Чумацтво і Слов’янськ - що відомо з історії Донеччини і Луганщини

Існують перекази, що чумаки їздили в Тор (нині Слов’янськ) по сіль. Про зв’язок Чумацтва і Донеччини журналісти 6262 дізналися з книги "Шлях, позначений сіллю | Солона історія Сходу України" та ділимося цим з вами.

Чумацтво – давній унікальний промисел, який сьогодні, швидше, нагадує загублену сторінку з історії України, що потребує вивчення і збереження.

Можливо, то саме з часів чумакування залишилася добра традиція проводжати в дорогу близьких людей хоча б за власні ворота чи до основної дороги. Так колись рідні йшли за возами чумаків, далеко за село, бажаючи вдалої подорожі та щасливого повернення. Дівчата тихцем дарували своїм коханим хустки з надією, що та нагадуватиме в розлуці про почуття і оберігатиме від злої долі, а дружини, обіймаючи чоловіків, ніби ненароком, перевіряли, чи, бува, не забули ті за пояс поряд з ножем, ложкою і кресалом покласти папірець з молитвою. Колись розвинений промисел – нині практично забутий і повністю втрачений.

***

Донеччина і Луганщина не належать до числа фаворитів у загальній картині чумацького руху в Україні. Однак і в цьому розділі історії держави є про що розказати.

До нас дійшли цікаві відомості про побут слободи Новоселівка. У 1880 роцi в "Харьковских губернских ведомостях" була надрукована гарна, ґрунтовно опрацьована стаття священика Григорівської церкви слободи Новоселівка Миколи Гавриловича Дикарьова "О чумачестве в слободе Новоселовке и ближайших к ней местностях Изюмского уезда, до и после проведения Курско-Харьковско-Азовской железной дороги". Микола Дикарьов був призначений в слободу Новоселівка 1849 року і застав в ній чумацький промисел у найбільшому розквіті.

Щоб першими дізнаватися актуальні новини Слов'янська - слідкуйте за нами в Instagram

Відомо з джерел, що тодішня Новоселівка ділилася населенням на дві частини – українську і російську. Українське населення переважно чумакувало, а що воно складало більшість, то Новоселівка була єдиним селищем у волості, зрештою, й на всій території сучасної Лиманщини, де був розвинений цей промисел. 

У Новоселівці ХІХ-го століття з 300 дворів 160 чумакувало. Спільно у них нараховувалося до 1500 пар волiв, тобто на кожного господаря припадало більше дев’яти пар волів.

Чумаки перевозили найрізноманітніші речі. Так, відомо, що з настанням весни, вони брали з найближчого міста Слов’янськ топлене сало, а з інших навколишніх місцевостей – пшеницю, льон, борошно і відвозили все це на продаж у Бердянськ, Маріуполь. 

Чумацький шлях і переправа через Сіверський Донець

У селі Щурове, там де знаходиться так званий міський пляж, раніше проходив шлях з Лиману в Слов’янськ. Ця дорога позначена на багатьох старовинних картах, і проходить вона через річку Сіверський Донець неподалік острова.

Раніше річка Сіверський Донець тут була неширока. У посушливу пору річку можна було переїхати на підводі. Серед місцевих зберігся переказ, що начебто саме цією дорогою чумаки їздили в Тор (Слов’янськ) по сіль. Та дорого досі серед місцевих має назву "Чумацький шлях".

Читайте також: Шляхами Донеччини татари ходили палити москву, щоб тримати її у покорі - історичні блоги