"Навколо занадто багато distractions" - студентка, яка вразила 6262 на карантині

Ми вирішили розповісти трохи про людей, які вразили редакцію 6262 під час карантину. Усі вони зайняті різними видами діяльності, але об’єднує їх одне – вони не опустили руки попри карантин та епідемію.

Зазвичай ми пишемо великі історії мешканців Слов’янська, які мають незвичайну життєву історію, вражаючу біографію, зробили якийсь внесок у життя та розвиток міста або займаються чимось дуже цікавим. Для цього у нас навіть на сайті є спецтема «Профайл. Історії мешканців Слов’янська».

Але цього разу поговоримо про людей, які нас вразили під час карантину, який триває в Україні з 12 березня. Трохи раніше ми писали про те, як студенти навчаються на карантині. Зараз мова трохи докладніше піде про одну з опитаних нами студенток, яка, незважаючи на ізоляцію та суворий карантин, продовжує радіти життю, не втрачає бажання вчитися, та намагається себе дисциплінувати. Погодьтеся, що в умовах цілодобового сидіння вдома це не так вже й просто.

Катерина − студентка другого курсу Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Навчається дистанційно, готує курсову роботу, паралельно готується до сесії.

Розповідає, що заліки має просто отримати, відповідно до балів, які встигла набрати протягом семестру. Сподівається, що ніхто з викладачів не матиме палкого бажання з нами поспілкуватися. Але практика показує, що кожного семестру це бажання хоча б у когось знаходиться – каже дівчина.

Катерина готується до складних завдань. Це, на її думку, буде виправдано тим, що майже все зараз можна знайти в інтернеті.

«Звісно, викладачі розуміють, що академічна доброчесність може страждати, тому ми маємо чекати на складні завдання, які в інтернеті буде дуже-дуже складно знайти»

Дівчині важливо, щоб дистанційні заняття та модулі не просто були, а й проходили цікава. У кожного викладача, − каже вона, − свій підхід: хтось проводить тест, де на кожне питання відведено менше хвилини, хтось задає написати есе про успішність російської політики в Україні та цінує креативність.

«Завдання стає конкурсом талантів: дехто напише про це вірш, інший зніме відео, я от написала казку... і нікого не турбує, що початкове завдання було «есе»

Підхід до семінарів також у кожного свій. Катерині найбільше сподобався формат «чатику» курсу з викладачем у Фейсбуці, де він ставить цікаві питання Наприклад, коли світ був безпечніший: у 2009 чи 2019 році. Це той самий викладач, який цінує креативність, тож тут також кожен «крутиться» як тільки може. Катерина з подружкою почала записувати підкаст.

Звісно, є й звичайні семінари «прочитай інфу з екрану» в Zoom, зробити групову презентацію. Найгірший кейс, на її думку− це коли замість семінару кидають тестом.

Студентка не жаліється на дистанційне навчання, бо бачить досить багато позитивних моментів: можна дати шкірі відпочити від мейку, сидіти на семінарі в піжамці, з котиком біля себе та спокійно снідати.

«Так, іноді виникають проблемки з концентрацією уваги, коли навколо занадто багато distractions: «ой, мама спекла пиріг; ой, як миленько котик лежить; ой, повідомлення в телеграмі; ой, я ж на карантині, треба подивитись якомога більше серіалів та прочитати стільки художньої літератури, скільки не читала з 11 класу». Це ще й тому, що моя свідомість вірить, що зараз канікули та напрягатися не треба... але це ж не так»

Під час дистанційного навчання Катерина зіткнулася з несправедливістю в оцінюванні. За однакові роботи й однакові помилки викладач може поставити різні бали.

«Можливо, викладачу легше порівняти роботи, коли вони фізично є перед ним, ніж відкривати файл, а потім ще один і щось там думати...Може він просто відчуває меншу відповідальність, бо «кам-он, хто дізнається? Студенти ж не зможуть зібратись в лекційній та порівняти роботи!»

Тим не менш, у цілому дівчина задоволена дистанційкою. Дуже вдячна викладачам, які дають цікаві завдання. А також тим, які не бажають завалити купою роботи, щоб працювали ще більше, ніж під час звичайного навчання.

Підписуйтесь на наш Instagram та Telegram канал.