Нарис історії міста Костянтинівка

Світ побачив збірник наукових праць за матеріалами Обласної студентської науково - практичної конференції 25 квітня 2024 року "Минуле і сьогодення Донеччини" у Відокремленому структурному підрозділі «Слов’янський фаховий коледж Національного авіаційного університету».

Цього разу публікуємо дослідження про історію Костянтинівки. Автори праці: Зініна Б.Ю., Копанишин Л.В.

Історія міста Костянтинівка бере свій початок з 1812 року. Саме тоді переселенець з Греції Пантелеймон Номікосов придбав землі у бахмутського купця Четверикова для створення помістя. Новий власник сумував за рідними краями, тому вирішив дати поселенню грецьку назву – Сантуринівка (назва пов'язана з островом Санторіні в Егейскькому морі).

Тодішня Сантуринівка розташовувалась в історичному центрі сучасної Костянтинівки (район північного шляхопроводу та виконкому). Село зростало повільно. Поміщик Номікосов виділив частину землі та селян своєму синові Костянтину, так і утворилося село Костянтинівка, що складалося з 2-х дворів та 29 жителів обох статей. У 1869 році сюди прокладають залізницю.

Наприкінці XIX століття в село приходять з інвестиціями бельгійські підприємці. У 1895 році бельгійці викупили у Дмитра Номікосова, сина Костянтина, землю вздовж річки Кривий Торець і заснували на ній декілька підприємств.

У роки першої п'ятирічки у Костянтинівці будується цинковий завод, який було введено в експлуатацію у 1930 році. Бетонування виконували взимку, що на той час було новаторством. Тогочасні спеціалізовані періодичні видання писали про це як про важливе технологічне досягнення. 4 квітня 1932 року село Костянтинівка було переведено до категорії міста. Відтоді почався розвиток Костянтинівки вже як міста, одночасно зі стрімкою індустріалізацією Донбасу та усієї країни. У радянську добу Костянтинівка була центром радянської скляної промисловості. Тут виробляли 23% всього скла в СРСР: від звичайних пляшок до корабельних ілюмінаторів. Саме в Костянтинівці було вироблено скляний саркофаг для мумії Леніна та зірки для кремлівських веж. Також тут було створено скляний фонтан для Всесвітньої виставки в Нью-Йорку 1939 року. Саме цей фонтан зображений на сучасному гербі міста (герб затверджений 15 грудня 2000 року).

Восени 1941 року місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. У серпні-вересні 1943 військами Південного й ПівденноЗахідного фронтів проводилася Донбаська стратегічна наступальна операція, у рамках якої була звільнена Костянтинівка. У Костянтинівці була одна з проміжних ділянок оборони вермахту. Тут зав’язався бій з силами противника, які безпосередньо прикривали місто. Звільнення міста було результатом спільних дій усіх передових рухомих частин. У сквері імені Тараса Шевченка поховані воїни 135-ї та 39-ї танкових бригад, над могилами завмер на постаменті Т-70.

Щороку 6 вересня Костянтинівська громада відзначає день звільнення міста, згадуючи подвиг воїнів-захисників. 7 вересня 1983 року біля підніжжя танка встановлена меморіальна плита, до якої була замурована капсула з посланням ветеранів війни та жителів міста до нащадків 2045 року. У роки четвертої п'ятирічки почалося відновлення міста. До 1949 року підприємства міста були повністю відновлені. Протягом 50-60-х років ХХ століття у Костянтинівці було побудовано більш ніж 20 промислових об'єктів.

Протягом 1981—1983 років у місті будуються середня школа № 1, гуртожиток для студентів медичного училища, хірургічний корпус на 240 ліжок. Костянтинівський завод скляних виробів випускав 170 мільйонів пляшок на рік для шампанських вин (90 % виробництва цієї галузі в межах СРСР).

Криза 1990-х призвела до деградації та руйнації костянтинівської промисловості. У підсумку, майже вся промисловість міста перестала існувати в доволі короткий проміжок часу. Підприємства не просто зупинялися, багато з них потім ще й руйнували, причому це відбувалось не задля нового будівництва. 

29 лютого 2000 сесія Донецької обласної ради ухвалила рішення про організацію в Костянтинівському районі регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик». Парк став улюбленим місцем відпочинку не тільки місцевих мешканців, а й туристичною візитівкою Донбасу.

У 2014 році Костянтинівка стала об'єктом агресії сепаратистськоросійських збройних формуань. 28 квітня так званий «Слов'янський батальйон» захопив будівлі Міської Ради та відділу Національної поліції. Відбувся бій біля телевежі, де протилежні сторони боролися за контроль над телевізійним висвітленням подій. 5 липня 2014 року українські добровольчі батальйони повернули місто під контроль України.

13 жовтня 2017 року в місті встановлено перший пам'ятник Тарасові Шевченку. 

"Сьогодні моє рідне місто потерпає від масованих обстрілів з боку російських агресорів. За два роки повномасштабного вторгнення зруйновано більшу частину інфоструктури, закладів освіти та культури, житлових будинків, серйозних руйнувань зазнала будівля залізничного вокзалу. Останнім часом ворог націлює удари по центру міста, внаслідок чого гинуть та отримують поранення як військові, так і цивільні".