16:26, 9 листопада 2022 р.

Модульні містечка, гуманітарна допомога і міжнародні організації, - як живуть переселенці у Львові

Люди роз’їхалися містами України, як наче більярдні кульки після першого удару. Хтось поїхав до рідні, хтось евакуювався у зовсім незнайоме місце.

Ми вже розповідали про те, як живеться переселенцям в Одесі та Харкові. Сьогоднішня історія буде про Львів. Місто на заході України, яке прийняло чи не найбільше переселенців зі сходу.

Дійсно, до Львова переселенці почали їхати ледь не з перших днів війни. А по факту - з перших. Незважаючи на те, що у місто декілька разів таки долітали російські ракети, переселенців тут зібралося чимало.

Ми поспілкувалися з однією з переселенок з Донбасу, яка зараз мешкає у Львові.

Світлана приїхала у Львів у перші тижні війни. Тоді людей на вокзалі було шалено багато, але варто було віддати належне волонтерам, які зустрічали і допомагали зорієнтуватись. Світлані пощастило, бо у неї у місті були знайомі, які прийняли дівчину у себе.

Місто доволі підготоване до ВПО. Найбільша проблема - житло. У Львові вже є побудовані модульні будиночки для переселенців, працюють шелтери, але для повноцінного життя такої кількості переселенців, цього, звичайно, не вистачає.

Ціна на зйом квартири - позахмарні. Раніше вони були нижчі. Але для більшості тих, хіто рятується у місті від війни, взагалі зняти квартиру - це дуже важка фінансово операція.

Світлана знайшла роботу. Одразу оформила довідку переселенця і щомісяця має невеличку виплату. За додатковими коштами вона не зверталася, але у місті працюють міжнародні організації, які також можуть допомогти грошима. Для цього треба до них прийти, вистояти чергу і подати документи чи заявку. Деякі люди отримали від міжнародних організацій вже декілька виплат.

Гуманітарну допомогу також є де отримати. Спочатку Світлана декілька разів отримувала гуманітарну допомогу від держави. Потім перестала за нею ходити. Окрім того, людям продуктами і засобами гігієни досі допомагають різні організації на кшталт Карітасу чи Червоного Хреста. Є деякі кав’ярні, або кафе, де переселенцям безкоштовно пропонують обіди або чай.

Підтримка армії - повсюди. Багато волонтерів збирають кошти на допомогу нашим Збройним Силам. Розмальовані стіни, висять плакати. На головній площі час від часу виставляють фото місцевих загиблих. Це болюча картина. Львівщина проводжає своїх героїв на колінах.

Безпекова ситуація у місті набагато краща, ніж у тому ж Донбасі, чи Дніпрі з Києвом. Хоча сирени краще не ігнорувати. Трапляються вони вже не так часто, як, наприклад, влітку, але досі є. І це лякає. Частина людей дійсно реагує на попередження і йде до сховищ. У центрі є непогано облаштовані. Частина людей взагалі не звертає на це уваги і продовжує ходити містом, як ні в чому не бувало. Під час сирени зупиняють свою роботу супермаркети та торгові центри. Більшість магазинів також. Але є й ті, хто продовжує працювати. Щодо транспорту, то під час сирени зупиняються трамваї, але деякі маршрутки продовжують їздити.

Щодо роботи, то варіанти є для тих, хто готовий її шукати.

Загалом для переселенців у Львові є майже всі умови для того, щоб перечекати, допоки війна стихне у їх населених пунктах. Найважче, звичайно, тим, хто втратив свою домівку.

Але саме місто зачаровує. Центр особливо гарний з усіма його старими будівлями і вуличками.