Основи безпечної комунікації з військовими. Освітній курс для психологів, волонтерів та всіх небайдужих

Повернення військових і ветеранів до цивільного життя – надзвичайно відповідальний момент для всього суспільства.

Перед мирними громадянами – серед яких фахівці, які працюють безпосередньо з військовими (психологи, реабілітологи, лікарі), а також всі інші, починаючи з волонтерів, роботодавців, колег і закінчуючи родичами, друзями і просто сусідами – стоїть нетривіальна задача: правильно зустріти, побудувати комунікацію, правильно планувати майбутнє і рухатись разом в одному напрямку, розбудовуючи нашу країну і суспільство. Це неможливо зробити, не розуміючи психологію військової людини, не усвідомлюючи ті установки та переконання, які кожен ветеран засвоює під час війни і які він неодмінно приносить із собою в цивільне життя. Сьогодні ми поговоримо про такі переконання, так звані «правила бою», які допомагають військовому вижити в умовах бойових дій, але й впливають на процес адаптації до мирного життя і стають причиною непорозумінь або навіть конфліктів у спілкуванні з цивільними. А також розповімо про новий онлайн-курс від освітнього центру “HUBZ-Освіта” «Від травми до зцілення: Основи психологічної роботи з військовими», який важливо пройти всім, хто хоче ефективно, продуктивно і з повагою працювати і спілкуватись із нашими захисниками.

Що таке взаємобезпечне спілкування?

Серед всієї шкоди, яку завдає цивільному населенню війна, дуже суттєвою для нашої комунікації є тотальна втрата сил, в тому числі ментального ресурсу. Ми живемо і працюємо в умовах хронічного стресу і втоми, і від того, наскільки людина здатна адаптуватися, тобто відновлювати свій психологічний ресурс, залежить, як вона буде сприймати інших людей і будувати з ними комунікацію. Коли нам не вистачає енергії, ми перестаємо сприймати і відчувати різні відтінки і нюанси, наше мислення стає більш чорно-білим, тобто «поляризованим». Конфлікти між людьми починають систематично траплятися саме коли вони втомлені, коли в них не вистачає сил помічати, прислуховуватись, розуміти що в кого на душі і правильно реагувати.

На такі непрості умови накладається ситуація, коли суспільство зустрічає військових, які несуть відбиток незбагненого для звичайної людини досвіду. І мова йде необов’язково про травматичний досвід. Дійсно, посттравматичний стресовий розлад є частиною нашого сьогодення, але не все, що буде проявляти військовий у своїй поведінці є проявом симптомів ПТСР. «Правила бою», про які ми говоримо, це певна поведінкова деформація, яку можна віднести до класичної професійної деформації, подібно тій, що отримують лікарі або пожежники. А це в свою чергу означає, що ці прояви, навіть якщо вони не зрозумілі цивільній людині, не вимагають виправлення фахівцями. Натомість задача цивільного – знати і розуміти, як змінюється людина, яка працює військовим, і як це потрібно враховувати, будуючи з ним комунікацію.

Чому ми маємо це знати? Тому що у нас, у цивільних громадян, немає такої деформації, такого емоційного оніміння, дисоціації почуттів, як у військових, для яких це справа виживання, для яких це дуже важливий захисний механізм. А як відомо, в комунікації більшу відповідальність несе та людина, яка має більше знань і більше гнучкості. Ми звісно можемо це не сприймати, не звертати на це увагу і, відповідно, мати певний результат комунікації. Але якщо ми говоримо про наше прагнення допомогти, зустріти як слід і створити умови для взаємобезпечного спілкування, то це значною мірою відповідальність, яка лягає на плечі цивільних.

Отже, взаємобезпечне спілкування – це створення таких умов, при яких і військові, і цивільні при спілкуванні почувають себе добре. Ми маємо чітко усвідомлювати, що ветеран, який повертається додому, зможе знайти своє гідне місце в суспільстві із тим досвідом і тими внутрішніми змінами, які він з собою приніс, тільки в тому випадку, коли ми будемо розуміти, як створити для цього умови.

Освітній курс «Від травми до зцілення. Основи психологічної роботи з військовими»

Перш ніж детально розповісти про «правила бою», кілька слів про курс від освітнього центру “HUBZ-Освіта”, який ставить на меті навчити правильній комунікації при роботі з військовими.

Автори цього курсу – психотерапевт і військовослужбовець Микола Вовченко і інструкторка з передбачення та корекції ПТСР у військових Людмила Черненко. Методологія курсу побудована на практиці видатного американського психотерапевта і ветерана В’єтнамської війни Френка П’юселіка, досвід якого здобутий в роботі з учасниками восьми різних воєнних конфліктів за останні півсторіччя. Микола і Людмила є його учнями і працюють в реабілітації військових з початку російсько-української війни в 2014 році. З 2024 року Микола Вовченко приєднався до лав ЗСУ, таким чином помножуючи свій досвід психотерапевта вже на досвід військового, що дає дійсно унікальну психологічну практику.

Курс «Від травми до зцілення. Основи психологічної роботи з військовим» призначений для широкого кола спеціалістів і громадян, в першу чергу для психологів, реабілітологів, медиків, соціальних працівників, а також волонтерів, благодійників, HR-фахівців, членів родин військових і всіх, хто усвідомлює відповідальність за коректне і ефективне спілкування із нашими захисниками.

Курс складається із 8 чотиригодинних занять і проводиться онлайн. На заняттях ви освоїте найефективніші навички роботи і комунікації з військовими, дізнаєтесь в чому принципова різниця підходів в роботі з військовими від роботи з цивільними, ознайомитесь із реальними кейсами і запитами і відпрацюєте отримані знання на практичних сесіях.

Дізнайтесь повну програму курсу та інші подробиці за цим посиланням. Старт найближчого потоку навчання вже 17 березня.

Правила бою

Як змінюється людина, яка працює військовим, і як це потрібно враховувати, будуючи з ним комунікацію? Ситуація виживання, до якої відносяться бойові дії, вимагає від людини чіткого дотримання певних правил, які забезпечують це виживання. Ми назвемо їх правилами бою. Вони не описані в книжках, це зміни, які відбуваються природньо, внаслідок дій структур мозку, які направлені на забезпечення виживання. Це актуалізація захисних механізмів. Саме вони роблять військового успішним, і вони ж роблять його менш гнучким в комунікації, тому що комунікація є вторинною перед виживанням. Таких правил можна виділити сім. Ми розкажемо, як військові використовують ці правила на війні, яким чином вони впливають на цивільне життя військового, і головне – як правильно діяти при цьому близьким.

Правило №1. Ні почуттям (No emotion).

Чому це важливо на війні: Відтиснення емоцій – це запорука холодного розуму в критичну мить. Військові не можуть дозволити собі емоційних реакцій в момент, коли від його дій залежить чиєсь або власне життя. Емоції не дають можливості бути ефективним.

Як це проявляється в цивільному житті: Для близьких людей така поведінка може здатися відстороненістю, стриманістю, емоційним холодом, хоча б до війни ця людина могла бути досить темпераментною і відкритою. Зі спілкування зникають натяки, емоційні напівтони, комунікація стає прямолінійною. Для цивільних це може здаватися, наприклад, проявом агресії.

Як діяти: По-перше, не сприймати беземоційність як відстороненість, а тим більше – як байдужість. Також важливо слідкувати за проявами власних емоцій, за своїм обличчям. Попри те, що військові можуть не проявляти велику кількість емоцій, вони відрізняються величезною увагою.

Правило №2. Зупинись в хаосі (Stop in chaos).

Чому це важливо на війні: На війні дуже важливою є навичка орієнтування. Вона спонукає людину в ситуації, коли відбувається щось несподіване і непередбачуване, але не є прямою загрозою, завмерти і дуже швидко, наскільки це можливо, зібрати інформацію. Це дуже цінна навичка в екстремальних умовах, яка допомагає вийти з притаманного стресовій ситуації «тунельного зору».

Як це проявляється в цивільному житті: Цей рефлекс може проявлятися в будь-якій повсякденній ситуації, як скупчення людей або галаслива розмова, через завмирання або раптовий ступор. Його також може визвати важка асоціація або спогад, який ви не могли передбачити.

Як діяти: Ні в якому разі не можна прихилятися або торкатися до людини, тобто робити, говорячи психологічною мовою, інтервенції з метою витягнути співрозмовника із цього стану. Це спрацювало б із цивільною людиною, але військовий може сприйняти рух або дотик як загрозу і відреагувати агресивно. Краще навпаки зробити крок назад або, якщо ви сидите, відхилитись, тобто дати більше простору; зробити паузу і дати можливість людині самій вийти зі стану; а якщо через деякий час цього не відбувається, не приділяти цьому уваги і спробувати м’яко змінити тему.

Правило №3. Перевіряй і досліджуй територію (Observe).

Чому це важливо на війні: Обережність, пильність, уважне вивчення навколишнього середовища і дрібних деталей напряму пов’язане із збереженням життя і дозволяє успішно виконувати бойові задачі.

Як це проявляється в цивільному житті: Дуже тривожне ставлення до будь-яких змін, тому що зміни потенційно несуть загрозу. Саме ця навичка може не дати розслабитись у звичайних ситуаціях. Наприклад, повертаючись у відпустку до сім’ї, військовий, замість того щоб відпочити, весь час зберігає цю пильність і увагу до найдрібніших змін. Тривога може з’явитись, якщо, наприклад, випадково перекласти його речі. Або незначним чином змінити обстановку.

Як діяти: Попереджати про будь-які зміни. Це не питання дозволу, це попередження. Тоді зміни не будуть нести стресових реакцій.

Правило №4. Плануй заздалегідь (Plan ahead).

Чому це важливо на війні: Будь-яка дія на війні не відбувається без попереднього плану, чи то штурм, чи то виліт БПЛА, чи то розвідувальна вилазка. Військовий – це людина, яка все продумує і прораховує наперед, незважаючи на те, що будь-яка ситуація може піти не за планом.

Як це проявляється в цивільному житті: Будь-яка зміна планів може зустрічатися військовими дуже не дружньо. Можуть виникати різкі реакції і обурення на незаплановані події, на спонтанні рішення. Внесення будь-яких змін в плани передбачає переорієнтування всіх систем для військового. Ця навичка може також проявлятись у формі багатьох уточнюючих питань (Яким маршрутом поїдемо? Кого там зустрінемо?). Забагато питань – це не є недовіра, це прояв надмірного контролю, який на війні допомагає вижити.

Як діяти: Заздалегідь попереджувати про зміни в планах. Не ставити перед фактом про ці зміни, а пропонувати їх як ідею на розгляд.

Правило №5. Дій швидко при загрозі (Act when threatened).

Чому це важливо на війні: В ситуації прямої загрози життю швидкість реакції стає надзвичайно важливою. Тіло має реагувати на виклик швидше, ніж це обробляє розум.

Як це проявляється в цивільному житті: Це правило взагалі є однією з головних причин виникнення конфліктів з цивільними, які не розуміють, як працює психіка військового. Окрім надмірної реакції на будь-які несподівані рухи і доторки, треба розуміти що військові часто сприймають емоційний тиск як загрозу. В цю мить активується та сама реакція – йти в атаку і бути швидшим, ніж той хто несе загрозу. Звичайно, військові в побутовому конфлікті розуміють, що близькі люди – це не загроза їхньому життю, але тілесні реакції цю різницю не бачать. Тому в побутових конфліктах зазвичай вони обирають між двома сценаріями – ескалація або миттєвий вихід.

Як діяти: Уникайте будь-яких різких, несанкціонованих тілесних контактів з людиною до того, як буде встановлений зоровий та/або слуховий контакт. Уникайте раптовостей. Якщо ви заходите в кімнату і людина до вас спиною – озивайтеся. Якщо під час конфлікту або емоційно забарвленої розмови людина пішла – треба дати їй спокій.

Правило №6. Довіряй тільки перевіреним (Only trust to proven friends)

Чому це важливо на війні: Говорячи про цю навичку ми не можем пройти повз розділення на військових і цивільних. Військові не є жертвами війни, вони є її учасниками, тому що вони несуть таку саму смертельну загрозу для ворога, яку ворог несе для них. І це їх ставить на іншу позицію по відношенню до цивільних. Побратими для військового – цей найнадійніші та найперевіреніші люди, тому що вони разом пройшли через такі екстремальні ситуації, які цивільним важко навіть уявити.

Як це проявляється в цивільному житті: Близьким людям іноді може здатися, що єдині, кому по справжньому довіряє чоловік, який повернувся з війни, це його побратими. Це може призводити до конфліктів.

Як діяти: Усвідомити, що особливе відношення до своїх побратимів не вимірює відношення до сім’ї. Не знецінювати це і поважати.

Правило №7. Будь непередбачуваним (Be unpredictable).

Чому це важливо на війні: Непередбачуваність і несподіваність це те, що спрацьовує на війні. Це залог успішного маневру. Це правило не протирічить 4-му правилу про планування: військовому важливо, щоби світ був передбачуваним, а він сам навпаки має бути непередбачуваним.

Як це проявляється в цивільному житті: Військовий може недоговорювати, не повідомляти про свої плани, не розповідати про свої наміри, або сказати одне, а зробити інше. Непередбачуваність може проявлятися в тому, що людина може прийти не в призначений час, може змінити звичний маршрут.

Як діяти: Усвідомити, що зазвичай ці «маневри» виконуються підсвідомо, і не є проявом неповаги.

Отже, ці сім правил певною мірою визначають набір реакцій, які життєво необхідні військовим для того, щоб виконувати свою роботу. Нам лишається вивчити і зрозуміти їх, адже ми маємо забезпечити їм чуйне і поважне середовище, і це тільки перший крок на цьому шляху.

Приєднуйтесь до курсу «Від травми до зцілення. Основи психологічної роботи з військовими», щоб глибше засвоїти ефективні методики комунікації і стати надійною опорою нашим захисникам в повоєнному житті.