоб забезпечити місцеву молодь розвагами. 

Поступово кілька вечірок переросли у великий проєкт Shum.Rave, про який дізнавалося все більше людей за межами Слов’янська та Донеччини. До Shum.Rave почали долучатися різні діджеї та інші люди, які можуть забезпечити якісне обладнання, звук та світло. 

Далі до вечірок десь на території промзони додалися музичні івенти, які рекламували схід України. Так, влітку 2020 року учасники проєкту зняли діджейський сет на фоні Білокузьминівських скель (Краматорський район). 

Потім аналогічний артперфоманс Shum.Rave зробив у Лисичанську на фоні архітектурного шедевра неоготики, побудованого у 1908 році бельгійським промисловцем Ернестом Сольве. 

Були і онлайн-вечірки під час пандемії коронавірусу, вечірка біля Будинку купецьких зібрань Слов’янська (колишній ДК Леніна). Апогеєм цілої серії культурних івентів стала вечірка від Boiler Room у Слов’янську у жовтні 2021 року. Попри пандемію було багато охочих її відвідати. 

Довідка: Boiler Room - це легендарна серія закритих вечірок електронної музики, на які не можна потрапити «з вулиці». На них в прямому ефірі записують виступи кращих світових і локальних діджеїв. Ці відео надалі набирають мільйони переглядів на YouTube.

Попереду у Євгена Скрипника та інших учасників Shum.Rave було ще багато планів та задумів. Але повномасштабна війна росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, внесла свої корективи. Ми поспілкувалися з Євгеном Скрипником про те, як і де для нього почалася ця війна, чому на якийсь період музика відійшла на другий план, як вдалося випустити нову музичну збірку присвячену війні та ще багато про що, пов’язане з війною та музикою. 

А якщо у вас немає часу на те, щоб читати лонгрід, пропонуємо послухати подкаст із нашою розмовою:

“Для мене війна восьмий рік йде”

Засновник рейв-руху каже, що для нього війна з росією почалася не у 2022 році, а вісім років тому, тобто з окупації Слов’янська у 2014 році.

“У мене ж більшість друзів з Донецької чи Луганської області. А якщо навіть не звідти, то, все одно, всі знають, що таке війна, всі в курсі”

Попри те, що розмови про широкомасштабне вторгнення велися ще з 2021 року, чоловік до останнього не вірив, що це може бути. 

“Думав, що на Донбасі може якась ескалація буде, але в повномасштабну війну я не вірив до 24 лютого”

“З 24 лютого стало зрозуміло, що робити”

Майже пів року Євген Скрипник жив та працював у Києві, тож велика війна зустріла його саме там. Звідти він нікуди не виїжджав, коли столиця була під щоденними обстрілами, а на Київщині точилися бої. 

Про початок повномасштабної війни Євген дізнався, коли знаходився з друзями. 

“Спочатку думав, що все почнеться 23 лютого, але нічого не почалося. Тому поїхав до друзів. Ми проводили час разом, а потім сталося те, що сталося” - згадує засновник Shum.Rave. 

Ранком 24 лютого він разом з друзями подивився звернення президентів росії та України і почув вибухи у Києві. Але оскільки столиця - гучне місто, і там іноді щось гучно “бахкає”, спочатку на звуки ніхто не звернув увагу. Потім, хоч Євген був від свого будинку десь за 5 км, тобто у сусідньому районі, таксі було викликати неможливо. 

“У людей була якась паніка, ніхто не знав, що робити”

Чоловік зізнається, що за місяць до російського вторгнення існувала певна розгубленість щодо того, що далі робити. Адже новини про те, що російські війська стоять на кордоні, не давали впевненості.

“З 24 лютого, коли всі друзі почали питати, як справи, я відповідав, що нарешті зрозуміло, що робити. Бо за місяць до цього із цими новинами про велику кількість військ на кордоні не знав, що робити: чи шукати нову роботу, чи щось буде.. З 24 лютого було зрозуміло, що треба волонтерити”

Так, з першого дня повномасштабного вторгнення Євген почав волонтерити у Києві, водночас намагаючись дотримуватися правил безпеки під час повітряної тривоги. Чоловік знайшов, кому допомагати. І більшість допомоги була про те, щоб виїхати зі східних областей: когось скоординувати, комусь дати контакти, комусь допомогти знайти грошей. Так продовжувалося майже місяць, допоки виїхали всі люди, яких знав Скрипник, і які зверталися по допомогу. 

Далі до волонтерства додалося поступове відродження Shum.Rave. 

“До 24 лютого нашою головною проблемою був коронавірус”

Про плани щодо проєкту Shum.Rave Євген каже, що до 24 лютого 2022 року вони були тісно пов’язані з коронавірусом. Адже саме кількість хворих у містах та областях впливала на те, чи відбудеться вечірка офлайн.

“До 24 лютого нашою головною проблемою був коронавірус. І деякі івенти, все ж таки, скасовували. І в мене люди питали: Женя, коли наступний шум-рейв? А я відповідав, що не знаю, бо все закривається на карантин”

Але попри карантин учасники Shum.Rave планували влаштувати великий тур по Україні і зробити в різних містах невеличкі шоу-кейси. Але не сталося.

Після 24 лютого повертатися до музики було складно, бо не вся команда була у безпеці. 

“І ти ні про що не можеш думати, крім того, як допомогти людині. Тож займатися музикою не дуже хотілося у перший місяць. Ані брати в руки інструмент, ані щось записувати”

Тільки наприкінці другого місяця війни музика потроху почала повертатися у життя Євгена. Своєрідним маркером у цьому стала збірка “Друзі” від різних діджеїв. Сама збірка отримала назву “Друзі” тому, що всі причетні до Shum.Rave стали друзями.

Засновник рейв-руху просто попросив різних знайомих діджеїв дати по треку. Усі треки вже були написані після вторгнення. Більшість авторів треків - з Донбасу, для всіх під час цієї війни музика була далеко не головною в житті. Альбом продається, і всі зібрані з продажу кошти йдуть на потреби ЗСУ. Збірка цілком коштує 10 доларів, але можна купити трек окремо чи послухати збірку на хмарному сервісі SoundCloud.

“Ми видали цю збірку, бо в людей все одно є запит на музику. У іноземців є запит хоча б через музику відчути, що тут відбувається. Бо хтось сприймає текстову інформацію, комусь допомагає музика, комусь допомагають картини. І в людей загалом зріс запит на українське. А ще зробили цю збірку, бо вони постійно просять якоїсь музички, щоб робити смерть окупантам”

“Бо Shum.Rave про людей”

Попри війну та волонтерство, проєкт Shum.Rave все ще залишається для Євгена на першому місці, бо він про людей. Немає різниці, чи хтось був резидентом проєкту, что просто слухачем, чи просто ходив на вечірки. Хтось просить допомоги чи пропонує її, хтось питає: “що там з новою музичкою?”

“Ти намагаєшся не забувати про Шум, бо люди питають: “Як ви там самі?” І ти в них питаєш: “А як ви? Побачимось на вечірці”. Бо відвідувачі вечірок - це ті, хто допоможе розшарити трек чи відео. Вони знають, що можна звернутися по допомогу, ми будували ком’юніті активних людей. І більшість людей, з якими я спілкуюся, я знайшов завдяки Shum.Rave”

До того ж не можна забути про діджей-сети на фоні різних об’єктів спадщини Донецької та Луганської областей. Крім самих діджеїв, до їх створення долучилося багато людей, які відповідали за світло, звук, транспорт, зйомку тощо. 

Таким чином Shum.Rave казав: “Схід - це Україна, і нє*єр тут шукати росію”. Особливим цей проєкт зараз стає через те, що він зберіг вигляд старовинної будівлі у Лисичанську - колишньої лікарні бельгійця Сольве, в яку під час повномасштабної війни влучив снаряд. І саме на відео Shum.Rave вона залишається гарною. Євген сподівається, що саме його відео з діджей-сетом допоможе при відбудові споруди зрозуміти, якою вона була..

“Ми потім це врахуємо в суму репарацій, які виплачуватиме росія. А ті, хто слухає російську музику, закінчуйте це робити. Ти ж коли слухаєш музику на стрімінговому серсіві, то виконавцю йдуть якісь гроші. Вони невеликі в масштабі одного треку. Але ти слухаєш багато, гроші йдуть виконавцю або його лейблу. Вони платять податки, частина з цих податків йде на те, щоб ці черті побудували ракету й пульнули її, наприклад, по Харкову. Слухаючи російську музику ви фінансуєте війну” 

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262