Городище поблизу Святогірська - БЛОГ

Сайт міста Слов’янська 6262 запускає серію блогів від мешканців нашого міста.

Археологічні та історичні замітки публікує Віталій Киркач. Цей блог про Городище неподалік від селища Богородичне.

Святогірське городище знаходиться в районі міста Святогірська на правому березі річки Сіверський Донець. Займає вершину пагорба, розташованого перпендикулярно до берега річки.

Зі східної та західної сторін пагорб обмежений глибокими балками. Східна називається «Скит» або «Святе Місце». У XVII-XIX ст. тут розташовувався скит Святогірського монастиря. На його території є стародавні вали та рови, час спорудження яких поки що не з'ясовано. До раннього періоду відноситься пролягаюча через Скит дорога, що йде від городища до Сіверського Дінця. Дорога пролягає по сплощеній поверхні ескарпованого в давнину язикоподібного відрогу пагорба, утвореного двома ярами. Далі вона огинає південно-східний край городища і спускається до річки. Судячи з напряму, вона йшла безпосередньо від в'їзду, розташованого в центральній частині лінії укріплень пам'ятника.

Із західного боку городище обмежене глибоким яром, який також виходить до річки Сіверський Донець. Як і весь берег Сіверського Дінця, ця ділянка покрита лісом. На південний захід від нього, за пагорбом, знаходиться зарослий лісом Міньївський Яр. На його території є поселення салтово-маяцької культури, на якому провадив розкопки археолог Сібільов.

У 1971 р. дослідження археолога Міхеєва обмежилися шуфруванням пам'ятника. У своїй книзі він вказує на присутність культурного шару малої потужності (0,2-0,35 м.), основним матеріалом в якому були фрагменти ліпних горщиків. В цілому, пам'ятник був віднесений ним до хозарського часу.

У 1989 р. експедицією під керівництвом Колесника було знято план верхньої частини пам'ятника, зроблено розрізи укріплень, і закладено кілька шурфів. Було встановлено факт наявності оборонних ліній на трьох сторонах городища – південної, західної та східної, де укріплення слабко помітні. З північного боку ровів і валів немає, можливо, у зв'язку з наявністю на цій ділянці крутих важкодоступних схилів.

Городище складається із трьох частин. Від плато воно відрізане ровом (глибина до 1,5 м) із двома валами. В'їзд оформлений у вигляді перемички. Зі східного боку, ближче до краю схилу, у рові є ще одна невелика перемичка і вузький прохід. На північ площадка, обгороджена ровами, звужується та замикається підковоподібним ровом та валом із перемичкою в центрі. Цей вал нижче, ніж зовнішній, і досягає висоти до 1 м. при ширині 10 м. Більш дрібним є рів. Ще один рів, пошкоджений окопами часів Другої світової війни, відрізає край мису – цитадель.

У 1994-1995 роках на городище було закладено два розкопи, один із яких розташовувався біля в'їзду. Другий знаходився на північ від нього і перетинав захищений валами майданчик із заходу на схід. На пам'ятнику був зафіксований тонкий культурний шар (до 20 см), що розташовується плямами, слабо насичений знахідками. В основному, це – ліпна та амфорна кераміка. Фрагменти посуду салтово-маяцької культури зустрінуті у поодиноких екземплярах. Причому, ліпний посуд та рання амфорна кераміка виявлені в основі валу та в нижній частині заповнення ровів. Це свідчить, що спорудження укріплень пов'язане із першим періодом існування пам'ятника.

Археологічні комплекси, знайдені на городищі, представлені двома господарськими ямами та приміщенням – наземною, трохи заглибленою в материк, житловою спорудою з жердинним каркасом та відкритим осередком біля західної стіни. У заповненні її зустрінута ліпна кераміка, фрагменти амфор та дрібний уламок червонолакової судини. Переважна частина амфорних фрагментів за тістом та характером обробки відрізняється від причорноморських амфор, притаманних пам'ятникам салтово-маяцької культури.

Серед знахідок з господарських ям – великий фрагмент кришки, що нагадує кришки зарубинецької культури, і ліпну посудину, що повністю реконструюється. В цілому, археологічного матеріалу виявлено мало, завдяки чому час виникнення городища, як і інших близьких йому пам'яток (Козача Пристань, Осіянська Гора 2, Явір), та питання їх культурної інтерпретації поки що залишаються відкритими. Близький на вигляд посуд присутній у матеріалах лісостепового Дону (III Чортовицьке городище). Датування цих об'єктів, найімовірніше, укладається останніми ст. до н. е. - перші ст. н. е. Не виключено, що на цей час належить і Теплінське городище. Існують окремі фрагменти кераміки такого типу і на території Цариного та Сидорівського городищ, що свідчить про відвідування майданчиків, на яких пізніше виникли ці пам'ятники, населенням, що проживає на цій території у сарматський час.

Читайте: Стародавнє поселення неподалік від селища Богородичне - БЛОГ

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262