"Я маю свій Титанік остання покинути", - як зоозахисниця у Слов’янську допомагає тваринам під час війни

Ось, наприклад, двох спаніелів викинули, а люди забрали. Весь тиждень мені телефонували і просили алабая забрати. Ну куди ми заберемо, якщо у нас усі інші собаки на грані випуска? Куди забирати?

Опустілі центральні вулиці, черги до магазинів та за бензином, покинуті домашні тварини. Це типові картинки міст, які опинилися серед війни.

Незважаючи на щоденні евакуаційні рейси, у Слов’янську немало людей обрали залишитись у місті. У кожного з них на це є своя причина. Хтось опікується старими чи хворими людьми, яких просто фізично неможливо вивезти з міста, хтось має передчуття, що повинен залишитися, а хтось відчуває відповідальність перед чотирилапими, які масово залишаються сам на сам зі своєю долею.

Однією з тих, хто досі залишається у місті стала зоозахисниця Ірина Орловська. Вона та ще декілька представників відомої у місті організації “Дай шанс” наразі опікуються не лише близько 170 собаками, які залишаються на майданчику КП АТП, але і допомагають сім’ям, які залишилися разом із хвостатими друзями у місті.

Ситуація у місті з покинутими собаками погіршилася у два рази

Загальна ситуація із покинутими домашніми тваринами у Слов’янську і до війни була доволі складною. З початком бойових дій і масовим виїздом людей у місті все стало набагато гірше. Приблизно 70% людей, які залишають свою будівлю, не беруть в дорогу із собою тварин.

“Дуже багато і породистих собак на вулицях з’явилося. Когось люди, які ще у місті, собі забирають, а хтось і досі блукає. Ось, наприклад, двох спаніелів викинули, а люди забрали. Весь тиждень мені телефонували і просили алабая забрати. Ну куди ми заберемо, якщо у нас усі інші собаки на грані випуска? Куди забирати? А потім хлопець відтелефонувався, що вони забрали собаку”, - каже Ірина.

Телефонує людей дуже багато. Хтось боїться, що собаки скитаються вулицями і просять забрати, комусь шкода тварин і вони також просять їх забрати. Але ситуація складається так, що безпритульних тварин наразі немає куди забирати.

Зоозахисниця підказала, що якщо людям шкода тваринку, але вони не можуть її забрати додому, хай хоча б підгодовують, наливають воду.

Організація “Дай шанс” трохи допомагає тим, хто залишився із собаками чи домашніми тваринами у Слов’янську. Якщо людина тримає одразу багато тварин, їм підвозять харчі. Хоча всім, звичайно, допомогти не виходить.

Найбільша проблема зоозахисників зараз - нестача харчів та медикаментів для тварин

Найбільшою проблемою для КП АТП, де зараз перебуває майже 170 собак, залишається їжа і медикаменти з ветеринарами. Крупи для собак залишилося на тиждень. Велика проблема не лише у тому, щоб її купити, але й щоб просто її знайти.

Ірина, як голова організації, вирішила виставити картку, куди можна скидувати гроші для допомоги. Наразі за ці пожертвування у більшості собаки і живуть. Іноді кошти присилають навіть з-за кордону. 

Голова громадської організації "Дай шанс "

4149629342504032 Орловська Ірина

Зооволнтерів у місті залишилося мало. На КП АТП знаходяться три людини, які отримують заробітну плату. Це бабусі, які дуже тримаються за роботу, бо наразі із грошима і роботою проблеми є майже у всіх. Окрім того, у місті залишилося ще чотири людини, включаючи саму Ірину, які волонтерами приходять займатися покинутими собаками. Вони вигулюють тварин, відвідують, контролюють.

Є і позитивні приклади з тваринами. Довгий час організація намагалася прилаштувати Джек-рассела Боню. Вона тричі міняла сім’ї і кожен раз - невдало. Врешті-решт Боню прилаштували до дівчинки з Миколаївки. Люди евакуювалися і взяли собаку з собою. Ірині досі присилають фотографії, як Боня евакуюється і проводить час зі своєю справжньою сім’єю. Для них собака стала справжнім другом, який дарує тепло і радість.

Як рятуватимуть собак у випадку небезпеки

Найбільше, звичайно, картає серце Ірини той факт, що у випадку великої небезпеки усіх собак доведеться випустити з вольєрів. Вони не тікатимуть далеко від своєї домівки, де їх так любили і годували, але шансів вижити з відкритими дверями у них буде набагато більше.

“Звичайно доведеться відчиняти клітки. Ми набрали всюди води. У нас чотири тази великі, ми весь час тримаємо, щоб всюди вода була. Самі тваринки далеко нікуди не втечуть, може хтось злякається і втече, але ненадовго. Бо вони звикли, що там їх годують. Але для того, щоб не було, як в Бородянці ( прим. У селищі Бородянка під Києвом близько 500 тварин з місцевого притулку провели чотири тижні без води та їжі, замкненими у вольєрах. Майже 300 собак загинули від голоду і спраги), ми вже набрали воду і тримаємо у запасі сухі корми. У нас буде лежати золотий запас - 25 мішків корму про всяк випадок”, - розказала Ірина Орловська.

Сама Ірина наразі виїжджати з міста не збирається.

“Я, як голова, маю свій Титанік остання покинути”, - посміхається жінка. У неї є купа можливостей, куди б вона вже могла поїхати. Деякі родичі жінку не розуміють, адже вже довго кличуть до себе у безпеку. При цьому Ірина каже, що зарікатися не буде, бо вже є приклади надзвичайно страшних обставин у містах. Не відкидає можливості, що усім доведеться виїжджати. Але передчуття у жінки поки підказують залишатись.

Під час війни багато людей об’єдналися. Хтось допомагає з евакуацією, хтось харчами та засобами гігієни, хтось передає кошти, хтось приймає у себе людей з інших регіонів. Головною рисою, як і завжди, залишається людяність. Саме вона дає можливість переживати те, що зараз відбувається у нашій країні.