Маріуполь, Сєвєродонецьк, Мелітополь. Як живуть міста в окупації

В окупації залишається немало міст України.

Велика війна в Україні триває майже рік. Деякі території України вже деокуповані українською армією. Але частина міст та селищ залишаються заручниками росіян. Як живуть окуповані міста і що у них відбувається.

Маріуполь

Новий рік на окупованих росіянами територіях пройшов не весело. Якнайменше тому, що ніч з 31 грудня на 1 січня, попри обіцянки окупантів, довелося зустрічати без опалення та світла, подекуди й води.  

Щодо зв’язку, українські мобільні оператори тут не працюють. Коли ще не було оператора мобільного зв'язку ДНР, люди мали один вихід – телефонувати на месенджери. До WI-FI можна було підключитися лише в одному місці.

У квітні в місті з’явився мобільний оператор "Фєнікс". Працює він не ідеально – іноді зв'язок повністю зникає.

Загострюється ситуація і з паспортами. Про те, як росіяни насильно видають мешканцям свої паспорти пише місцеве маріупольське видання 0629.

Працівників окупаційної адміністрації  в Маріуполі на всіх рівнях - від районного до міського - змушують отримувати російські паспорти. Причому українські документи примусово відбирають.

Про це 0629 повідомили місцеві мешканці.

"Всіх, хто працює в бюджетній сфері, не важливо, чи то в пенсійному фонді, чи то в РАГСі, чи в якомусь відділі міської адміністрації, змушують оформлювати російські паспорти. При цьому вимагають писати заяви про відмову від українського громадянства, а потім примусово забирають паспорт України", - розповіла Наталья К., яка працює зараз в бюджетній сфері в Маріуполі .

Жінка каже, декілька разів відмовлялась вже від цього, але на неї тиснуть. 

Вона каже, що російські паспорти, які отримують маріупольці, мають штампи "ДНР", яка визнана в Україні терористичною організацією. 

Важка ситуація складається і з лікарями та лікарнями. 

Лікар обласної клінічної лікарні в Маріуполі розповів місцевому виданню, що ситуація з медичним обслуговуванням в Маріуполі залишається складною. Лікарів не вистачає, а кількість людей, які потребують медичної допомоги наближається до 90%.

"В Маріуполі майже всі - хворі. До нас приходять люди, наприклад, зі скаргами на серце, а ми знаходимо старі поранення, уламки в кістках”.

Мелітополь

Сьогодні Мелітополь — один із адміністративних центрів самопроголошеної російської влади на Півдні. Тому окупанти намагаються створити гарну картинку живого міста. Але реальність суперечить тому, що прибічники путінського режиму транслюють на своєму російському телебаченні. 

Про ситуацію у місті часто у своєму Телеграмі розповідає міський голова Іван Федоров. 

Через небезпеку 50–60% мелітопольців залишили свої домівки. Наразі в тимчасовому окупованому місті налічується до 60 тисяч жителів (до війни мешкало майже 150 тисяч людей). Російські загарбники користуються моментом і вселяються в порожні будівлі в Мелітополі та в окупованій частині Запорізької області.

Незважаючи на те, що окупанти перетворили місто у свій адміністративний центр і намагаються створити ілюзію «комфортного» життя, умови життя значно погіршилися. Очевидно, що проблемами є нестабільність тепло- й електропостачання, примусова мобілізація, мародерство, відсутність грошей, лікарів і ліків та нормального навчання.

Але, попри всі труднощі, мелітопольці продовжують тримати «оборону». Жоден лікар не пішов надавати допомогу в російський шпиталь, 90% освітян відмовилися від співпраці з самопроголошеною владою, за це окупанти забрали в полон чотирьох директорів шкіл, - розказував Іван Федоров.

Із медичною допомогою у місті проблеми значні. Не вистачає медикаментів і лікарів, які б надавали кваліфіковану допомогу. У мирний час медичні заклади Мелітополя обслуговували близько 450 тисяч людей, від жителів Генічеська й до жителів передмістя Василівки. Втрати окупантів такі великі, що майже всі лікарні в Запорізькій області вони перетворили на свої військові шпиталі.

Наразі місто і без ліків, адже доставити медикаменти неможливо. На пропускному пункті Василівки окупанти їх просто викидають, аргументуючи тим, що всього вистачає. Аптек у місті мало, а ліки продають за завищеними цінами.

Сєвєродонецьк

Фейкова влада невизнаної “ЛНР” говорить про те, що життя у Сєвєродонецьку “покращується”, ситуація там залишається важкою, каже волонтерка Vita з Луганська. Про це повідомляє Сватове.City. Але все це дуже далеко від правди.

Волонтерка доставляє до Сєвєродонецька гуманітарну допомогу, тож про ситуацію в місті знає не від пропагандистських ЗМІ.

18 грудня привезла сєвєродончанам 1,5 тони продуктів та 6 пічок-буржуйок. Офіційної гуманітарної допомоги від країни-агресора недостатньо, тому місцевим жителям намагаються допомогти небайдужі луганці.

За її словами, у більшості багатоповерхових будинків Сєвєродонецька немає світла, води та тепла, а газ подали ще не в усі оселі.

“Заїхали до мертвого кварталу. Думали, що там ніхто не мешкає. Посигналили про всяк випадок. Стали виходити люди... Дуже просили ще буржуйок, просто благали - бояться замерзнути взимку”, - каже жінка.

У місті дуже багато нужденних. Люди зустрічають волонтерів із радістю та надією на те, що їм привезуть щось потрібне. Здебільшого це люди старшого віку, але є і молодь, і навіть діти, розповідає волонтерка.

Росіяни вивозять з підприємства "Азот" у Сєвєродонецьку найцінніше, викрадають з квартир містян речі. Про це повідомив голова Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Олександр Стрюк.

В окупованому Сєвєродонецьку залишаються близько 7 тисяч цивільного населення. Про це в ефірі проекту Радіо Свобода Радіо Донбас.Реалії сказав голова військової адміністрації Сєвєродонецька Олександр Стрюк.

«Постачання гуманітарних наборів окупаційною владою в якійсь мірі організоване, щось завозиться їхніми благодійними фондами, але у мінімальній кількості і, здебільшого, під приїзд журналістів. Наскільки мені відомо, люди, які намагалися приїхати до міста, не залишалися там: залишилися одиниці, які були вимушені (це зробити) через особисті обставини. Люди приїхали, спробували якось відновити своє житло, але поїхали, тому що умов у місті немає», – розповів він.

Усі ці міста вже довгий час залишаються в окупації, але частина мешканців продовжує вірити і чекати, що Україна скоро поверне свої території.