Місто військових і солоних озер - як живе прифронтовий Словʼянськ на Донеччині

Що далі життя від лінії фронту - тим складніше уявити, як і чим живуть люди в прифронтових містах. А подекуди українцям навіть буває складно усвідомити, що життя в таких містах взагалі триває і відновлюється.

Чимала частина населених пунктів сходу та півдня України живе неподалік від лінії фронту і вважається прифронтовою територією. Десь відстань до лінії фронту 40 км, десь - менше.

Складно повірити, але в цих містах, селах та селищах теж продовжується життя. Туди повертаються люди, там відкриваються магазини та кавʼярні, там відбудовують житло.

Одним з таких міст є Словʼянськ, що на півночі Донецької області. Від нього до лінії фронту близько 30 км. Чи не кожен день у місті чутно вибухи з різних сторін. Це не обовʼязково “прильоти” по місту - можна почути обстріли з околиць, сусідніх населених пунктів. Але й обстріли самого Словʼянська теж, на жаль, стаються регулярно. 

Бувають дні, коли в місті панує навіть трохи гнітюча та напружена тиша. Бувають й інші дні, коли на фоні постійно чути вибухи чи “виходи”. Втім, тут триває життя під звуки війни, а певні його сфери навіть відновлюються.

Так, у Словʼянську потроху відновлюють будинки, які постраждали внаслідок російських обстрілів. Один з таких знаходиться на перехресті вулиць Ярослава Мудрого та Національної Гвардії (колишня Лозановича). На початку повномасштабного вторгнення “прильот” російської ракети вирвав там цілий шматок підʼїзду.

А в мікрорайоні Лісний потроху відбудовують ресторан, який згорів майже вщент.

Попри обстріли, у місто повертаються люди, які також повертають в місто бізнес. Відкривають невеличкі кафе, кавʼярні, магазинчики, доставку їжі, б'юті-послуги, торгові точки на ринках.

Тут слід зазначити, що ринки - це справді центр життя, яке там протікає бурхливо і насичено. На місцевих ринках можна знайти будь-що - від вирощених десь за містом на городі кавунів до різноманітного військового спорядження. 

Воєнторги - це окрема тема. Здається, їх тут більше, ніж в будь-якому іншому місті умовно тилової частини України. І, звісно, у Словʼянську багато військових. Часто можна почути фразу, що Словʼянськ - це місто військових. І ця фраза не може не гріти, як і усвідомлення того, що ти завжди під захистом українських воїнів.

Зараз у Словʼянську працює автовокзал, хоча якийсь час він був закритий через те, що зазнав ушкоджень під час обстрілу. Звідси можна виїхати як в найближчі міста, так і ворушити на дальні відстані - хоч у Чернівці, хоч за кордон. Щоправда, у Дніпрі буде пересадка. 

Та і в самому Словʼянську з транспортним сполученням все стабільно - їздить регулярно громадський транспорт, можна викликати таксі. 

Тож як містяни, так і жителі сусіднього Краматорська користуються налагодженою логістикою і їздять купатися в озерах на Словʼянському курорті. Навіть попри те, що бувають гучні дні, а десь на обрії видно свіжі стовпи диму після обстрілів.

Місто тримають в чистоті комунальні служби, вони ж поливають та дбають за клумбами на площі, де влітку квітнуть троянди.

Але є у місті й інші оновлення, які своїм існуванням нагадують, що війна не десь там, а дуже близько. На бульварі Героїв Крут облаштували Алею Слави - місце поховання для загиблих українських воїнів.

Більше про те, як у Словʼянську відновлюються будівлі та життя - дивіться у нашому фоторепортажі. Дата фото: кінець липня-початок серпня 2024 року.

Авторка фото: Вікторія Повержук

Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win