"Якби мама не допомагала, я б спробувала скоїти самогубство", - жертва булінгу про навчання у школі

Булінг - це те, що існувало довгі роки по всьому світі. При цьому, лише нещодавно за цькування у школі почали притягати до відповідальності.

Зараз із цією проблемою активно розбирається поліція. У Слов’янську вже двох школярів притягнули до відповідальності. 

Читайте: “Ми не маємо права пригнічувати дитину”. Поліція про булінг у Слов’янську

Але питання булінгу має піднімати не лише поліція, але й школи. І якщо раніше про це боялися говорити, то зараз процес вже розпочато. Із вчителями проводять тренінги, навчання, долучають до виявлення проблеми і батьків школярів.

Читайте: "Важливо розрізняти поняття булінгу і звичайного конфлікту". Булінг у школах Слов’янська

Окрім тих, хто має захищати честь та гідність дітей у школі, ми поспілкувалися і з людиною, яка свого часу стала жертвою булінгу у школі. У ті часи цього поняття ще не існувало, але цькування - так. Після школи дівчина відновлювала свій емоційний стан у психолога.

Наша героїня захотіла залишитись анонімною, тому назвемо її Ольга.

Ольга вже давненько закінчила школу. Навідміну від тих, хто каже, що шкільні роки - найкращі, Оля згадує цей період з роздратуванням і полегшенням. Бо те, що відбувалося у неї, зовсім не назвеш дружніми стосунками однокласників.

"Я розуміла, що відбувається, але не розуміла, яким словом це назвати. Хоча у мене було усвідомлення того, що це не є норма".

Те, що відбувалося між Ольгою, її однокласниками та класною керівничкою, вона із впевненістю називає булінгом. З цією проблемою Ольга зверталася і до вчителів, і до батьків. Але у школі на це не реагували. "Вона була частиною того, що робили однокласники", - каже дівчина. По факту, зі слів дівчинки, саме вчителька і стала тією відправною ланкою її булінгу. 

Коли Оля приходила додому, батьки розуміли, що вона поводиться інакше. Змінилася поведінка, інтонація, дитина закривалася від суспільства. Коли мама Олі звернулася з цим до класної керівнички, та відповіла, що дівчинка сама винна, і вчитель не буде вирішувати ніяких конфліктів і проблем.

Булінг дівчинки розпочався ще у 5-6 класі, коли та повернулася до навчання після важкої операції. Декілька місяців дитина не відвідувала навчання через стан здоров’я. Частину навчального матеріалу Ольга пропустила, а швидко наздогнати всіх однокласників не виходило. Тоді вчителька математики, розуміючи, що дівчинка була довго відсутня, постійно ставила питання і викликала до дошки. І це було б цілком нормально, якби після кожної неправильної відповіді ученицю не пригнічувала та не ображала в очах інших однокласників. 

Клас Ольги не був дуже дружнім, але до 9 класу самі батьки намагалися проводити якомога більше заходів на об’єднання колективу. Тоді Оля ще не була жертвою булінгу зі сторони однокласників. Але спостерігала за тими, кого ображали. Дітей, які погано навчалися, були не із забезпечених сімей, мали яскравий зовнішній вигляд, їх постійно ображали. Вчителі ніяк не реагували на все, що відбувалося.

Після дев’ятого класу половина учнів з класу нашої співбесідниці пішла, і два класи об’єднали в один. Тоді розпочався булінг стосовно Ольги від вже нових однокласників.

Дівчина відрізнялася зовнішньо від інших. Любила чорний одяг, срібні прикраси, важку музику. Однокласники цього не сприймали.

Школярі підмовляли учнів з інших класів, щоб дівчину цькували. 

"В мою сторону ніяких фізичних розправ не було. Єдине що, декілька разів мене вдарили кулаком в живіт, постійно розбивали окуляри".

Відбувалися сварки між Ольгою та іншими дівчатами. Через певний період часу дівчинка почала відповідати на образи. За це не раз її карали. Проблема булінгу не вирішувалася, а вчителі, навіть, не намагалися допомогти.

При цьому Ольга зізнається, що з деякими з однокласників у неї були звичайні конфлікти. Але були й ті, хто весь час навчання цькував школярку.

До 9 класу Оля була відмінницею. Після - отримала дев’ятки з математики. Цей предмет вела її класна керівниця, яка і стала першим "булером". На той момент дівчинка поглиблено вчила математику і готувалася до ЗНО. Цей предмет, між іншим, на ЗНО вона склала на 186 балів. 

Коли дівчина почала проявляти себе у зовнішності, вчителька постійно викликала її на спілкування, розмовляла з мамою. Говорила про те, що учениця одягалася дуже зухвало. 

Мама дівчинки активно і постійно цікавилася життям доньки. Вона питала про все, що відбувається, цікавилася моральним станом, хвилюваннями. Максимально підтримувала свою дитину.

"Напевно, якби вона не брала участі в моєму житті, я б спробувала скоїти самогубство".

Цькування у школі доводили дівчину до істерик. Врешті-решт, Ольга почала пропускати школу. Могла тижнями не відвідувати навчальний заклад, а вчитися вдома. Мати дитини дозволяла дівчинці залишатися вдома, адже знала, що шкільну програму її донька вивчає самостійно. Тоді Оля просто вдома готувалася до ЗНО.

Насправді дівчина намагалася перевестися в іншу школу, але шкільне керівництво заперечувало. Ольга була відмінницею, а школі потрібні були учні з високими балами.

Все це цькування продовжувалося до тих пір, поки вона не випустилася зі школи. Про те, що зараз за булінг можуть притягувати до відповідальності, дівчина знає. І каже, що якби таке було і раніше, то обов’язково звернулася б до поліції.

"Я не вірила у те, що мені із цим може хтось допомогти".

Зараз Ольга впевнена, що люди мають говорити про цю проблему, а підлітки мають розповідати, якщо не батькам і вчителям, то одразу поліції. Вона впевнена, що багато чого йде від сім’ї, і, напевно, питання "булерів" постає так, бо тим дітям чогось не додають у сім’ї. Школи також не мають мовчати про випадки цькування, але говорити з учнями, вислуховувати їх. Без нотацій і повчань.