Багато хто під час евакуації зі сходу бере із собою домашніх тварин або якимось іншим чином забирає їх потім, якщо не вдалося вивезти одразу. Зазвичай це коти і собаки, але бувають ще папуги, півні, черепахи, ящірки, їжаки, криски.
Хтось може сказати: навіщо евакуювати таку маленьку тварину, та й взагалі будь-яку домашню тварину, якщо в евакуації самим не завжди вдається швидко знайти житло? А тут ще й додатковий тягар та відповідальність.
На мою думку, саме залишати свого улюбленця під обстрілами - це як мінімум безвідповідально. Та й жорстоко. Бо тварина - це не м’яка пухнаста іграшка, якою можна погратися, а потім кинути.
За рік до цієї війни я купила собі шиншилу, бо давно про неї мріяла. Думаю, не треба пояснювати, що це таке. Сталося так, що коли я евакуювалася, то не змогла взяти із собою звірятко одразу. Так, весь цей час, поки мене не було у Слов’янську, за ним доглядали. Але мій вчинок не давав мені спокійно спати. А ще давило усвідомлення того, що попереду холодна зима без опалення. І шиншила моя може замерзнути на смерть.
Отже, я стала шукати шляхи евакуації. Багато часу це не зайняло - в одній з фейсбучних спільнот я знайшла оголошення про те, що люди займаються евакуацією тварин з областей, де тривають бойові дії.
Подзвонила по вказаному в оголошенні номеру. Дізналася, що для евакуації треба додатися у вайбер-групу та заповнити там заявку за спеціальною формою. Відтак, мене додали в групу, де вже було більше сотні таких же господарів.
Сенс у тому, що евакуація призначається на певне число. У моєму випадку це було 18 серпня. До цієї дати збирали заявки, а потім 17-18 серпня зібрали всіх тварин та вирушили у безпечні регіони.
У заявці треба було вказати, яку саме тварину треба забрати, чи є своя переноска, куди та звідки везти, на що звернути увагу, а також контакти тих, хто віддаватиме та забиратиме тварину.
Люди, на яких я натрапила, відвозять тварин також за кордон. По Україні їх довозили до Дніпропетровщини, Київщини, Львова, Тернополя та Хмельницького. Переноска в мене була своя, а перевезення ж загалом обійшлося у 3100 грн.
Ще коли я тільки подзвонила цим людям, то пояснила, що шиншила має велику клітку, але та компактно складається. Вони спочатку взагалі не хотіли її брати, але погодилися.
Вранці 18 серпня тварину забрали та помістили її у переносці поруч з водієм. Решта машини також була забита переносками та клітками з собаками та котами найрізноманітніших порід. Водій по дорозі регулярно записував на відео звіт про те, як тварини почуваються. У групу скидував геолокації та час зупинок.
Все б нічого, якби не форсмажор. Спочатку мене попередили, що мою шиншилу довезуть до Тернополя десь о 8 ранку. Але вже ввечері 18 серпня виявилося, що десь о 2 ночі 19 серпня волонтерська машина вже буде у пункті призначення, бо треба до 10 години пройти ветеринара тим тваринам, яких відправлять за кордон.
Зрозуміло, що після 19 години автобуси, потяги, електрички та приватні автівки у Тернопіль не їздять. Мені пощастило знайти там знайомих, які погодилися забрати мого пухнастика, поки я не приїду.
Так і сталося. А рано вранці я вже сама приїхала за шиншилою, забрала переноску, складену клітку та його речі. Звісно, для тварини це був неабиякий стрес. За весь час дороги пухнастик нічого не пив і не їв. Але все закінчилося добре, тварина швидко оговталася на новому місці та вечорами вже вивчає простори нового помешкання.
Отже, чи легко евакуювати тварину? Ні, навіть маленьку. Чи дешево це? Теж ні. Чи варто це робити? У будь-якому випадку так, бо ще раз повторю: домашні тварини - це наша відповідальність, якими б маленькими вони не були. Ми ж не кидаємо дітей чи родичів, то чому тоді чотирилапих можна викидати на вулицю? До того ж це друг, вірний слухач, антистрес та часточка рідного дому там, де ми вимушені рятуватися від війни. Тож бережіть себе, близьких та чотирилапих друзів.
Вам також може бути цікаво:
Змінилися правила вивезення домашніх тварин до Польші
Поїхав/Залишився - хто більше зрадник. БЛОГ
Як війна вплинула на ситуацію з безпритульними тваринами у Чернівцях - АУДІО
Коментарі