"Если нет денег - собирайся и ползи до кладбища". Пенсіонерка зі Слов’янська про тарифні мітинги і життя

Нещодавно Україною пролетіли тарифні протести. Такі мітинги влаштовували і у Слов’янську. Хто ці люди, які виходили висловити своє незадоволення сучасними цінами на комунальні послуги.

Надії Микитівні 73 роки. Вона пенсіонерка, менше двох років тому повернулася в Україну з Німеччини. Коли дізналася про тарифні мітинги в країні, вирішила їх підтримати, оскільки сама розуміє, наскільки важко пенсіонеру прожити на пенсію з діючими цінами.

Надія Микитівна отримує українську пенсію у розмірі 1768 гривень. Цього абсолютно недостатньо не лише для повноцінного життя, але й просто для того, щоб оплатити комунальні послуги.

На конкретному прикладі показуємо, скільки грошей треба на комунальні полуги.

Надія Микитівна живе в однокімнатній квартирі (31 кв м). За опалення жінці прийшла платіжка на 1689 гривень + 26.42 за транспортування газу. Квартплата - 152 гривні, світло - 72 гривні, газ - 40 гривень, вода - 32 гривні. За всі послуги жінці треба заплатити більше 2 000 гривень. Це при її пенсії у 1768 гривень.

Окрім комунальних платіжок людям потрібно купляти їжу, ліки, одяг. Де це все брати самотнім пенсіонерам - залишається питанням.

Сама Надія Микитівна отримує виплати з Німеччині, тому загалом на життя не жаліється, але бачить подруг і сусідок, яким зовсім важко.

“Сколько людей по мусоркам лазят. У меня душа разрывается”.

Незважаючи на те, що Надія Микитівна має додаткові виплати, повністю проплачувати за комунальні послуги кожен місяць - важко. Більшість пенсіонерів є боржниками. Люди просто не мають змоги платити повністю за все, залишаючи при цьому гроші на їжу чи ліки.

Лікування теж у нашій країні зовсім недешеве. Нещодавно пенсіонерці довелося потрапити до лікарні. Там вона залишила більше 10 тисяч гривень. Як у таких ситуаціях поводитись людям без грошей, жінка не розуміє.

“Если нет денег - собирайся и ползи до кладбища”.

Коли Надія Микитівна побачила в інтернеті, що по Україні виходять на тарифні протести, вирішила, що не залишиться осторонь, а також вийде показати своє незадоволення сьогоднішніми тарифами. На мітинг йшла сама, без подруг та знайомих. Вперше на протест у Слов’янську вийшло біля 100 людей. Згодом залишалося все менше і менше.

До них на мітинг виходили представники різних партій та міський голова. Вони обіцяли посприяти, але результатів поки мало.

Жінці важко зрозуміти, чому люди бояться відкрито говорити про своє незадоволення, відкрито вимагати від влади справедливості. На думку Надії Микитівни, лише зібравшись разом люди можуть вплинути на владу. Але у Слов’янську такої згуртованості немає.