Тричі воював з росією, а тепер допомагає побратимам. Як ветеран запустив проєкт реінтеграції для побратимів (ВІДЕО)

Ветеран російсько-української війни Володимир Мамалига тричі воював з росією: у Чечні, на сході країни і під час повномасштабної війни. А після звільнення з війська продовжив боротьбу на новому фронті – психологічному – запустивши проєкт реінтеграції ветеранів та членів їхніх сімей.

Історію військового розповідає медіа ШоТам.

Воєнна історія Володимира Мамалиги розпочалася три десятиліття тому – на Кавказі. Після подій у Чесні слідчий комітет держави-терористки заочно оголосив українця в розшук. Утім це не завадило Володимиру знову піти на війну з росією: 2014 року він без жодних вагань вирушив на схід України, аби дати відсіч агресору.

«Уже в серпні 2014 року я був у складі підрозділу Збройних Сил України. Я увійшов на Донбас, був снайпером 14-го батальйону. Воювали в районі Волновахи, в районі Новотроїцького, в Докучаєвську, Дачному», – згадує Володимир Мамалига.

Звільнившись за станом здоров’я, Володимир узявся за давню пристрасть – психологію

Адже розумів, із чим невдовзі доведеться зіткнутися багатьом українцям.

«Якщо людина була реально в бойовій обстановці, і навіть та людина, яка підвозила на машині патрони, всі вони – це люди, які переходять певну межу, певний поріг у своєму житті. І коли вони повертаються назад у цивільне життя, багатьом не вистачає саме психологічної підтримки», – пояснює гранатометник Черкаської бригади ТрО Андрій Барановський.

До 24 лютого Володимир активно практикував, але невдовзі війна покликала його знову – вже втретє.

«24 лютого 2022 року зранку я був на роботі, а вже після обіду став солдатом 156-го батальйону 118-ї бригади ЗСУ. Далі – схід. Квітень місяць – Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Попасна, Бахмут. Це був мій поклик серця, це був мій обов’язок. І є мій обов’язок», – ділиться Володимир Мамалига.

Комісувавшись, Володимир остаточно переконався, що його мета – допомагати ветеранам. Тож відкрив центр реінтеграції «Підтримка». Тепер ветеран допомагає військовим знайти свій шлях після повернення додому.

«Можна йти вчитися і в 50 років, і в 55, і в 60. І можна змінювати своє життя, поділивши його на «до» і «після». Із цього моменту ми починаємо нове і щасливе життя», – переконаний ветеран.

Облаштувати офіс «Підтримки» допоміг Український ветеранський фонд: Володимир виграв конкурс «ВАРТО 2.0», завдяки якому придбав усе необхідне для центру.

«Я вже отримав перший транш, за який зміг закупити деяку оргтехніку, деякі меблі. Це дуже корисна справа», – ділиться засновник проєкту реінтеграції ветеранів та членів їхніх сімей «Підтримка».

Тепер ветеран продовжує боротьбу на психологічному фронті, допомагаючи побратимам адаптуватися до цивільного життя.