Від лайби до фіранки: особливості діалектів Донеччини та Буковини

За час повномасштабної війни багато людей були змушені полишити свої домівки. Серед таких і ті, хто ніколи не виїжджав далеко від дому. Перемішавшись у безпечних містах, люди обмінюються і своїми особливостями у спілкуванні.

Ми вирішили показати декілька цікавих прикладів фраз та слів, які відрізняються на Буковині та Донеччині.

Напевно, всі вже знають такі відомі діалектні слова як трємпєль чи тормозок. Ми вирішили зазирнути ще далі. Тим паче, що у нас з’явилася можливість порівняти слова та розмову на Буковині та Донеччині.

Одним із здивувань стало те, що тут у Чернівцях не знають, що таке “толчонка”. Так - так, офіційне пюре доволі часто у нас на Донеччині називали “толчонкой”. Для них це - зовсім незрозуміле. Додам також, що на баклажани у нас часто говорять "сінєнькіє".

І якщо по “толчонкє” і “сінєнькім” можна здогадатися, що це таке, то ось з “лайбою” - взагалі незрозуміло.

Хто з вас у дитинстві ходив ганяти на лайбє з друзями? Так у нас на Донеччині часто називають велосипеди. В Чернівцях на це слово відреагували зі здивуванням. Хоча, якщо чесно, я і сама не дуже знаю, чому саме “лайба”.

Але найбільше мене бісить буковинське “покласти, замість поставити”.

• Ти поклала новину на сайт?

• Я поклала взуття біля дверей

• Поклади підпис біля своїх ініціалів

• Поклади кружку на стіл

Повне ігнорування слова “постав”. Але у них це нормально. Не знаю навіть, звідки це пішло.

А ще - безліч дивних фразочок і свят. От ви знали, що на заході України є свята, які називаються “храм”? От і я не знала. Але про це детальніше вам розкаже мешканка Буковини.

***

Далі з вами трішки поспілкується та сама мешканка Буковини. Приємно познайомитись. 

Я здогадувалась, що діалектизми або ж суржик впливає на мову у різних регіонах, але деякі слова були для мене повною неочікуваністю. 

У тому самому тік-тоці, вже чула, що на сході України кажуть на вішак - трємпєль. Але про тормозок ніколи в житті б не здогадалась. Виявилось, що так звичайний перекус називають донеччани. Але прикольно звучить:

• Візьми з собою тормозок на роботу
• А чи приготувала тормозок?
• На тормозок хочу толчьонку (але про неї пізніше).

Але коли почула, що баклажани називають сінєнькіми, то у мене зʼявилось одне запитання. Та як, вони ж фіолетові!

Та для мене не дивно, що називають їх саме за кольором, адже на апельсини теж кажуть помаранчі. 

Далі цікавим відкриттям було, що у жителів Донеччини немає храмів. Не церковних храмів, а саме поняття храмового свята. На Буковині так називають свято у селі, коли відкрили церкву. Тоді народ збирається, і як-то кажуть, гуляють зі своїми традиціями та музикою.  

Коли на ровер або колесо сказали, що це лайба - я б назвала це відкриттям року. Більше очікувала якогось вєліка, аніж взагалі незнайоме слово. 

Далі хочу поговорити про картопляне пюре чи пюрешку. Я розумію яким чином вона стала толчьонкою на Донеччині. Типу картопля, яку натовкли і вона стала товченою. Але все одно це слово було дуже незвично почути, і що його справді вживають у повсякденному житті.   

Та у нас теж є зовсім не схожі, буває дивні слова, які ми вживаємо на Буковині. Наприклад, у нас не кажуть: “дай шматок булки” або “бери більший кусок”, у нас кажуть: “відріж кавалок ковбаси” або “даси кавалок хліба”. 

Жінки у нас приходять додому з магазину, набрали повно їжі та скаржаться, що чоловік не забрав у неї клунки. Як ви зрозуміли це торби, або можливо пакети.

А коли сонечко засвітить, треба що зробити? Зашторити вікно? Ні, на Буковині ми закриваємо фіранку. 

***

Хоч є слова, які буковинці та донеччани вживають по-різному. Хоча заміть толчьонки у нас пюре, а у вас замість баклажан - сінінькіє. Хоча живемо ми в різних куточках країни. Хоча ми різні, але це прекрасно. Ми різні, але ми єдині.

Лідія Хаустова
Анна Соцька