Зцілення через біль у картинах - як художники сходу України виставляються у Чернівцях

Під час повномасштабної війни з росією українське художнє мистецтво набуло нових значень, форм та сенсів. Через малювання та фотографію митці виплескують свої емоції, травми, усе побачене і пережите після 24 лютого 2022 року. Але є серед них і ті, хто вже у 2014 році відчув на собі війну, втрати, необхідність залишити своє житло і майно. 

Після 24 лютого 2022 року у Чернівцях та області знайшли прихисток чимало митців з тих областей, які опинилися в російській окупації або щодня знаходяться під ворожими обстрілами. Тут вони продовжують творити - малювати картини, фотографувати. А ще - проводять свої виставки у чернівецьких музеях. 

Про те, з чого у Чернівцях почалися виставки художників переселенців, як їх організовували, хто ці митці, і що за виставки, ми розкажемо в даному матеріалі. 

Все почалося з виставки картин, які художник хотів спалити під час боїв за Донецький аеропорт

18 лютого 2022 року Чернівецький обласний художній музей відкрив виставку сучасного художника-абстракціоніста з Донецька Пилипа Таралевича. Його роботи директорка музею Інна Кіцул отримала кількома роками раніше. Історія їх дуже цікава.

У Донецьку був художній музей. Розташований він був неподалік від аеропорту. Коли за ДАП тривали бої, від вибухової хвилі в музеї посипалось скло. Вікна позакривали, поховали деякі роботи, та історія цього музею склалась трагічно, хоч він й евакуювався. З директоркою цього музею Інна Кіцул була знайома ще з 2010 року.

Коли директорка Донецького художнього музею виїжджала з міста, то брала не свої речі, а те, що могла вивезти з художніх робіт. Це були не музейні картини, адже вивезти їх жінка не мала права.

Якось вона побачила, як Пилип Таралевич у своєму дворі розпалив вогнище і кидав свої роботи туди. Жінка вирвала картини в нього з-під рук і сказала: 

“Я їх заберу, і ти не маєш права мені їх не віддати”

Ці роботи директорка забрала в Київ, їх пропонували різним музеям. Тож Чернівецький прийняв їх у свій фонд. Загалом було близько 107 картин. Фактично ця виставка і стала першою з презентацій робіт митців зі сходу у Чернівцях.

24 лютого 2022 художній музей згорнув всі експозиції та на якийсь час закрився. Але в травні поступово почав відновлювати свою роботу, щоб у першу чергу підняти настрій переселенцям та відволікти їх.

Іншим митцем, чиї роботи виставили у Чернівцях, став Артур Новіков з Краматорська. Він після закінчення вишу був викладачем художньої школи. Почалася війна, і Артур пішов на фронт. Його мама виїхала в Чернівці і взяла з собою акварелі сина. Прийшла в музей і попросила зробити виставку його робіт. Артура навіть відпустили на відкриття. Виставку він назвав “Рідні барви 4.5.0”. 

Ще одна цікава виставка 2022 року має назву “Листівки з підвалу”. Вона почалася в грудні і тривала до 2 січня 2023 року. Тут зібрані малюнки художниці Тетяни Даниленко, яка два місяці прожила в підвалі Старої Салтівки, яка була одним з найгарячіших районів Харкова.

Кожного дня вона малювала, щоб не зійти з розуму. Малювання було для Тетяни терапією. Вона малювала олівцем на папері дітей та квіти. Вони чорно-білі, але дуже позитивні. пізніше її малюнки стали ілюстраціями до поетичної книги Олени Рєпіної "Жити далі".

У 2023 році до Дня Конституції Чернівецький художній музей організував виставку “Мій край Донеччина” - вона була повністю з робіт переселенців. Це організовували спільно з Донецьким художнім музеєм, який після окупації Донецька евакуювався у Краматорськ.

А в липні проходила парна виставка “До та під час” фотохудожниці Світлани Ткаченко та художника Валерія Сосни. Обоє - з Дніпра. 

Експозиція Валерія Сосни мала назву “Сублімація” і відображала його сприйняття війни. Там були зібрані достатньо жорсткі великі картини, які переосмислюють війну. Переселенці цю виставку відвідували неохоче через те, що на картинах зображена велика кількість жорстоких моментів та сцен, які для людей могли бути причиною ретравматизації. Але виставку охоче відвідували чернівчани.

У Світлани виставка мала назву “Порожнеча”. Така назва зʼявилась тому, що на початку війни мисткиня усвідомила страшний для себе факт: вона не могла фотографувати. Але вона показала порожні білі полотна. А поруч з ними були речі, які стали для жінки значущими під час війни та її переселення. Наприклад, дитяча куртка, до якої був прикріплений номер телефону мами.

Була ще виставка творів Володимира Трутка зі Словʼянська. Він зараз воює, і твори свої він малював на кришках ящиків для снарядів. Загалом було шість картин. Виставку доповнили дитячими роботами - розмальованими квітами гільзами від снарядів.

Як у Чернівцях влаштували виставку художників з Маріуполя

23 лютого 2024 року у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка “Маріуполь. Життя з надією”. Її організувавцентр підтримки внутрішньопереміщених осіб “ЯМаріуполь. Чернівці”

На виставці були представлені роботи чотирьох художників маріупольців, які були вимушені покинути своє знищене та окуповане місто. 

Фотограф Артем Березнев евакуювався у Чернівці. Ще троє художниць наразі живуть у Вінниці - йдеться про Наталію Хрячкову, Лізу Лаптєву та Олену Радкевич. 

Через свої роботи вони осмислили пережитий досвід та спогади. Вони зображали краєвиди міста до війни та улюблені місця, відрефлексовували їх спотворення війною, а також змальовували більш нейтральні речі. 

Особливо виділяється серед всіх картина “Вони бажають плоті”, де показаний зруйнований драмтеатр.

Поруч з картинами також були фото Артема Березнева, які зображували портову інфраструктуру. Його фото були покликані нагадати маріупольцям про теплі та щасливі моменти минулого.

Під час війни мистецтво стало для українців тим інструментом, який допомагає трансформувати та пережити спогади про трагічні події та втрати. Картини та фотографія слугують терапією та універсальним способом передати свої емоції тоді, коли слів бракує. Вони допомагають людям зрозуміти одне одного та відчути, що вони не самі в своєму болю.

Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win