Без світла, але з вірою. Записки війни у Слов’янську

17.11.2022

Продовжую писати свої роздуми про війну в Україні і життя у Слов’янську. Сьогодні крім прямої загрози обстрілів і пов’язаними із ними наслідками, нашу країну накрила нова проблема - відключення світла. Розумію, що може й не зовсім доречно приділяти забагато уваги цій темі, коли ще рвуться снаряди, руйнуються будинки і долі, але вона вже назріла. 

Росія вчиняє відкритий тероризм проти нашої країни і цивільних людей. Коли світові лідери збираються на щорічному саміті G-20 та обговорюють глобальні питання, зокрема і миру, наш сусід випускає по Україні десятки ракет. І це все реальність, це не фільм і не фантастика, це сучасне життя українця. Коли нема світла, темрява і тривога, коли чуєш вибухи і отримуєш тривожні повідомлення.

Все більше складається враження, що це відповідь росії на свої поразки на фронті. Коли вони не можуть гідно проявити себе на полі бою, то починають тероризувати мирне населення. Сотні міст і домівок залишаються без світла, води, а деколи й тепла. І сьогодні по всій Україні впродовж доби застосовуються графіки погодинних відключень, а також додатково – аварійні відключення. 

У Слов’янську теж відчули на собі “доброту” наших сусідів. Світло відключають все частіше. Багатьох людей, здається, це вже починає бентежити більше за небезпеку прямих обстрілів. Хтось починає панікувати, хтось сердиться, починає обривати телефони гарячих ліній. А попереду ще зима і ці відключення може вплинути на тепло в наших домівках. 

Як бути? Думаю нам треба запастись усім необхідним на випадок довготривалого відключення: ліхтариками, павербанками, теплими речами і вірою у найкраще. Наша паніка і тривога не змінить ситуацію, а лише погіршить наш настрій. Ворог саме цього і хоче досягнути, аби дестабілізувати наше суспільство.

Міська влада Слов’янська запевнила, що відключення - це не диверсія енергетиків чи міської влади. Не варто сприймати їх на свій власний рахунок, бо у такій критичній ситуації знаходиться вся країна. І сотні, тисячі слов’янців, які евакуювались у більш безпечні регіони, теж сьогодні потерпають від проблем з енергетикою. А наші воїни, ризикуючи життям, продовжують боронити нашу країну від загарбників в дедалі складніших і небезпечніших умовах. 

Судячи з атак, що повторюються, ворог не планує зупинятись і буде продовжувати свій тероризм, тож нам треба запастись терпінням і вірою у нашу перемогу. 

Краще одна важка зима в Україні, ніж все життя з росією.