Все пронизане війною і ностальгією - постпанк гурт зі Словʼянська про нові пісні і перехід на українську

Повномасштабна війна спричинила Україні багато страждань. Але разом з тим вона дала потужний поштовх розвитку української культури, зокрема музики. Delirium - постпанк гурт зі Словʼянська, який під час повномасштабного російського вторгнення також почав нову сторінку у своїй творчості.

У 2017 році кілька молодих людей зі Словʼянська заснували постпанк гурт Delirium. З того часу склад гурту кілька разів змінювався, але його постійним учасником є вокаліст і автор пісень Іван Приходченко.

Якось ще до повномасштабної війни, а точніше в листопаді 2020 року, я вперше брала інтервʼю в учасників цього гурту. Тоді ми зустрілися у колишньому міському БК “Карла Маркса” (нині "Спортивний клуб по місцю проживання "Культурно-спортивний центр"), де була репетиційна база музикантів. Памʼятаю, що у приміщенні було дико холодно, ехо від кроків розкочувалося пустими коридорами.

Під час того інтервʼю я дізналася, що Delirium з латинської перекладається як “безумство”, “маячня”, “марити”, “біла гарячка”. Ідею назви гурту підкинула знайома. Але тут немає відсилки до заборонених речей.

Також дізналася, що на той момент Український постпанк був дуже збідненим. Але, на щастя, є лейбл “electricity”, який активно просуває українську інді-музику. Delirium також знаходяться у складі цього об’єднання. Вокаліст пояснив, що бути у лейблі - це підписати контракт, а потім мати можливість випускати свої релізи під цим лейблом, влаштовувати концерти, на яких збираються гурти-учасники лейблу. 

Так, Delirium брав участь у концертах, де виступали представники українського андеграунду, записували сингли та самостійно знімали кліпи. 

А потім почалося повномасштабне вторгнення росії. І все, що було після 24 лютого 2022 року - це вже зовсім нова сторінка.

Читайте: “Хочу, щоб українська музика звучала не так, як ми звикли” - як музикант зі Словʼянська пише пісні під час війни

***

Під час повномасштабної війни гурт не припинив своє існування, а навпаки - почав випускати нові пісні, вже українською мовою. Потроху стали знову повертатися концерти - кошти з них тепер ідуть на допомогу Збройним силам.

Тож через кілька років я знову взяла інтервʼю у фронтмена гурту Івана Приходченко. Говорити про те, що зараз змінилося в житті Delirium, як на творчість вплинула війна, і на якому етапі зараз перебуває українська музика. Але цього разу спілкувалися вже онлайн, адже війна розкидала словʼянців по всій країні.

Отже, для вокаліста гурту повномасштабне вторгнення почалося о 5 ранку. Він прокинувся від, як йому здавалося, грому. Але за цією думкою миттю прийшла контрдумка: 

“Який може бути грім у лютому?”

Через декілька секунд послідував новий гуркіт. Тоді Іван впізнав вже знайомий з минулого звук вибуху. Відкрив Телеграм, написав у чат: 

“Ребята, стреляют” 

І у відповідь одразу полетіли повідомлення від друзів із Харкова, Києва, Одеси. Страху і паніки не було, тому що музикант це вже переживав у 2014 році. Більше того дня він не спав, натомість переписувався у чатах, читав новини. Потім сів працювати, ввечері сходив у перукарню, магазин – життя йшло своєю чергою.

“Слов'янці, котрих я зустрічав у той день, здається, були більш спантеличені, ніж налякані. Усе відчувалося як у дурному сні, ніхто з мого оточення до останнього не вірив, що дійде до повномасштабної війни, хоча розмови були”

У перші тижні “повномасштабки” музикант з родиною робив запаси їжі, води, лікарських засобів тощо. Про творчість тоді ніхто особливо не думав, але було дуже прикро, що “прогоріли” плани на березень та квітень – Delirium повинні були дати два концерти у Харкові.

Хоча творчий процес, як такий, не зупинявся. Звісно, що на репетицію у "Культурно-спортивному центрі" зібратися можливості не було. Але гурту це не дуже було потрібно, бо всі партитури та демо-записи музиканти робили удома.

Концерти поновились вже тоді, коли вокаліст перебрався до Києва. Туди зʼїхалося багато музикантів та потенційних слухачів з півдня і сходу України. До того ж є великий вибір концертних майданчиків. Тому проблем з організацією виступів не було.

Після переїзду та вимушеної зміни складу, перший раз Delirium зіграли у столичному клубі Volume. Приходила та ж сама публіка, як і до “повномасштабки” - від студентів та школярів-старшокласників до людей середнього віку. На жаль, чимало бажаючих, потрапити на концерт змоги не мали саме через війну.

Втім, саме широкомасштабна війна стала поштовхом до того, що нові пісні гурт почав випускати саме українською мовою. Перехід на українську відбувся з пісні “Зовсім не той”. Тоді Іван і гітарист Роман Смик вже покинули Слов’янськ. Але переїзд їм не завадив створювати нову музику, бо нарисами вони ділилися по перевіреній схемі – через мережу.

“Переходити було не складно. Допомогли гурти Depeche Mode з платівкою “Black Celebration” та Скрябін з альбомом “Казки”, які дуже надихнули та задали новий вектор напрямку”

Фронтмен гурту вважає, що перехід на українську сам по собі ніяк не впливає на звучання і якість музики. Адже ті, хто вмів робити гарну музику, продовжив робити її і після переходу. Того, хто не вмів, зміна обставин не врятувала.

Далі учасники гурту переклали ті пісні, які використовують для виступу в лайві, і тепер вони  звучать українською. Переписувати старі альбоми не планують, бо “це пройдений етап”.

Зараз робота над новою музикою іде у вільний від роботи та домашніх справ час. Поки не почався блекаут, звісно. Відключення електроенергії дуже сильно урізає можливість вільно займатися творчістю, та і повноцінно існувати в цілому. Та попри всі складнощі, музиканти працюють над новими композиціями. Пісня про Слов’янськ серед них теж буде.

Війна вплинула на тему в піснях безпосередньо, і все нею пронизано. Тексти пронизані ностальгією по минулому, роздумами про майбутнє, а також підіймають тему гедонізму тут і зараз, бо завтра може не настати.

І саме за час великої війни вокаліст став спостерігати, що значно виріс попит на українську музику. Тому, як і інші молоді гурти, намагається разом з іншими учасниками Delirium заповнювати весь той вакуум, який залишився після виходу російської музики з нашого ринку, аби хронометраж україномовних пісень на радіо та в плейлистах у Spotify суттєво зріс. Хоча Іван вважає, що повністю витіснити всю російську музику - малоймовірно.

Український андеграунд, до якого належить Delirium, після 24 лютого 2022 року отримав друге дихання. Повʼязано це також із виходом російської музики з українського ринку. Водночас зіграло на користь і те, що зʼявляється все більше незалежних медіа, які допомагають донести до людей цю саму творчість через статті та плейлисти. Ще з’явилось багато ідейних організаторів концертів та фестивалів, діяльність котрих дає шанс бути почутими.

Серед українських гуртів та виконавців, які надихають Івана, він виділив таких: Electrobirds, Plaaaato, 77 Під’їзд, TV Dead, Фангус Фрог (прим. авторка статті також послухала - і вам теж рекомендує).

Але на фоні андеграунду яскраво контрастує така музика, яку в народі назвали “неошароварщиною” чи “байрактирщиною”. Свого слухача вона має, і лідер гурту переконаний, що боротися з нею не треба. Натомість варто вміти сортувати інформацію.

“Хтось наслухається у таксі такої нехитрої попсової «жуйки», і вирішить, що вся сучасна українська музика - це «ведмеді-балалайки», і ми втратимо ще одного потенційного слухача”

Фото - зі сторінки Delirium у Facebook

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262