Рік. Записки війни у Слов’янську

28.02.2023

Ось ми вже і перетнули межу в рік. Рік повномасштабної війни, 9 років протистояння, найбільшого випробування за час нашої незалежності.

Цей день у 2023 році був вже звичайним для прифронтового Слов’янська. Все ті ж турботи, все ті ж думки, перечитування новин, їх обговорення у тісному родинному колі. Здається, що місто вже звикло до свого статусу, до небезпек і гучних звуків.

Усі мешканці у Слов’янську і в інших містах та країнах згадували той день, який розділив життя кожного українця на “до” та “після”. У кожного є свої спогади і своя особиста історія 24 лютого 2022 року. Хтось активно слідкував за ситуацією, не спав вночі та моніторив новини, а хтось прокинувся, не підозрюючи, що сталось.

24 лютого ми прокинулись вже у іншому світі, де вибухи, вбивства і руйнування замінили наші звичайні буденні речі, яких ми не цінували. У той день слов’янці почали масово збиратись біля банкоматів, продуктових магазинів, на заправних станціях. Місто заполонила паніка. Згодом потягнулися черги на виїзд з міста та області.

З того дня війна стала нашим постійним супутником. На жаль, Слов’янськ за цей рік втрачав людей, будинки, школи, дитсадки. На вулицях міста можна зустріти “рани” нашого Слов’янська - відбиток клятої війни та “братської” допомоги від сусіднього народу. Ці місця знає чи не кожен мешканець.

Це не просто зруйнована багатоповерхівка, це чиєсь зруйноване життя, знищені речі, спогади, понівечені долі людей. Тут колись кипіло життя…

Проте за цей рік ми не втратили надії на перемогу та мирне майбутнє. З часом ці розбиті будівлі знесуть чи відремонтують, потрохи почне стиратися страх та тривога, але ми ніколи не забудемо про біду, яку нам принесла росія.

У річницю повномасштабного вторгнення росія вчергове вдарила по Слов’янську. Постраждали вікна й дахи приватних будинків мікрорайону Черевківка. На щастя, обійшлося без жертв та серйозних руйнувань.

А сьогодні останній день зими, останній день лютого, місяця, який буде у нас асоціюватись тепер лише з одним. Ми сподіваємось, що якомога скоріше ця війна закінчиться нашою перемогою. Хоч і прильоти нагадують нам, що небезпека поки нікуди не зникла.