Як вчителям працювати з дітьми під час війни

Коротка пам’ятка з дев'яти правил для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 

Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.

Освітній центр Верховної Ради України наводить перелік рекомендацій для вчителів, які продовжують навчати дітей в умовах війни.

1. Турбуйтесь про себе і намагайтесь не починати роботу без ресурсу. 

Якщо не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

2. Завдання вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. 

Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  

Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.

4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами.

У роботі слід спиратися на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте:

Якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки.

Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

7. Пам’ятайте, що зустрічі проводяться для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями.

Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

8. Для дитини, яка пережила втрату близьких або будинку, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її треба слухати й не перебивати.

У відповідь слід кивнути, підтримати й наприкінці зробити акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262