Місто знову почали обстрілювати. Записки війни у Слов’янську

30.11.2022

Не встигли ми порадіти і звикнути до тиші у Слов’янську, як ворог знов почав випускати по нам ракети. Місто не обстрілювали десь місяць, і всі люди вже видихнути з полегшенням і надією, що все закінчилося.

Перший прильот за довгий час стався 24 листопада. На щастя, жертв не було. А у вівторок, 29 листопада, запустили ракети відразу у декілька районів міста. Руйнування вже були очевидні. Кадри наслідків вибухів на “ЦНІЛі” облетіли весь інтернет. Люди у цей день, на щастя, не постраждали. Проте, ці прильоти дуже насторожують містян. До того ж, часто прилітає і в сусідній Краматорськ.

Слов’янськ наче вже почав виходити на рейки мирного життя, до міста повернулось багато людей, відкриваються заклади, відновлюють роботу магазини, державні установи. Але ворог нам нагадав, що небезпека нікуди не зникла. До проблем зі світлом та опаленням тепер додається ще і загроза ракетних ударів.

Напевно, ті, хто хотів повертатись у Слов’янськ в зиму, ще раз добре подумали і вирішили поки не їхати до міста. А ті, хто вже встиг повернутись, ще раз задумався, а чи не поспішили.

Тема зі світлом - це, звичайно, окрема історія. Графіків немає і доводиться радіти тому, що маємо. У місті відкрили декілька пунктів, де можна зарядити телефон і погрітись. Багато мешканців дуже переймаються через ці відключення, і зрозуміти їх можна. Розриває зсередини ця безпомічність і відчуття несправедливості. Коли твою країну тероризує ворог, займається знущанням над цивільним населенням на фоні своїх невдач на фронті, то кров закипає.

А сьогодні вже останній день осені, завтра настане зима і невідомо, що вона з собою нам принесе. Знаємо лише одне - легко не буде. І десь підсвідомо ми себе до цього готуємо, хоч і віримо у краще. Ймовірно, обстріли інфраструктури будуть повторюватись, ситуація зі світлом буде складною. Ніхто нас не застрахує від повторних прильотів по місту.

Але нам треба пережити цю зиму з вірою у наше світле майбутнє, з вірою у перемогу і наші ЗСУ!

Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».