Як ЗМІ України адаптувалися до війни

Не можна сказати, що для усіх медіа та журналістів України війна була чимось дуже несподіваним. Бо у більшості великих медіа досліджували заяви міжнародних організацій та іноземної влади про можливе вторгнення Росії. Майже всюди писали про тривожні рюкзаки та небезпеку.

Попри це перші вибухи у Києві, Харкові, Івано-Франківську стали шоком. Навіть у тих, хто до цього готувався.

З перших же днів повномасштабної війни українські ЗМІ почали висвітлювати події, які відбуваються в нашій країні.

Наші журналісти поспілкувалися з декількома редакціями з Донбасу. Це були “Вільне Радіо”, “Свої.City” та АКМЦ.

Майже всі редакції в першу чергу подбали про свою безпеку: вивезли рідних чи виїхали самі, забрали обладнання, знайшли житло. Хтось, звичайно, залишався у небезпеці до останнього. Один з журналістів “Вільного Радіо” доволі довго продовжував жити у Бахмуті. Журналістка “Свої.City” провела певний час в окупації в Маріуполі. Це стало справжнім іспитом і для неї, і для її колег.

Після того, як безпекова ситуація більш-менш стала зрозумілою, багато редакцій мали зрозуміти, в якому форматі працювати далі.

Не секрет, що більшість ЗМІ у перші місяці працювали без перерв і вихідних. Новини виходили цілодобово. Українців тримали у курсі подій. І саме це тоді і було потрібно кожному з нас. Ми неодноразово чули історії про те, як люди навіть засипали під новини.

Важливим стало і те, що деякі ЗМІ, які були абсолютно неновинними, мали адаптуватися до сьогодення.

Наприклад, “Свої.City”, які до великої війни фокусувалися на історіях людей, вирішили створити Telegram сторінку, щоб подавати людям і новини у тому числі. Так само і АКМЦ, які зосереджували свою увагу на різних реформах і змінах у громадах, тепер пишуть про переселенців і можливу допомогу українцям.

Цієї трансформації неможливо було уникнути. Адже часи вимагають адаптації.

Ще одна проблема, з якою зіштовхнулися медіа - значне зниження заробітку через втрату реклами. Коли війна тільки почалася, багато бізнесів стали на паузу, або взагалі припинили свою роботу. Звичайно, це вплинуло на продаж реклами. Попит на неї значно впав. Натомість прийшли міжнародні організації, які були готові надавати підтримку незалежним медіа, що продовжували свою роботу. Зараз багато ЗМІ отримують гранти від різних організацій.

Окрім того, багато журналістів навчилися писати про війну. Навіть ті, хто раніше концентрувався на мирних репортажах про культуру чи освіту, зараз пишуть і знімають про обстріли, трагедії, гуманітарну допомогу.

“У наших журналістів не було досвіду воєнкорівського. Ми більше писали про життя мирних людей. І не було досвіду роботи на фронтлайні. Але коли ми вже отримали акредитацію від Міноборони, нам вдалося вже зробити дві такі досить результативні поїздки на схід, щоб зібрати свідчення очевидців окупації”, - розказує Гаяне Авакян.

Звичайно, це все впливає і на моральний стан журналістів. У той час, коли психологи просять людей не сидіти постійно у новинах, щоб уникнути повсякчасної тривоги, журналісти створюють ці новини і банально вимушені бути поглинуті у цю інформацію.

Загалом, досліджуючи ситуацію із ЗМІ в Україні, багато редакторів говорить про те, що ситуація почала налагоджуватись ближче до літа. До того моменту люди зорієнтувалися у своїй роботі, адаптувалися до нових форматів і частково почали виснажуватися від безперервної роботи. Наприклад, у “Вільному Радіо” приблизно у цей час журналісти почали вибудовувати графік роботи. А ще, як розказала директорка ресурсу Анастасія Шибіко, почали просити відпустку. Це стало для неї важливим показником того, що люди прийняли нову реальність.

“Журналісти перші зрозуміли, що вони не зможуть працювати “на убой”, вони зрозуміли, що це не спринт, а марафон і навіть дуже завзяті почали говорити про те, що їм потрібні графіки роботи, вихідні. Коли вже почали говорити про те, що їм потрібні графіки, їм потрібна стабільність, я тішилася дуже, що вони це сказали перші..І тоді в нас вже точно все стало окей. У нас почалися інші підходи до контенту, ми почали по-іншому вести соцмережі, почали говорити з людьми про можливість отримати психологічну підтримку, почали затягувати команду в тренінги, навчання. Це все для того, щоб знайти хоча б трохи чогось нормального з попереднього життя до 24 лютого. І це нас витягнуло”, - ділиться Анастасія Шибіко.

Разом із змінами в роботі у ЗМІ почали змінюватися і теми матеріалів. Декілька медіа зробили подкасти про війну. Наприклад, Reporters в подкаст винесли свої окремі репортажі, у тому числі про цю війну. Радіо NV взагалі винесли окрему рубрику “Війна в Україні”.

Також медіа створюють спецтеми на сайтах, помічники для переселенців, розповідають історії в обличчях тощо. Наприклад, сайт міста Слов’янська та сайт міста Чернівці мають рубрики “Життя під час війни” та “Історії Незламності”.

Це очевидно, що життя абсолютно усіх змінила ця війна. Наше завдання - адаптуватися якомога швидше і якомога продуктивніше.