На території Донецької області налічується близько 20 пам’яток катакомбної культури, у тому числі у Слов’янську - БЛОГ

Продовжуємо публікувати історичні, археологічні блоги Віталія Киркача. Цього разу мова йде про катакомбну культуру ХХІІ-ХVІІІ ст. до н.е.

Катакомбна культура була розповсюджена з 2700-2000 рр. до н. е. у Північному Причорномор'ї (Східна і Південна Україна), Подонні й Нижньому Поволжі, Північному Кавказі. Сучасні дослідники вважають племена Катакомбної культури пращурами індоаріїв.

Ареал проживання племен катакмобної культури

Цю культуру виділив В. О. Городцов на початку XX ст. Після розкопок в районі середньої течії Сіверського Дінця на початку XX століття В. О. Городцовим було виділенно ямну та катакомбну культури. Дані культури свої назви отримали за характерним поховальним обрядом.

Для Катакомбної культури характерні родові селища й курганні могильники (поховання у підкурганних катакомбах, у скорченому положенні на боці, посипані червоною фарбою, що символізує вогонь).

В могили клали глиняний посуд з орнаментом, нанесеним мотузковими штампами, кам'яного, бронзового та кременевого знаряддя праці, кістяні й бронзові прикраси.

Курган поблизу с. Пришиб

Поховання катакомбної культури

Катакомбники займалися скотарством і землеробством, знали металургію міді й бронзи, вели обмін з навколишніми племенами, особливо із племенами Кавказу, а через них були пов'язані з Передньою Азією, Іраном, Єгиптом. У племен катакомбної культури був батьківський рід, виникли передумови для майнової диференціації (поховання вождів і родових старійшин відрізняються більше багатим інвентарем). До кінця 3- й чверті 2- го тис. до н. е. племена катакомбної культури були витиснуті з Середньої Волги племенами зрубної культури.

В цілому населення катакомбної культури вело рухомий образ життя, через це основна частина матеріалів, полишених ними, являє собою підкурганні поховання. На пізніх етапах існування культури, починається поступовий перехід до осілого способу життя, у зв’язку з цим на території Слов’янського району з’являються невеликі поселення. Одне з таких поселень вивчалося у 1981 р. на території сучасного міста Святогірськ.

Ще одна подібна пам’ятка, котра являє собою сезонне поселення (стійбище), була виявлена у 1998 р. при дослідженнях містечка Козача Пристань у місці злиття рік Казенний Торець та Сіверський Дінець. Серед знахідок тут було виявлено велику кількість уламків глиняного посуду, кременевих та кістяних знарядь праці, уламків кам’яних сокир.

В цей період осілих поселень катакомбної культури на території Слов’янського району було мало, причому основна їх частина розташовувалася на Сіверському Дінці. Лише в самому кінці існування катакомбної археологічної культури з’являються поселення й у степу, одне з яких було виявлено у 2000 р. поблизу с. Собольовка.

Сьогодні на території Донецької області налічується близько 20 відомих пам’яток катакомбної археологічної культури: Селимівка, Шпаківка, Ковалівка, Слов'яногірськ, Мин'ївський Яр, Черевківка, Слов'янськ, Ступки, Радионівка, Кам'янка, Дронівка, Миколаївка, Переїздна, Покровське, Олександрівка, Василівка, Нововселівка, Орловське, Приморське, Маріуполь, Кременівка, Жовтневе.