Роздуми про життя у місті. Записки війни у Слов’янську

5.11.2022

Продовжую ділитись своїми роздумами про життя під час війни і про наш рідний Слов’янськ.

Останнім часом ми все впевненіше повертаємось до мирного життя і війна поступово відходить на другий план.

У нас є свої турботи - підключення опалення у місті, комунальні оплати, пошук роботи і відключення електроенергії. Хтось поки не планує повертатись і буде зимувати в евакуації,  хтось вже приїхав додому, а хтось навпаки тільки евакуюється з міста. 

Погода у Слов’янську стоїть осіння, жовті дерева прикрашають наші рідні вулиці і додають їм особливого шарму. 

Людей у Слов’янську стає більше. Про це говорить і міська влада. Обстрілів немає, газ дають і багато людей повертаються до своїх домівок. 

Чуємо багато про відкриття закладів, з’являються оголошення про набір працівників на роботу. Це зазвичай продавці, консультанти, навіть є вакансії на кераміку. Відкрилось ще одне відділення Ощадбанку, збираються запускати тролейбуси. Загалом новини добрі, хоч би так і було.

Ми слідкуємо за ситуацією на фронті, кажуть, що для нас є загроза зі сторони Бахмуту, адже там точаться важкі бої - це за 50 кілометрів від Слов’янська. Тому усім, хто залишається у місті, треба враховувати цей факт. Адже обстріли можуть поновитись у будь-який момент. Через це може пропасти і електрика і газ, тому слов’янці все одно запасаються дровами, а інші просто побоюються повертатись у місто.

Багато людей не повертаються через брак роботи у місті, адже бізнес, який давав нам робочі місця, поки не спішить повертатись у Слов'янськ. І їх можна зрозуміти, адже в один день можна позбавитись всього, над чим працював роками. Розуміємо, що і багато спеціалістів вже влаштувались на нових безпечних місцях, а хто і зовсім вирішив залишитись за кордоном.  

На жаль, певна кількість людей більше не повернеться у місто. Трохи прикро, що життя вже не буде таким, як до 24 лютого, бо ми вже відчували такі зміни у 2014. Ми тоді ніби зійшли з рейок і зупинились, проте з часом почали набирати обертів. Та це болісне падіння з нами сталось знову. Знову відкат назад на 8 років. Але, думаю, що у нас вистачить оптимізму, аби знову вдихнути життя у наш рідний Слов’янськ після перемоги, відбудувати його і зробити ще кращим! 

А перемога обов’язково буде!