“Після повернення ми будемо іншими людьми”, - психолог про те, як сім’ям пережити війну і залишитись разом

Війна вплинула абсолютно на все наше життя. Втрата безпеки, необхідність переїзду, сварки із друзями. Вплинула вона і на стосунки всередині сімей.

Комусь довелося на довгий час розлучитися, рятуючись від війни, або відправляючи чоловіка захищати свою землю. А комусь довелося знайомитись заново навіть будучи поруч.

Журналісти сайту 6262.com.ua поспілкувалися з практичним психологом, психотерапевткою Ольгою Приходько стосовно того, як війна вплинула на сім’ї та що робити, щоб не загубити сімейне тепло навіть на відстані.

Сімейні пари звертаються до психолога як раніше, так і зараз. Але особистих консультацій стосовно кризи в родині стало значно більше. Через те, що війна - це велике напруження, яке впливає на сімейні стосунки у тому числі. Важко, якщо ця війна нашаровується ще й на кризу сімейного життя, - розповідає Ольга.

Як зазначає психотерапевтка, сімейних конфліктів стало більше через різне сприйняття кризових ситуацій людьми, через те, що кожен проживає цей період по-різному. На жаль, не усі можуть правильно зрозуміти поведінку один одного під час великих змін чи стресів.

Наприклад, раніше чоловік був головним у родині, за все відповідав, знав, що робити. А зараз він знаходиться у такому стані, коли не може брати на себе багато відповідальності, яку брав до війни. У той же час дружина не може зрозуміти, що відбувається з її чоловіком і чому він живе і реагує інакше. Також при цьому можуть спрацьовувати установки про те, що чоловік не повинен розклеюватись, переживати (хоч це і є велика помилка). У такому випадку може виникнути конфлікт через напруження у сім’ї.

Бо ми всі - живі люди і всі проживаємо стрес по-різному. І війна - це дуже глобальний форс-мажор, який змушує нас бути у важкому стані. І все залежить від того, як ми навчені справлятися з цим стресом: хтось швидше пристосовується і адаптується, а хтось довше знаходиться у такому стані… Наприклад, завмерли у такому стані і чекають, коли все закінчиться.

Ольга виділила декілька основних причин, через які зараз можуть конфліктувати сімейні пари:

1.Перша з причин - це те, що кожен по-різному проживає свій стрес. І для когось іншого ця модель проживання стресу не підходить.

2. Друга - відстань і конкуренція на її фоні. Якщо чоловік залишився в Україні, а жінка поїхала в іншу країну з дитиною, може виникнути така ілюзія, що комусь з них краще живеться.

“Ти дома. Тобі класно, а я тут в іншій країні страждаю”, або “Вам класно, ви в іншій країні відпочиваєте, а я тут у військовому оточенні живу”, - наводить приклади психотерапевтка.

3. Третьою причиною може стати те, що у когось в сім’ї змінюється роль, або додається набагато більше відповідальності. Наприклад, якщо раніше за виховання дитини чоловік з дружиною брали відповідальність навпіл, то з переїздом мами з дитиною за кордон, або в інше місто, у неї, звичайно, відповідальність стає більша. І тут постане питання: чи залишиться батько осторонь, чи все ж намагатиметься підтримувати стосунки та зв’язок з дитиною.

4. Темою конфліктів також можуть стати звичайні побутові проблеми. Зараз дуже багато сімей з’їхались під один дах із батьками або іншими родичами. І це може викликати напругу. Наприклад, якщо це батьки дружини і родина переїхала до них, то дружина можу почати більше прислухатися до своєї родини, забуваючи про те, що її основна, фундаментальна родина - це вона і чоловік з дитиною.

5. Як не дивно, але сварки можуть траплятися і через протилежні політичні погляди. Це необов’язково означає, що хтось із сім’ї підтримує країну-терориста, а хтось - Україну. Погляди можуть стосуватися й іншого. Наприклад, у сім’ї може бути різний погляд на президента, владу і їх дії.

Насправді важливо зрозуміти, що складно зараз усім. Бо дуже часто здається, що саме тобі найважче, а інші люди мають це розуміти і підтримувати. І якщо з’являється конкуренція кому краще, то дуже важко знайти зв’язок.

Важко не лише тим сім’ям, які знаходяться на відстані. Тим, хто зараз поруч, але вони проживають в іншому місті, також може бути складно. Наприклад, їм набагато легше через те, що вони залишаються разом. Але при цьому важко, бо при цьому доводиться з нуля вибудовувати побутові, робочі питання. Наприклад, якщо родина прожила вже шість років разом і на початку стосунків дуже легко вирішила усі побутові питання, але за ці роки партнери розвивалися і змінювалися. Тепер вони вже трішечки, а може і не трішечки, але інші. І тоді виходить нове знайомство один з одним вже зараз. І це може не відповідати тій дійсності, яка була. Через це також можуть виникати конфлікти.

***

Сім’ї, які змушені роз’їхатись, мають розуміти, що це в будь-якому випадку, вплине і на дітей.

У нас, як у особистості має бути як материнська фігура, так і батьківська фігура. Функції мами - вони одні. Функції тата - зовсім інші. І зараз, на жаль, дуже велика проблема - це те, що мамі потрібно стати і мамою, і татом. І при цьому вирішувати всі питання. І тут найекологічніший спосіб - залучати батька, наскільки це можливо. Якщо це інша країна, то - мама, наприклад, відводить дитину до садочка чи до школи, а батько ввечері через відео у месенджері робить з ним домашнє завдання чи читає казки.

На жаль, відстань додає певні проблеми і у когось з сім’ї виникає більше обов’язків. Через це дитина може почати сприймати сім’ю не зовсім правильно.

Наприклад, мама все вирішує, а тато ось колись просто у нас був і все. Щоб не загубити цей зв’язок з дитиною, треба у ролі повертатися заново. Зрозуміло, що так не вийде, якщо папа на фронті - то це неможливо. І тоді мама може просто нагадувати дитині про те, що тато є, він зараз захищає країну, він дуже тебе любить, - ділиться психолог.

Тобто, можна зробити висновок, що роз’їзд дійсно вплине на дитину. Але все залежить від того, як на це реагують батьки. Чи роблять вони щось для того, щоб у дитини залишалися мама і батько. Якщо їх не було і до війни, то дитині це легше переживається. Але якщо була цілісна картинка сім’ї, то її варто підтримувати.

Війна добре показує, хто є хто і які стосунки у подружжя насправді. Для тих пар, які дуже давно хотіли розлучитися, війна може стати лакмусовим папірцем і скоріше їх до цього підведе.

Або навпаки, якщо в сім’ї була криза і перед людьми поставало питання: розлучатись чи ні, а дружина поїхала в іншу країну чи місто, при цьому подружжя зрозуміло, що не можуть один без одного.

Що стосується стосунків між самою парою, то дуже важливо говорити один з одним навіть на відстані. Не треба замовчувати свої невдоволення, або питання. Про них треба говорити і пояснювати. Якщо довго не ділитися тим, що турбує, напруга зростає, а все, що накопичилося, буде наче сніжний ком, який відгукнеться і після повернення.

Обов’язково вирішувати, бо незважаючи на відстань, обов’язки чоловіка і дружини, батька і мами - вони залишаються. Просто вони адаптуються до нових умов. Якщо у мене, як у дружини є якісь проблеми сімейного характеру, то це не значить, що вони тільки мої. Все проговорюється. Бо тоді може статися прикра ситуація, що кожен навчився жити сам, і коли здійсниться ця найдовгоочікуваніша зустріч, то ми можемо зрозуміти, що ми зовсім вже різні люди. Кожен навчився справлятися з проблемами сам. Тоді налагодити близькість буде значно важче ніж зараз.

Після повернення ми будемо іншими людьми з якимись іншими правилами, принципами, поглядами. І це буде час для нового знайомства у стосунках. Це буде етап нового знайомства і якщо ми погоджуємося з тим, що ми заново знайомимося, заново плануємо побутові питання, обговорюємо виховання дитини, домовляємося, то все вийде.

Коли закінчиться війна, або коли українці повернуться додому, треба розуміти, що не буде так, як раніше. Через війну у всіх людей дуже порушилась потреба у безпеці. Навіть власні затишні будинки, або квартири можуть стати тригером небезпеки. Бо свого часу звідти людям довелося тікати, щоб вижити. І ця безпека повинна буде заново вибудовуватися.

І у стосунках безпека - це основний, фундаментальний момент, який потрібно буде заново вибудовувати з коханою людиною. Це про особисті кордони: як зі мною можна, як не можна спілкуватися, які речі робити ок, а які - не ок. Наче ми заново з партнером знайомимося і відбудовуємо стосунки.

Для того, щоб зберегти тепло у стосунках у ці часи, теж треба працювати. Як це зробити? Психолог пояснює, що треба робити, щоб не віддалятися один від одного.

Перше, що є у нас і чим ми можемо користуватися разом із коханою людиною - це наші спогади. Спогади про подорожі, святкування.

Також це можуть бути плани на майбутнє, які можна і треба поговорювати у стосунках. Можна разом спланувати побачення, хобі. І хай воно відбудеться не скоро, але ці спільні мрії зможуть вас підтримати.

Спогади і плани - це те, що може з’єднувати і показувати, що ти не один, ви маєте спільне майбутнє.

Також потрібно не забувати, що ви - родина, незважаючи на те, що на теперішній час у різних містах чи країнах. Важливо пам’ятати про обов’язки, або традиції. Також можна придумувати нові традиції, яких раніше не було. Наприклад, онлайн-вечеря всією родиною, або перегляд фільму. Кожен подивився у себе, а потім разом обговорили. Сімейні фото, говорити про те, як пройшов день. Робити так, щоб інтерес до іншої людини не втрачався, щоб було цікаво, як людина живе, чим вона цікавиться, як у неї проходять побутові речі, як з роботою, як з навчанням. Втрачається зв’язок, коли ми тільки чогось потребуємо, але самі не цікавимося. Має бути турбота та інтерес до партнера навіть на відстані. Якщо цього немає, зв’язок може загубитись, - пояснює Ольга.

При цьому зв’язок підвищується тоді, коли є увага, турбота, інтерес. Коли цього немає, то відстань - не така вже й важлива, бо емоційна відстань зростатиме навіть якщо ви поруч.

Для тих, хто поруч, психолог радить зрозуміти, що кожен переживає цей стрес по-різному. І зараз будь-яка реакція є нормальною. Хтось прямо зараз будує бізнес з нуля, хтось вже придумав купу засобів, як забезпечити родину. А хтось навпаки завмирає, втрачає роботу. Це дійсно може датися доволі важко для родини, бо у цей час втрачається фінансова стабільність. Але важливо розуміти те, що це може бути нормальний процес проживання кризової ситуації. При цьому не ви маєте брати абсолютно всю відповідальність на себе, або виправдовувати якісь шкідливі звички партнера.

Якщо людина поруч йде в себе, то варто питати про те, як саме ви можете їй допомогти, або як можете підтримати. Але не треба здогадуватись і проектувати свої бажання чи потреби на інших людей. Хай людина сама пояснить, чого їй зараз не вистачає або чогось хочеться. Комусь потрібна шоколадка, комусь - ваша увага, когось варто просто залишити наодинці.

Досі людина час від часу може думати, що з нею щось ненормально. Чого інші стрибають, ходять на йогу і в кафе, а я досі не можу оговтатись від того, що сталося. Тому що ми різні. У кожного по-різному це працює і важливо пам’ятати,що з тобою все добре, ти в порядку, ти нормальний, ти так переживаєш стресову ситуацію. Можуть бути такі хвилювання, які ненормальні для іншого партнера. І про це можна казати. Наприклад, якщо хтось з сім’ї почав заливати стрес алкоголем. Тоді це можна обговорювати, наприклад: “Мене не влаштовує твоя нова залежність, мене це дратує…. Таким чином ми виводимо партнера на діалог, і додаємо ясності у стосунки".

Якщо люди будуть розмовляти і домовлятись, то їм буде значно легше повернутися до комфортного життя разом. Це можливо, якщо люди будуть відстоювати свої кордони, обговорювати свої проблеми і хвилювання, зміни, заново будувати власні сімейні традиції, то це можливо. Якщо чоловік дуже чекає дружину і вони разом мають спільні плани на майбутнє, то все це має сенс.

Якщо буде постійна конкуренція, кому краще чи легше, якщо подружжя постійно “клюватиме” один одного, тоді, скоріш за все, ці стосунки не продовжаться.

Зараз у нас бум весіль. Усі почали одружуватись. І раніше статистика була дуже сумна, бо молоді пари розлучаються швидше і більше. Через те, що свободи зараз більше. Раніше розлучення - було щось жахливе, а зараз це сприймається нормально. Бо люди можуть не підійти один одному. Зараз одружуються через страх, тривогу, щоб не втратити можливість. Це не про те, що вони несвідомі ці шлюби. Як буде, покаже лише час. Звісно, якщо був бум одружень, то потім буде бум розлучень. Але це необов’язково будуть ті пари, які одружилися під час війни. Ризики завжди є. А криза для того і існує, щоб ми пішли чи наверх, чи на дно. Все залежить від пари. Попри всі перешкоди ті пари, які хочуть бути разом, будуть разом. Якщо у стосунках погано - буде розлучення. Шлюби, які створюються у війну, будуть мати нове випробування - тепер вже мирним життям.