Діяльність ОУНівського підпілля у Краматорську в роки нацистської окупації - історичний блог

Сайт 6262 продовжує ділитись з читачами роботами, що були опубліковані у збірнику наукових праць за матеріалами Обласної студентської науково-практичної конференції 25 квітня 2024 року.

Цього разу говоримо про діяльність ОУНівського підпілля у Краматорську в роки нацистської окупації.

Автори роботи: Лесниченко М.О., Стешенко О.В.

Історія формування та діяльності ОУН у період нацистської окупації Краматорська залишається малодослідженою темою в українській історіографії, крім того, оцінка та трактування певних подій досі зберігають вплив радянської історичної науки. Тому ця проблема потребує більш детальної розробки.

В сучасній історіографії дана проблема залишається недостатньо висвітленою. Окремі її аспекти розглянуто у роботах таких істориків, як О. Максименко, Д. Титаренко, В. Нікольський. Найбільш вагомий внесок у дослідження діяльності ОУНівського підпілля на Донбасі мали роботи Олександра Добровольського. Але у запропонованому контексті така проблема практично не розглядалась.

Після завершення національно-визвольних змагань, під час яких не вдалось зберегти свою державність, боротьба українців за свою волю не спинилася. На Донеччині, зокрема, вели свою діяльність Просвіта та УАПЦ (відновили свою діяльність у період нацистської окупації); органами НКВС виявляються члени націоналістичного руху, зокрема, у 1933 р. – Микола Заєць з Бахмуту (Артемівська), у 1940 р. – Йосип Коць з Харцизького району; фіксуються факти поширення листівок, про що, зокрема, зазначає Юрій БойкоБлохін, член ОУН(м).

З початком німецько-радянської війни створюються похідні групи ОУН(б) з метою оголошення Акту відновлення Української Держави по всій території України. За їхнього сприяння на місцях створюються державні структури, проводиться інформаційна кампанія для поширення націоналістичних ідей серед місцевого населення.

Проте, ще до прибуття похідних груп, на місцях активну роль у боротьбі брали місцеві мешканці, зокрема ті, хто діяв у Краматорську. Переважна більшість учасників бандерівського підпілля в області були вихідцями з регіону і лише близько 10% ті, що прибули із західних областей.

8 жовтня 1941р., після прибуття до Маріуполя похідної групи ОУН(б), створено Сталінський обласний провід ОУН на чолі з Володимир Булавським-Болгарським (жовтень 1941–лютий 1942). Згодом його очільниками були: Іван Клим, «Митар» (березень–травень 1942), Євген Стахів, «Євген», «Кравс» (липень 1942–липень 1943), Михайло Кривошапка, «Микола» (липень–вересень 1943).

З прибулих груп частина працювала в поліції або перекладачами.

У доповідній записці «Про діяльність «ОУН» на території Сталінської області» начальника Управління НКГБ у Сталінській області, зазначається, що в оунівському підпіллі Краматорська діяло 120 осіб, «переважно до ОУН долучалась інтелігенція: вчителі, лікарі, а також молодь...».

В роки окупації бургомістром міста був Володимир Шопен, а його заступником стає член ОУН Микола Ганзій. Але, як згодом виявиться, Ганзій працював на гестапо та навесні 1943 р. здав оунівців німецьким каральним органам. А перед цим гестапо зробило інсценування арешту Ганзія, для того щоб арештувати оунівців по їх квартирах.

Найбільш активно підпілля проявило себе саме у той період, коли обласний провід очолював Є. Стахів. Краматорський осередок ОУН(б) належав до Горлівського Окружного проводу ОУН. Навесні, Стахів з’являється у місті, де знайомиться с Данилом Гиллякою, інженером, який був керівником Краматорського районного проводу ОУН(б). Він активно займався поширенням націоналістичної літератури, а на його квартирі відбувалися загальні збори.

З приходом німецьких військ у багатьох містах почали відроджуватися товариства «Просвіти», видаються газети українською мовою тощо. Зокрема, влітку 1942 р., за сприяння В. Шопена, Д. Гилляка відновлює краматорський осередок «Просвіти». Її секретарем був Федір Руденко, а сама організація грала важливу роль у громадському житті міста і при цьому стала прикриттям для офіційної діяльності ОУН(б). Члени «Просвіти» друкували підручники та абетки, видавали газети українською, організовували лекції з історії України, діяли театр та хор. Ф. Руденко вів курси німецької та викладав українську мову в ремісничому 47 училищі від Відділу Освіти. Д. Гилляка розширив діяльність «Просвіти» на сусідній Слов’янськ.

О. Максименко зазначає, що «кімната-штаб «Просвіти» і кабінет В. Шопена знаходились на другому поверсі. «Просвіта» займала к. №8».

Однією з відомих акцій ОУН у місті стало встановлення «Пам’ятника Волі» – золотого тризуба 28 жовтня 1942 року замість постаменту Леніну на центральній площі. З цього приводу Вісник «Української інформаційної служби» зазначає, що «дуже скоро відроджується Краматорськ – головний центр північно[го] Донбасу. Тут на плечі перед міською управою стоїть прекрасний пам’ятник волі із великим золотим Тризубом. При місцевій Просвіті існує хор зі 150 членів, який робить часто концерти й співає уже «Вже час, вже час», «Чуєш сурми грають», «Ми із крови народу». Драматичний гурток виставляв «Наталку Полтавку», «Запорожця за Дунаєм» і приготовляє «Мину Мазайла». Тобто, можна зробити висновок, що «Просвіта» діяла для проведення культурної роботи серед населення.

З 5 по 27 лютого 1943 року Краматорськ ненадовго перейшов під контроль радянських військ, які зайняли місто під час проведення Ворошиловградської операції, але невдовзі німецькі війська відвоювали місто і з весни 1943 року знову почала активно діяти група ОУН. Її очолювали: Ганна Верчук, «Нюра», «Циганка», вчителька з Дніпродзержинська (діяла як зв’язкова ОУН(б) на півночі та займалась поширенням листівок) та Серафима Кутьєва (з 1936 мешкала у Краматорську), героїзм якої неодноразово згадував Є. Стахів. Її квартира стала місцем зборів підпільників майже з усіх куточків Донеччини. ОУНівське підпілля нагадувало про себе листівками, які з’являлися в театрі, на місцевому ринку, на заводах та розпочиналася словами: «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну!» Так, у повідомленні коменданта тилового району 531-ї армії від 12 квітня 1943 р. «Про появу оунівських листівок» зазначається:

«В Краматорську 28.3.43 місцевою поліцією було виявлено дві листівки ОУН (...). В одній листівці (...) партизанів закликають боротися лише за українську справу, а саме проти німців, а також проти Москви і приєднуватися до бойових підрозділів ОУН. В іншій листівці (...) з заголовком «Українцям» підбурюють проти німців і закликають боротися проти Сталіна та Гітлера, служити лише українській справі та приєднуватися до ОУН (...)».

Після подібних акцій «Просвіта» була заборонена, а згодом СД влаштовує хвилю арештів її членів по всій Донеччині, зокрема, у Краматорську. В результаті одних страчують, а інших висилають до концтаборів. Загалом заарештовано близько 60 осіб. Серед арештованих на початку травня були: Ф. Руденко (за наказом Д. Гілляки знищив списки членів «Просвіти» та 48 печатку; С. Кутьсєва, Петро Шинкар (завідувач Слов’янського відділу освіти та керівник ОУН у місті), Павло Зінченко та Іван Сердюк (члени ОУН Краматорська).

Однак, ще до осені 1943 р. функціонував Горлівський Окружний провід ОУН (Північний), якому підлягали Слов’янський, Краматорський, Костянтинівський, Горлівський, Артемівський райони.

Перед наступом радянських військ усіх заарештованих на Донеччині членів ОУН було звільнено.

6 вересня 1943 року з Краматорська було вигнано нацистських окупантів у результаті Донбаської операції Південно-Західного фронту, і відповідно, у місті відновлюється радянська влада.

Доля учасників підпілля склалася по-різному. Зокрема, Ф. Руденко після війни був заарештований, відсидів у радянських концтаборах, згодом був реабілітований. Д. Гилляка вийшов з міста 4 лютого 1943 разом з німцями, подальша його доля невідома. П. Зінченко помер у радянській в’язниці 2 червня 1949 року. С. Кутьєва перебувала у горлівській в’язниці, після допитів НКВС погодилася стати їхнім агентом, але так і не видала важливу інформацію, тому була направлена на 10 років до виправних таборів, після чого жила у білоруському місті Слонімі, але після 1971 року її сліди губляться. Доля багатьох інших місцевих підпільників невідома.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження з’ясовано, що діяльність ОУН у Краматорську в роки Другої світової війни відігравала значну роль у боротьбі за українську незалежність та протистоянні німецькому й радянському окупаційним режимам. Учасники підпілля ризикували своїм життям, підлягали арештам і репресіями, але залишалися вірними своїм ідеалам. Їхні дії свідчать про складний моральний вибір, з яким довелось зіткнутись українському народу в період війни та окупації. Доля багатьох учасників підпілля залишається невідомою, але їхні жертви та відвага мають залишитись в українській історії як символ боротьби за національну свободу.

Читайте також: Копальні, шахти, робітники та партизанські загони. Історія міста Покровськ

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262