Відданість та підтримка: Допомога безпритульним тваринам у Краматорську

“У них, понимаете, взгляд не такой, как у наших собак. У них мудрый взгляд. У нашей собаки попроще. Эти лишний раз не лают”.

Саме так зооволонтери Краматорська описують тварин, які побачили війну. Зараз, під час активних бойових дій, безпритульних тварин стало більше. І вони потребують особливої допомоги.

На початку повномасштабного вторгнення їхнім головним хвилюванням було - чи можливо буде закупити корм для усіх тварин, якими вони опікуються. На їхньому майданчику для перетримки зараз близько 70 собак і близько 20 котів.

Волонтери Краматорського благодійного фонду “Друг” розповіли, як почали займатись допомогою тваринам та як все змінилося з початком повномасштабного вторгнення.

Наталія Титомир - голова організації. Все починалося з того, що небайдужі люди, які завжди допомагали тваринам, збиралися разом і обговорювали кожен про своє - про покинутих тварин, про те, кому довелося допомагати і про те, що можна робити. Згодом долучалися інші люди, журналісти. В один із днів до Наталії зателефонували з організації “Друг”. Так, на той момент ця організація вже існувала. Вони дізналися про ініціативних зоозахисників і запропонували передати документи організації їм.

Важливість того, що ця організація існує, зрозуміли пізніше, коли відкрилися нові можливості для допомоги, адже звичайні волонтери можуть небагато - допомогти, вилікувати, прихистити у себе. Це все робилося за власний кошт звичайних людей. Існування громадської організації ж відкривало можливість співпрацювати, подавати ідеї та гранти. Окрім того, в рамках організації “Друг” волонтери могли співпрацювати з місцевою владою. Саме тоді вперше в історії міста їм вдалося просунути програму стосовно регуляції чисельності безпритульних тварин гуманними методами, або просто говорячи - почати стерилізацію. Тоді, у 2018 році, щоб зробити цю програму ефективною, Наталія об’їздила декілька міст країни і зібрала найвдаліші кейси впровадження цих проєктів.

Однією з найбільших проблем було і залишається відсутність власного простору, притулку для безпритульних тварин, куди б могли привозити котів та собак хоча б на час перетримки після стерилізації. На базі одного з комунальних закладів їм виділили невеличке місце для тварин, але воно не є їхньою власністю. Попри це, тваринам та зооволонтерам там добре, адже місцина знаходиться не так близько до житлових кварталів, туди провели електрику і воду, вирівняли ділянку. Через обстріли, які сталися біля місця перетримки, електроенергію зараз відключили. Але і це не біда.

“Ми дуже раді цьому, особливо зараз, коли така жара і там вода. Ми ж возили воду кожен день нашим собакам пити, а зараз, коли вона там є, то для нас дуже-дуже великий плюс. Наразі там у нас є чотири вольєра, також ми дякуємо нашому меру, завдяки якому ми збудували ці вольєри, але це тільки маленька частина собак там утримується, а інші собачки в нас на будах, на ціпках, що для них дуже є поганим”, - розповідає Наталія.

З приходом повномасштабної війни всі проблеми тільки загострились. До великої кількості покинутих тварин додався страх за їхнє харчування і обстріли.

“Я також пам'ятаю цей період, дуже гарно пам'ятаю, саме початок війни, коли в мене у перші тижні була паніка тільки з одного приводу. Я не боялась на той час за себе, я не боялась за сім'ю, тому що мій син вже дорослий, він живе окремо.

У мене була реальна паніка за те, що мені буде нічим годуватися наших тварин. У мене вдома 40 котів, і на той час було 9 собак. На перетримці на той момент у нас було біля 200 собак. І це для мене був реально жах. Тому що в місті не було, як ви пам'ятаєте, палива. Тобто ми не могли самотужки виїхати, щоб купити. В місті не було кормів. Просто навіть за гроші, це було дуже-дуже важко, навіть просто знайти щось”. 

На щастя, десь через тиждень, на запити Наталії про допомогу почали відповідати великі українські та міжнародні організації. Вдалося почати співпрацю. У Краматорськ доставляли корма. Допомагати тваринам приїжджали навіть волонтери з-за кордону.

Окрім корму турбуватися стали і за кількість покинутих тварин. Чим більше людей виїжджали в евакуацію, тим більше, на жаль, залишалося і тварин на вулицях. І дивлячись на сучасні реалії, ті, хто залишився на вулиці - страждали не найбільше. Адже одночасно з тим були тварини, яких хазяї просто зачиняли у квартирах. Не один раз до Наталії надходили телефонні дзвінки з проханням зламати двері квартири, бо там була зачинена кішка, чи собака. Важко уявити, скільки таких дзвінків не зробили і скільки тварин просто загинули запертими в будинку чи квартирі через банальні голод чи спрагу.

Допомагають зооволонтери не лише у самому місті, але і по району. Виїжджали і у небезпечні місця, які перебувають під обстрілами, щоб врятувати, або хоча б нагодувати тварин, які там залишаються.

На початку повномасштабного вторгнення деяких тварин вдалося евакуювати на захід України. Але всі розуміють, що там зараз і так все переповнено. Туди вивозили тварин з евакуйованих територій, або місць, де ведуться активні бойові дії. Краматорськ, у порівнянні з Бахмутом, Херсоном, безпечніше.

Але собаки дуже сильно бояться обстрілів. 

Наталія згадала, що три собаки під час особливо сильних обстрілів загинули від серцевого нападу. Для них це страх навіть більший, ніж для людей.

Окрім того, нещодавно прилетіли ворожі снаряди зовсім недалеко від місця перетримки тварин.

Окрема турбота і біль волонтерів - тварини із зон бойових дій, яких часто привозять зооволонтерам військові, або інші люди.

Ці тварини, які пережили страшні обстріли та війну, відрізняються. Їх погляд, поведінка, ставлення до інших.

“У них, понимаете, взгляд не такой, как у наших собак. У них мудрый взгляд. У нашей собаки попроще. Эти лишний раз не лают. Вот только сейчас, где-то месяца четыре уже прошло, они немножко отошли и начали уже баловаться. А поначалу, когда их только привезли, они были совершенно не такие, как наши. Они молчат. Смотрят, просто смотрят на тебя в глаза молча, и всё.

К людям они относятся нормально. Они с людьми жили в подвале там. Под обстрелами прятались вместе с людьми. Поэтому они не лаяли, им не разрешали, а они всё чётко понимали", - розповідає зооволонтерка Кіра, яка працює на майданчику в Краматорську.

Час від часу до карантинного майданчика потрапляють і тварини переселенців. Хто залишає тварин, бо банально не може навіть знайти житло. Хтось розуміє, що не в стані прогодувати улюбленця.

Але були і ситуації, коли тваринку віддавали лише на певний час, щоб облаштувати місце для життя і забрати її.

Одну з таких історій нам розповіла Кіра:

“Звонит мне мужчина, говорит, мы проездом через Ясногорку. Из Угледара, кажется он. Успел выскочить из подвала, где их эвакуировали. В одной руке гитара, в другой руке собака. Его мать умерла, завещала ему, чтобы он собаку досмотрел, Малыша. В тапках и в трусах. Капец…

Всё. Ни документов, у него, ничего, с пустыми руками. И вот их везли через Ясногорку, это была ночь. Они ночевали в какой-то церкви. На утро ему сказали: либо ты собаку оставляешь на улице просто, либо ищи другое жилье.

Собака молодая, зовут Малыш. Он матери перед смертью обещал, что он собаку досмотрит. И тут его заставляют эту собаку выбрасывать.

Вот он звонит: помогите, пожалуйста, пусть собака у вас побудет. Поехали мы забирать собаку на Ясногорку. Взрослый мужчина рыдал, как 10-летний ребенок. Забрали мы этого Малыша, а он уехал. Ну, телефонами, конечно, обменялись. И потом я ему говорю, ну чего он будет собаку отдавать кому-то? Пусть он у нас перебудет какое-то время.

А он найдет за это время себе дом, оформит там карточку себе, помощь. А мы собаку потом отдадим. И он этой идеей загорелся. 

Люди очень сильно это поддержали. Ему помогли снять дом по хорошей цене, восстановили ему документы, и карточку ему восстановили, и выслали ему малыша. Видели бы вы их. Счастливые, довольные, все хорошо у них”.

Зараз на карантинному майданчику перебувають близько 70 собак і 20 котів. Окрім того, зооволонтери опікуються і тваринами на вулиці. На кожному районі є люди, які відповідають за покинутих собак чи котів. Зооволонтери надають цим людям корм і допомагають з лікуванням тварин. У ГО “Друг” є навіть окремий реєстраційний список цих кураторів. З ними постійно тримають контакт, а часом і навчають.

Допомагають і звичайні мешканці міста. Майже всі витрати трималися на донатах від небайдужих людей. 

Допомагати погоджуються і місцеві ветеринари. Якщо люди хочуть допомогти полікувати якусь тваринку, вони можуть прийти до будь-якого ветцентру і заплатити заборгованість за лікування якоїсь конкретної тварини. Благодійники можуть навіть побачити собаку чи кота, якому вони допомогли, адже існує спеціальна база з фото і описом хвороби цієї тваринки.

Найбільшим бажанням зооволонтерів залишається прилаштування тварин у сім’ї.

Попри війну, люди знаходять своїх домашніх улюбленців і забирають додому.

Зооволонтерка Кіра розповіла історію, як вони знайшли хвору вівчарку. Вона потребувала термінової операції. Вона мала пухлину, яку терміново треба видаляти. Вони виставили фото собаки у своїй групі в фейсбуці і почали збирати гроші на операцію. У той самий час знайшовся господар цієї собаки, який почав розповідати, що вона стара і операцію їй робити не можна, бо вівчарка помре. Зооволонтери здивувалися, бо їм ветеринари навпаки сказали якнайшвидше видаляти пухлину. Вони запитали чоловіка, чи забере він свою собаку, якщо вони її підлікують і вона виживе після операції. Але той категорично відмовився повернути пухнасту в сім’ю.

"В течение одной операции ветврач удаляет сразу две опухоли. Собака прекрасно все пережила, отошла от наркоза, все как положено. Я хозяину фотографию, скидываю, что она выжила. 

• Будете забирать? 

• Нет. 

И так он ее не забрал.

Собака себя прекрасно чувствовала. Она стала веселая, активная. И вот недавно забрали ее".

За вівчаркою приїхав 14-річний хлопчик з татом. Зараз вона знаходиться у люблячої родини.

На жаль, тварин з карантинних майданчиків і до війни забирали не дуже активно. Зараз - тим паче. Хоча, зі слів Кіри, породистих собак беруть доволі активно.

Найактуальнішим питанням для зооволонтерів зараз залишається облаштування майданчика - зокрема побудова вольєрів. Але також хочеться знайти родини для пухнастих безхатьків.

Особливо зараз, коли пухнасті залишаються на вулиці через війну, вони потребують нашої підтримки та любові. І якщо ми не можемо забрати їх додому, то можемо допомогти найбанальнішими методами: оплатити лікування, купити корму, або хоча б виставляти водичку на вулицю, бо це спекотне літо ще триває. 

Читайте: 

• "Коли це робиш, душа наповнюється", - історія зооволонтерок, які годують самотніх тварин у деокупованих містах
• Евакуація з гарячих точок, гуманітарна допомога і порятунок людей. Як працює благодійний фонд "Слов’янське Серце"

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262