Напередодні 11-ї річниці трагічних подій: як Слов'янськ став першим захопленим містом Донбасу

Напередодні 12 квітня, 11-х роковин окупації Слов'янська, згадуємо події, які стали одним із перших епізодів російської агресії на сході України.

12 квітня 2014 року близько 9-ї ранку до будівлі Слов'янського міського відділу МВС України під'їхали автобуси, з яких вийшли приблизно 20 озброєних невідомих чоловіків. Використовуючи димові шашки, сльозогінний газ та стріляючи в повітря, вони штурмом захопили відділок.

Головною метою нападників було заволодіння вогнепальною зброєю – в результаті захоплення бойовики отримали 20 автоматів та 400 пістолетів Макарова.

Біля захопленої будівлі нападники швидко звели барикади з мішків із піском, шин та міліцейських щитів, закликаючи місцевих жителів провести мітинг на підтримку проросійських сил. Під час цих подій частина місцевих мешканців спостерігала за ними, а деякі навіть схвально скандували "Россия, Россия".

"Вышла Неля Штепа со своими заместителями, начала всех успокаивать. Она у них что-то спросила, потом вернулась и объявила: «Все успокойтесь, это наши ребята из Донецка». Это её слова были, я лично слышал.

Сразу я не понял, что люди были из России, но через несколько дней это стало понятно. Многие тогда присоединились к ним, потому что восприняли все как приключение" - згадував місцевий мешканець Ігор, який був свідком тих подій. 

За словами Штепи, ті, хто захопили віділок міліції, пояснили, що проти київської влади. Штепа підтримала вимоги сепаратистів щодо проведення референдуму про статус Донецької області та відмовилася "воювати з Росією".

Одночасно друга група озброєних бойовиків захопила місцевий відділ СБУ.

За даними ЗМІ, у захопленні міського відділку МВС брали участь представники розформованого спецпідрозділу "Беркут". Пізніше було ідентифіковано багатьох учасників захоплення – серед них виявилися російські "козаки" та мешканці анексованого Криму.

До ранку 13 квітня диверсанти вже контролювали всі виїзди з міста, встановивши повну окупацію Слов'янська, яка тривала 84 дні.

Сьогодні, коли наша країна бореться за свою свободу, а лінія фронту знаходиться менш ніж у 30 кілометрах від Слов'янська, місто не здається і продовжує жити. Попри постійні обстріли та загрозу нового вторгнення, слов'янці демонструють неймовірну стійкість та мужність. Місто функціонує – працюють комунальні служби, відновлюються пошкоджені будинки, діють заклади торгівлі та медичні установи.

Досвід окупації 2014 року став гірким уроком і одночасно потужним стимулом для згуртування громади. Нині Слов'янськ – одне з міст-символів українського спротиву на Донеччині, яке стоїть незламно, попри близькість бойових дій. Кожен день без ворожих прапорів над містом – це спільна перемога всіх українців у боротьбі за незалежну та єдину Україну.