Стародавнє поселення поблизу села Маяки - БЛОГ

Сайт міста Слов’янська 6262 запускає серію блогів від мешканців нашого міста.

Археологічні та історичні замітки публікує Віталій Киркач. Цей блог про Городище поблизу села Маяки.

Царине городище знаходиться на території Краматорського району, розташовується між селом Маяки та селищемо Донецьким. Воно є великим археологічним комплексом з городища, двох селищ і, як мінімум, чотирьох могильників, загальна площа якого становить понад 70 гектарів. В археологічній літературі пам'ятник зазвичай фігурує під назвою "городище біля с. Маяки".

Перші відомості про Царине городище міститься в документах сер. XVII ст., що оповідають про будівництво в 1663 р. поряд з ним Маяцького містечка. Середньовічні укріплення, мабуть, не влаштували населення, що знову сюди прийшло, і містечко спорудили біля залишків старого населеного пункту, вали і рови якого не були використані.

У 2001 р. детальний огляд території пам'ятника дозволив виявити окремі вузли оборони, які раніше не були відомі. Так, північний схил пагорба, на якому розташоване городище, має східчастий ескарп (прим. Ескаарп — фортіфікаційна споруда, спочатку — сторона оборонного (в наші часи протитанкового) рову, яка звернена до противника (і відповідно найближча до того, що обороняється), тоді як протилежна до нього сторона називалася контрескарп).

По уступу простежується ледь помітний рів, що починається біля східного краю городища. Тут, на мисоподібному виступі збереглися сліди укріплень у вигляді двох валів, з ровом, сильно пошкоджені бліндажем часів Другої Світової війни. Від них, вздовж південно-східного краю мису, місцями простежується неглибокий ровик. Швидше за все, практично весь верхній майданчик городища був обмежений лініями укріплень, величина та розміри яких знаходилися у прямій залежності від уразливості тієї чи іншої ділянки. Він відокремлює трикутну ділянку території, власне городище, від великого плато, на якому було розташоване село. Згідно з В. К. Міхеєвим (археолог), площа пам'ятника, обмеженого лінією укріплень, становить 17,78 га.

Дослідження показали, що спочатку була заселена ділянка тераси вздовж берега річки Сіверський Донець. На цьому місці жили як до появи городища (з неоліту), і після його запустіння. У V-VIII ст., на березі річки існувало невелике поселення пеньківської, а потім салтово-маяцької культур, поряд з яким, на пагорбі, у хозарський час було споруджено укріплену частину. Причому, судячи зі знахідок на пам'ятнику, а також раннього нумізматичного матеріалу, городище існувало вже у VIII ст. У хозарські часи населений пункт неодноразово зазнавав розгромів. На думку В. К. Міхеєва, один із них стався наприкінці IX ст., після чого городище «як великий економічний центр салтівської культури… перестає існувати». Нам здається, що занепад пам'ятника міг бути викликаний іншими причинами, наприклад, епідемією, після якої населений пункт був покинутий. Так, наприклад, сталося в 1739 р. з поселенням Козача Пристань, населення якого переселилося в розташовану поблизу слободу Райгородок. Показово, що у випадку з Цариним городищем спостерігається близька картина. Зважаючи на все, населення з цієї пам'ятки наприкінці IX ст. також переселилося на прилеглий населений пункт, давши поштовх до розквіту Сидорівського археологічного комплексу.

У ХІ-ХІІІ ст. на березі Сіверського Донця існувало неукріплене поселення. Матеріали розкопок свідчать, що у цьому населеному пункті проживали прямі нащадки болгаро-аланського населення хазарського часу. Останній етап існування об'єкта відноситься до XIII-XIV ст. У цей час пам'ятник знову перетворюється на великий економічний центр. Найбільший розквіт його посідає на період «смути» у Золотій Орді в 60-80 рр. XIV ст.

Поза сумнівом, у цей час функціонував весь майданчик городища, поселення на березі Сіверського Дінця, селище, розташоване на захід від валів, а схили, що обмежують городище з півдня, використовувалися під цвинтар. Загалом площа золотоординського пам'ятника становила близько 70 га. Не ясно, чи мав він у цей час якісь укріплення. На користь цього може свідчити наявність на південно-західній околиці городища слабкого поглиблення з валоподібним піднесенням. За ним знахідки підйомного матеріалу різко зникають.

Читайте також: Городище поблизу Святогірська - БЛОГ