"Людям же також хочеться зі світлом бути і в теплі”, - інтерв’ю з енергетиком, який відновлює електроенергію на Донеччині

Під час війни кожен ранок зі світлом для українців - це результат праці енергетиків. Вони працюють вдень і вночі, відновлюють пошкоджені лінії електропередач, лагодять трансформатори під обстрілами та забезпечують країну світлом навіть у найтемніші часи.

Журналісти сайту міста Слов’янська 6262 поспілкувалися з одним із енергетиків ДТЕК про те, як працюють енергетики в умовах війни.

Єгор Жиляєв працює електромонтером з 2007 року. Працювати з енергетикою він почав одразу після технікуму. Тоді йому було 18 років. Робить це і досі.

Це робота на висоті. Якщо ви бачили ті самі величезні електричні опори, які роздають електроенергію на інші - менші, то зрозумієте, з чим саме працює Єгор. Це напруга у 110 тисяч і 35 тисяч вольт.

Сам чоловік жив і працював весь час у Костянтинівці. Працювати у небезпечному місті він продовжує і зараз, під час повномасштабної війни і численних обстрілів зі сторони ворожої армії.

“Виконуємо високовольтні роботи, ремонтуємо лінії. Спеціальні машини, техніка нас піднімає, наше завдання - підвести світло до міста, а вже від підстанцій працює РЕМ - з маленькими опорами”, - ділиться Єгор.

Чоловіки підіймаються вгору на 20-30 метрів, щоб забезпечити людей електроенергією. 

На початку своєї кар’єри Єгор не дуже розумів, наскільки важливу роботу виконує.

З електричними лініями Єгор працював і у 2014 році, коли частина міст області була звільнена від російської окупації.

“Було, звичайно, стрьомнувато, але не так шумно і небезпечно, як зараз”, - розказує чоловік.

Тоді після деокупації міст у 2014 році, їхні групи їздили працювати у різні напрямки разом із саперами-військовими, які розміновували території, розміновували дороги, якими спеціалісти їздили до лінії. Працювали по всім направленням Донеччини. І хоча сам підрозділ знаходиться у Костянтинівці, вони працювали у Торецьку, Слов’янську, Покровську, Добропіллі, на Бахмутському напрямку.

З повномасштабним вторгненням ситуація, звичайно, змінилася.

***

Єгор не помітив початку повномасштабного. Зранку, як зазвичай, прокинувся і почав збиратися на роботу. Тоді зателефонував майстер і здивувався, що чоловік не знає про початок великої війни.

“Він сказав, що поки нікуди не виходимо на об’єкти, бо незрозуміло - може прилетіти в будь-який момент. І ми працювали по дзвінку”.

Трохи згодом їм запропонували поїхати попрацювати у сторону Авдіївки. Єгор погодився. Там були часті прильоти, тому і спеціалістів викликали часто. 

По факту команда виїжджає на місця після прильотів.

“Ну а що, людям же також хочеться зі світлом бути і в теплі”, - каже Єгор. 

Працювали вони постійно і у Слов’янську. Більше роботи було, коли ворог був зовсім поруч - за річкою. Коли обстріли почастішали, багато працівників вирішили виїхати в більш безпечне місце. Людей стало не вистачати. У 2023 році частина людей повернулася. До того Костянтинівська ділянка займалася і містами, що знаходяться поруч.

Зараз люди вже звикли до умов роботи. Якщо говорити про населені пункти недалеко від лінії фронту, то електромонтери співпрацюють з військовими, які дають чи не дають дозвіл на роботу. У 2022 році взагалі військових приставляли до групи електриків. 

Працівники ДТЕК мають певний порядок дій, у випадку, якщо недалеко від них трапляється обстріл, або загрожує небезпека. 

Про відключення світла до майстрів приходять сповіщення. Якщо є можливість, енергетики намагаються включити лінію дистанційно. Якщо ж лінія не приймає напруги, на місце відправляють фахівців. А ті вже потім шукають проблему. Коли проблему знайдено - диспетчеру дають знак, що готові працювати. Тоді лінію відмикають і електромонтери можуть почати ремонтні роботи. Люди працюють у касках і броніках на висоті.  

Працюють вони і на деокупованих територіях. Наприклад, коли ЗСУ звільнили від окупації Лиман та Святогірськ, енергетики підіймали мережі, підводили світло до підстанцій, трансформаторів.

“У нас задача - підвести світло до трансформатора, а з наших трансформаторів йдуть знижувальні трансформатори, які переходять на 220 вольтів. Наша робота - це 100 тисяч вольтів і 35 тисяч вольтів. Пєдалєй не залишиться, якщо жахне”, - віджартовується чоловік.

Єгор Жиляєв на роботі, Фото з особистого архіву енергетика

Єгор каже, що вони з командою нерідко попадали під обстріл. Крайній раз приліт стався недалеко від них десь два тижні тому. Це було на Покровському напрямку. Та лінія була відключена від обстрілу. Її хотіли відремонтувати за один день і дати подачу напруги. Але не вийшло. 

Слідкуйте за нами в Instagram

“Все йде на страх і ризик свій. Склався, поїхав, доклав старшим керівникам по роботах і переніс на наступний день, якщо там не буде обстрілів. Нам треба називатися штурмові енергетики, бо ми ж на “пєрєдкє” працюємо. Швидко світло робимо і біжимо на машини по різним бокам тікати”, - сміється Єгор.

На відміну від юних років зараз Єгор розуміє важливість своєї роботи. Тим паче на території Донеччини, де люди особливо потребують світла, тепла. Не у всіх зараз є газопостачання і від електроенергії у деяких залежить і тепло в домі. 

Чоловіку подобається, що його робота не одноманітна. Він має можливість їздити у різні міста, допомагати людям. 

“Ти постійно на різних напрямках, у тебе немає буденності дня. Ми постійно на виїзді, не сидимо на місці. Немає такого, що ми приїхали на одну лінію, зробили і все. Якщо інша лінія впала - через місяць поїхали. Ні”.

Окрім роботи з відновленням ліній після обстрілів залишається і поточна робота, яку вони мали виконувати і до війни: розчистити лінії від заростів, стежити за їх чистотою. На п’ять працівників і майстра виділено 700 кілометрів електричних ліній. Фізично це охопити дуже важко.

Допомагали енергетики і під час пожеж у Святогірську. Тоді вогонь охопив величезну територію лісу.

Читайте також: Між тривогою і надією. Історії тих, чиї рідні живуть у прифронтових містах