"Київ за три дні", бандерівці та утиски російськомовних - російські наративи, які ширили у 2014 та 2022 роках

Російська пропаганда, звичайно, адаптується під умови, в яких знаходиться зараз країна, але якщо говорити про війну з Україною, не можна не помітити наративи, які повторюються з року в рік.  

Чому так працює з російською пропагандою? 

Зазвичай росія повторно запускає ті фейки чи маніпуляції, які свого часу дійсно зіграли свою роль і вплинули на українців.  

Так, росія активно і, немає сенсу брехати, вдало користується своїми пропагандистськими ресурсами. А коли бачать, що їхні маніпуляції та наративи активно працюють і ширяться, то не нехтують тим, аби повторювати їх з року в рік.

Ми зібрали кілька фейків, які росія закидувала мешканцям Донеччини у 2014 та у 2022 роках. 

Саме ці наративи були особливо актуальними для Слов’янська, як у 2014 році під час окупації міста та частини Донеччини, так і під час повномасштабного вторгнення.

Напевно, більшість з них стосується всієї України, але саме на Донеччині пропаганда почала ширитись найактивніше.

1. “Якщо захочемо - візьмемо Україну за два тижні”

2. Українці - “нацисти” і “бандерівці” 

3. Росіян зустрічатимуть з квітами

4. Утиски російської мови

5. Донеччина - російська територія

“Якщо захочемо - візьмемо Україну за два тижні”

Російські заяви про те, що вони можуть “взяти Київ за три дні”. Наприкінці лютого 2022 року, під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, в соціальних мережах та засобах масової інформації з'явилися звіти та висловлення російських чиновників та політиків, які стверджували, що рф може захопити Київ за декілька днів.

Це свого часу підтвердила і Служба безпеки України, опублікувавши у себе відео з допитом полоненого російського військовослужбовця, який заявив, що президент рф володимир путін розраховував захопити Україну за три дні.

Всі це пам’ятають. Але чи пам’ятають, що подібні заяви путін вже робив? Це було у 2014-2015 роках, під час АТО на територіях Донецької та Луганської областей.

У серпні 2014 року президент росії володимир путін заявив, що “за бажанням міг би взяти Київ за два тижні”.

 "Якби я захотів, то зміг би взяти Київ за два тижні", - сказав тоді путін у телефонній розмові з Баррозу (тодішній голова Єврокомісії Жозе Мануелу Баррозу) 29 серпня напередодні саміту ЄС. Дипломат у Брюсселі підтвердив німецькому виданню Spiegel Online, що Баррозу справді розповів про цю розмову з путіним учасникам саміту.

Повторний наратив прозвучав з вуст президента Білорусі Олександра Лукашенка у 2022 році.

“Україна ніколи з нами не воюватиме: ця війна триватиме максимум три-чотири дні. Там не буде кому проти нас воювати”, - сказав Лукашенко в інтерв’ю пропагандисту Соловйову напередодні російського вторгнення.

Також про наміри швидко захопити Україну заявила заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд під час спеціальної онлайн-зустрічі Київського безпекового форуму. Керівництво російської армії обіцяло Володимиру Путіну, який розв'язав варварську війну проти України, захопити Київ за 5 днів, а всю Україну за 2 тижні.

Центр протидії Дезінформації підтвердив, що цей фейк був створений, аби видати бажане за дійсне. На початку повномасштабного наступу російська пропаганда поширювала ейфорію від передчуття швидкого тріумфу. 

Життя показало, що ні “взяти” Київ за три дні, ні Україну за два тижні у них не вийшло.

Попри це, в інформаційному просторі досі використовують наратив про те, що ми не маємо “провокувати” путіна, бо він може розізлитись і почне воювати “по-справжньому”. Цей наратив продовжують ширити не зважаючи на те, що росія вже зараз кидає у бій всю зброю, яку має, навіть одиничні екземпляри експериментальної техніки.

Наративи про нацистів та бандерівців росія впроваджувала дуже давно. 

Але якщо раніше це стосувалося безпосередньо заходу України, то тепер росія поширила свої наративи на усіх українців, які не підтримують російську сторону.

Як це було на початку?

З самого початку російська федерація, а точніше її пропагандистська машина, використовувала термін "бандерівці" для позначення українських націоналістів, які підтримували створення незалежної Української держави під час Другої світової війни. Таку назву людям дали від прізвища Степана Бандери, який був одним із керівників Організації українських націоналістів (ОУН). Це також момент маніпуляції історією. Бо радянська “культура” приписує Бандері співпрацю з нацистською Німеччиною, хоча насправді Бандера виступав якраз за незалежність України, що включала у себе і незалежність від нацистських окупантів у тому числі. Ба більше, за спробу оголосити незалежність України у червні 1941 року Степана Бандеру запроторили до німецького концтабору.

Український інститут національної пам’яті пише, що 3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив:

 «Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».

Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.

З 2014 року російська пропаганда особливо активно використовує термін "бандерівці" для дискредитації українських патріотів та націоналістів, зображаючи їх як ворогів і підтримувачів нацистської ідеології.

Російські ЗМІ та політики також часто використовують термін "нацисти" або "нацистські" для опису українських націоналістів, зокрема тих, хто брав участь у боротьбі проти радянської влади під час Другої світової війни. Це є частиною спроби російської пропаганди дискредитувати український національний рух і змалювати його як фашистський чи нацистський. Такі спроби зазвичай є частиною більшої кампанії посіяти розбрат та підкреслити різницю між росією та Україною.

Терміни “націсти/бандерівці” активно використовують навіть в офіційних виданнях. Хоча очевидно, що “офіційні” російські видання є пропагандистським апаратом. Але “нацистами” в ЗМІ називали українців не лише в росії, але на сайтах тимчасово окупованих територій та на деяких білоруських сторінках.

Варто додати, що цей наратив зміг просочитися в інші країни. Зокрема, в деяких демократичних державах медіа, як свідомо з подачи росії, так і несвідомо, підхопили “історію” з “нацистами” і поширювали його на свою авдиторію. Так, наприклад, сталося з інформацією про бригаду (раніше полк) “Азов”. Хоча в Україні, як державні діячі, так і самі бійці та командири “Азову” спростовували ці тези.

Цей наратив про “Азов” свого часу спростували в “Детектор медіа”.

Щодо української влади, ще у 2019 році за спостереженнями експертів Інституту Масової Інформації (ІМІ), в російських медіа почали відбудовувати образ Зеленського як Президента, яким керують “нацики”, “бандеровци”, і він не може сам керувати державою.

Ці наративи рф просуває і досі.

Денис Бігунов - громадський діяч зі Слов’янська, який був у місті під час окупації 2014 року, також прокоментував те, що робили росіяни і як маніпулювали поняттям “нацисти”.

“Я би сказав, що вони розділяли - українці - це "братський народ", навіть "Адін нарот", а от “злобні нацисти і бендерівці” не дають втілити "народну волю" в життя. А за фактом виявляється, що "адін нарот" - це лише купка колаборантів на кшталт Медведчука, Киви, Януковича і "ждунів. Це ж саме стосується і теорії про “зустріч росіян з квітами".

Росіян зустрічатимуть з квітами

Цей фейк має декілька можливих джерел. Цілком ймовірно, що він засновувався на тому, що певні території Донецької та Луганської областей було доволі легко окупувати у 2014 році. 

Також приводом для цього могли виступити люди, які у 2014 році у Слов’янську зібралися на мосту з іконами, щоб “не пустити” у місто “Правий Сектор”. В основному це були літні жінки, але цікаво, що одразу за ними стояли озброєні люди - терористи, що тоді захопили місто.

Те, що не всі мешканці окупованих територій підтримували росію доводить навіть інтерв’ю окупанта Гіркіна, - згадує Денис Бігунов.

“Так зване “ополчєніє Донбасса” організовувалося та керувалося полковником ФСБ Гіркіним, який в інтерв'ю у травні 2014 жалівся що мешканці Донбасу не хочуть йти в “ополчєніє”.

«Зізнаюся чесно - ніяк не очікував, що на всю область не знайдеться і тисячі чоловіків, готових ризикувати життям не у себе в місті на сусідній з будинком барикаді, звідки до найближчого національного гвардійця треба півдня машиною їхати, а на передовій лінії, де щодня стріляють. Тим не менш, це так», - в одному з інтерв’ю у травні 2014 року розказував Стрелков.

Якщо говорити про початок повномасштабного вторгнення у 2022 році, за інформацією The Wall Street Journalз посиланням на офіційних осіб США та Європи, російських чиновників і близьких до Кремля людей, президент росії путін отримував неактуальну інформацію щодо ходу війни. А колишній український політик і кум володимира путіна, Віктор Медведчук, який також мав особистий доступ до президента росії, переконував його перед великою війною у тому, що українці вважають себе росіянами і будуть раді зустріти російських солдатів з квітами.

Їхні очікування не виправдилися. Чого вартують великі протести на окупованих територіях (Херсоні, Каховці, Мелітополі і не тільки).

Утиски російської мови

Саме під цим приводом у 2014 році росія взялася “визволяти” населення Донецької та Луганської областей. Саме “утиск російськомовних”, які вони самі і придумали, стал приводом для того, аби почати окупацію. Це при тому, що у цих регіонах більшість населення спокійно говорили російською, а використання української було радше виключенням, ніж основою. 

При цьому наративи про пригнічення російськомовних активно почали поширюватись в Україні у 2013-2014 році.

Тоді саме під цим прикриттям проросійські терористи почали окупацію міст Донеччини, а російські війська анексували Крим. Як і у попередньому пункті йшлося про те, що українська влада - нацисти, які утискають російськомовних людей. Окремо виділяли “російськомовний Донбас”, хоча це було відкритою маніпуляцією, адже за “Донбасом” вони мали на увазі якраз ті території Донеччини та Луганщини, які вони так прагнули (і досі прагнуть) захопити.

Революція Гідності у 2013 році став для росіян приводом почати говорити про “хунту”, військовий переворот та нацистів. Хоча варто бути чесними, тема “нацистів” піднімалася задовго до всього цього.

Деякі російські ЗМІ звинувачують Майдан у тому, що ніби “російськомовні” регіони вирішили відділитися. Хоча насправді, росія завжди хотіла, щоб Україна підпорядковувалася саме їй. І бажання людей йти в один бік з Євросоюзом їх дуже сильно налякало.

У червні 2014 року путін офіційно заявив, що буде “захищати” росіян навіть на території України. У той час президент України Петро Порошенко закликав сепаратистів на Донеччині та Луганщині скласти зброю, на що путін відповів, що вимагати роззброєння - безглуздо. При цьому, головної метою їх було якраз не захистити російськомовне населення, а окупувати територію. Мова стала одним з приводів. 

Цікаво, що прийняття у 2019 році Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", яким дійсно значно поширилося застосування української мови в усіх сферах життя, не призвів до якихось реальних кроків з боку путіна.

У 2020 році Інститут Масової Інформації проводив дослідження і аналізував вибірку приклади кремлівської пропаганди в російських ЗМІ. Наратив про “утиски російської мови в Україні” був у десятці найпоширеніших.

А наратив про “захист російської мови” вони активно використали під час повномасштабного наступу у 2022 році.

Цей наратив продовжили використовувати для виправдання війни. Так, наприклад, у 2023 році Глава МЗС російської федерації Сергій Лавров назвав "захист російськомовного населення України" причиною повномасштабної війни проти суверенної країни.

Але правда у тому, що на території України до її незалежності впродовж довгого часу саме українська мова зазнавала втручання і утисків. 

Донеччина - російська територія

Це один із постійних наративів росії. При чому стосується він не лише Донеччини. Таке рф говорить ледь не про всі міста та області нашої країни. Жодні історичні довідки, документи, використання мови не доводять мешканцям рф іншого. 

Росія активно пропагує ідею, що ледь не вся Україна є "історично російськими територіями", і навіть намагаються змінити національний склад міст (вже окупованих територій), роздаючи паспорти, впроваджуючи російську освіту і культуру.

Російські ЗМІ і політики також намагаються переписати історію, пов’язану з подіями на тимчасово окупованих територіях, змінюючи факти так, щоб вони відповідали їхнім інтересам.

При цьому, те, що росія маніпулює з історичними фактами, видно навіть іноземцям. Так, Держсекретар США Ентоні Блінкен у заяві до 77-ї річниці перемоги над нацистами звинуватив президента рф у намаганні перекрутити історію. Цими маніпуляціями він намагається виправдати своє вторгнення на територію іншої держави.

Ще один цікавий факт - це те, що росія намагається присвоїти термін “Донбас”, використовуючи його відносно окупованих територій. У цей час саме поняття Донбас - це більше географічний термін. І охоплює він території лише частини Донеччини, більшості Луганщини, зовсім трошки Харківщини і Дніпропетровщини.

Російська пропаганда часто маніпулює історичними даними, намагаючись створити образ Донеччини як "невід'ємної частини росії". Чого вартують вислови про “один народ”.

Проте, міжнародні історичні дослідження та документи чітко підтверджують, що Донеччина завжди була невід'ємною частиною України, і будь-які спроби змінити цей факт є маніпуляціями з метою політичних вигод.

Свого часу сайт міста Слов’янська 6262 зробив цілу серію матеріалів про розбудову Донеччини іноземними підприємцями. Цікаво, що росія майже не говорить про це, натомість наголошує на тому, що усі міста були зведені за часів срср або ж російської імперії.

Як ми бачимо, існують наративи, якими росія вдало користується впродовж вже довгого часу. Деякі з них взагалі не змінювались з 2014 року. На жаль, не всі українці сприймають інформацію критично і в змозі відділити маніпуляцію від дійсної інформації. Саме тому українські ЗМІ наразі намагаються якомога ширше показувати всі події, що відбуваються у країні, враховуючи навіть воєнні дії. Велика кількість істориків почала активно поширювати документи та історичні довідки, де активно доводять різницю між українським та російським населенням.

Варто розуміти, що росія кидає величезний ресурс на просування в Україні своїх інформаційно-психологічних операцій. Багато українських медіа активно займається спростуванням російських фейків, спостерігає за тим, що з наративів з’являється у просторі і намагається об’єктивно показувати людям джерела тієї інформації. 

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.