Росіяни назвали її "Ангел смерти", а вона рятує життя українських військових - історія медикині з Чернівецької області

Марина Крижанівська бойова медикиня, яка з 18 років покинула мирне життя заради захисту своєї країни. Вона пройшла найгарячіші точки на Донеччині та Харківщині, врятувала сотні життів українських воїнів і для багатьох стали прикладом сміливості.

Росіяни в інтернеті ширять тисячі фейків про українських військових. Цього разу мішенню стала бойова медикиня Марина Крижанівська. 

"Жители Харьковской области прозвали ее "Ангел смерти" из-за ее садистських наклонностей" - цитата з російського фейка. Ми поспілкувались з нею, щоб спростувати російський фейк і розказати її історію.

Російські пропагандисти часто поширюють брехливі історії про українських військових, щоб викликати недовіру до захисників країни. Фейкові новини швидко розповсюджуються через соціальні мережі та інші платформи, створюючи хибне уявлення про ситуацію. Ці історії часто супроводжуються сфабрикованими доказами, такими як підроблені документи або фальшиві свідчення "очевидців".

А ось власне сфабрикований матеріал про бойову медикиню в одному з російських Telegram-каналів:

У дописі розповідається, що Марина Крижанівська замість лікування одного з жителів села встромила скальпель йому в ногу, після чого просто вигнала. А начебто жителі Харківської області “пригадують”, що вона спеціально проводила хірургічні втручання без анестезії і знімала те, що відбувається, на камеру. Звичайно, що ні відео, ні доказів цього крім російського поста в соцмережі - немає.

Наші журналісти поспілкувались з медикинею про її життя та російські фейки. У розмові вона поділилася своїми переживаннями та розповіла, що надає максимальну допомогу на передовій. За її словами, робота бойового медика вимагає не лише знань, але й великої мужності та самовідданості. Її історія - це сміливість та професіоналізм, який абсолютно суперечить фейкам, поширюваним російською пропагандою. 

"Моя мета - рятувати життя. Кожного дня я стикаюсь з викликами, і думка про те, що ми можемо комусь нашкодити, абсолютно абсурдна. Кожен поранений, який потрапляє до нас чи якого ми забираємо з позиції, отримує максимальну допомогу, незалежно від обставин” - пояснює Марина Крижанівська. 

Бойова медикиня наголошує, що вони рятують життя кожного, хто цього потребує. Тому те, що росіяни її прозвали "Ангел смерти" - не торкає серце та ніяк не впливає на її роботу. 

Дівчина стверджує, що вона та і самі військові майже не звертають уваги на ці фейки, адже їхня основна задача - захист країни та порятунок життів. Вони продовжують працювати з максимальною віддачею, не дозволяючи цим фейкам впливати на їхню роботу. Також, що важливо - це залишатися зосередженими на виконанні своїх обов’язків, незважаючи на інформаційні атаки.

"Ми знаємо, що ворог використовує будь-які засоби для того, щоб зіпсувати бойових дух. Але наші бійці розуміють, що на кону стоїть безпека і свобода нашої країни" - розповідає медикиня.

Марина Крижанівська народилась у звичайній сім’ї, в селі Путила, що на Буковині. Проте, останні шість років проживала в Чернівцях. Вона бойовий медик механізованої роти. На війну пішла практично після закінчення школи. На момент повномасштабного вторгнення росії в Україну Марині було 18 років.

"24 лютого я твердо знала, що піду захищати свою країну. 25 лютого взяла документи в руки і пішла добровільно записуватись. Думала, що відмовлять, адже були великі черги і навіть чоловіків практично не брали. Власне, я була дуже впертою і зрозумівши, що я не відступлю, мене записали" - пригадує медикиня. 

Спочатку Марина Крижанівська працювала на полігоні в Чернівецькій області на кухні, оскільки бойового досвіду не було. Пізніше дівчину перевели в інженерно-саперну роту на посаду сапера. Навчання проходило 11 місяців. Періодично проходить курси по медицині. А через рік після полігону,  відправили в гарячі точки Харківщини. 

"У перший ж день мене "привітали" прильотом, буквально за 100 метрів від нас. Тоді дуже сильно працювала російська піхота" - розповідає Марина.

Медикиня каже, що на початку було дуже важко, несприйняття всього. Але з часом звикається до обстрілів, шуму та постійної тривоги не тільки за своє життя, а й своїх побратимів та посестер. Та і до інших побутових умов дівчина теж швидко звикла, обходилась нормально вже без душу і зручного ліжка. 

"Було приємним те, що в мою сторону ніколи не було знущань й насмішок. Я розставила кордони, тому одразу зрозуміли, що я тут з серйозними намірами".

Про зриви та бажання повернутись додому: 

"Додому я ніколи не хотіла повернутись, а от зриви були. Зазвичай це відбувалось після того, як я розмовляла з побратимами, а через годину-дві рацією з позиції повідомляли, що потрібно евакуювати 200 і 300-их" - розповідає "Янгол".

Звісно, бувають найскладніші моменти на фронті, які впиваються в серце назавжди. Однією з цих історій поділилась і наша героїня. 

"Одного ранку потрібно було зателефонувати дружині загиблого військового. Ця роль випала мені. Ми винесло тіло і біля нього я зробила дзвінок… Коли кажуть, що чоловіки не плачуть - не вірте. У той момент плакали абсолютно всі, хто був поруч". 

Дівчина ділиться, що найбільше їй подобається в роботі бойового медика, коли хлопці заходять на позицію і повертаються живі, а зміна проходить спокійно. 

"Я зупиняю кровотечу, стабілізую стан пораненого та з групою виносимо з позиції, після цього передаємо на стабілізаційний пункт. За мене переживають, коли повертаюсь з позиції, але і знають, що я піду на пролом. Знають, що я ризикну життям, але допоможу тому, хто цього потребує". 

За словами медикині, росіяни розуміють, якщо на позиціях є трьохсоті то за ними піде евак-група. Тому практично кожна евакуація проходить під сильними обстрілами з боку рф. Найскладнішим напрямком був Бахмутський та Авдіївський. 

"У Бахмуті було складно фізично. Кожного дня двохсоті і трьохсоті. А морально найскладніше в Авдіївці. Найстрашніше, що я чула в своєму житті - це звуки КАБ (керована авіаційна бомба). Навіть танк не такий страшний, як ці звуки. Коли чую звук літака - стає страшно". 

Марина Крижанівська розповідає, що тільки з допомогою цивільних людей вдасться перемогти росію, адже в байдужості можуть бути наслідки, а вороги прийдуть до вас додому і скажуть "Здраствуйте". Тоді прийдеться брати зброю в руки вже примусово. 

"Ми з перших днів на фронті, нас залишилось мало. Не забуваємо, що зараз багато військових з відірваними руками та ногами. Мені здається, що потрібно трішки включитись і працювати разом. Хлопці та дівчата віддають своє життя, щоб цивільні жили тут спокійно і прикривали тил. До прикладу продовжуйте допомогати закривати збори, поширювати інформацію, загалом бути тією країною, яка була на початку 2022".

Медикиня поділилилась, що буде на фронті до кінця та буде робити все, що залежить від неї. 

"У мене є мрія - я хочу, щоб закінчилась війна. Хочу, щоб цивільні у своїх мирних містах не забували, що тут гинуть люди, що вони теж хочуть додому, побачити своїх рідних. Потрібно, щоб нас чули, і не тільки на словах, а і допомагали нам. Ми надіємось на них… За майже три роки, я думаю настав час вдягнути форму і стати на захист Батьківщини. 

Але є ще одне, про що я часто думаю. Хочу маленький будиночок в Карпатах і двох дітей. Хлопчика першого, щоб захищав сестричку. Головне, щоб здорові" - підсумовує бойова медикиня.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.