Інтерв'ю з грузинською активісткою про новий метод протесту політики РФ

“Коли ви перестаєте протестувати щось, що ви вважаєте неправильним, — це означає, що ви є частиною цього”.

У 2008-му Росія вторглася на територію Грузії, внаслідок чого утворилися самопроголошені Республіка Абхазії та держава Пд.Осетія, остання з яких нещодавно оголосила про своє бажання увійти до складу РФ. Не варто навіть питати, чи нічого це не нагадує для нас. Адже Росія ніби застрягла у часовій петлі, яку ж сама для себе створила і повторює історію знову і знову, вчиняючи жахливі речі з тими, кого називає своїми “братьямі”.

Грузинський народ як ніхто інший розуміє, що стосунки у цій “совєтскій сім'ї” є суцільним аб’юзом. Тому як і увесь світ підтримують Україну і кричать про звірства вчинені російськими військовими, виходять на протести, стають добровольцями.

Після санкцій багато росіян та білорусів переїхали до Грузії, але грузини не дають їм жити спокійно, поки з їхньої мовчазної згоди вмирають українці.

Грузинка Тамар з друзями створили свою організацію “Signal” в Тбілісі та вигадали  креативний спосіб протесту — фейкові оголошення для приїжджих з РФ туристів. Про те, що бачать росіяни, коли сканують постери “Signal”, як у Грузії переживають війну в Україні та про досвід дисиміляції від російського контенту далі у інтерв'ю з Тамар Кіпіані.

2008-го Росія вторглася на територію Грузії. Ті ж військові, що приймали участь в окупації Пд.Осетії та Абхазії були перенаправлені до України. Як емоційно відкликається війна в Україні для Грузії?

— В 2008 мені було десять, і те, що я пам'ятаю, це — хаос в країні. Здавалося, що агресія Росії проти Грузії зникла відтоді.

Після початку повномасштабної війни в Україні утворилося величезне об'єднання людей проти Росії. Зараз в країні дуже багато українських прапорів, більше ніж грузинських. Широкомасштабні заходи відбувалися в різних містах.

Країна пам'ятає, хто її сусідка та більше дбає про допомогу Україні, аніж про самозбереження. Того, що Грузія переживає сьогодні і тих емоцій, які сьогодні відчувають люди, не було навіть у 2008-му році.

ЧОМУ ВИНИК “SIGNAL”?

І зокрема, як реакція на війну і всі ті злочини РФ ви створили “Signal”.

Що це за організація та хто ще є у команді?

— “Signal” — це одна з груп громадянського активізму. Ми — шестеро друзів, які завжди обговорюють різні політичні та культурні теми. Ми представники різних професій, але маємо однакові цінності. Наша мета — протестувати проти поточних подій (ред. — війни в Україні, лобіювання інтересів рф на території самопроголошеної республіки Пд.Осетія) різними креативними способами.

(фото: Тамар Кіпіані. Тамар — на 1-му зліва у рожевій кофті та окулярах)

Судячи з фб, то сторінку “Signal” ви створили наприкінці березня.

Чим було викликане це рішення: якоюсь конкретною новиною про перебіг війни, чи ідея виникла ще 24 лютого?

— Початок війни був для нас шоком, тому ми щодня виходили на протести у Тбілісі. Після введення санкцій проти Росії багато росіян приїхали в Грузію. Все це посилило нашу агресію, і ми зрозуміли, що просто говорити і стояти на вулиці вже немає сенсу, тому вирішили щось робити самостійно.

Ідея нашого першого активізму народилася десь 7-го березня. А вже в кінці березня, коли ми розвісили перші плакати на вулицях, ми створили “Signal”.

Ми не хотіли зупинятися на поодиноких акціях, ось чому ми створили “Signal”.

ПРО РЕАКЦІЇ

Влада Грузії поки не висловлює своєї готовності запроваджувати санкції проти РФ, але тим не менш підтримує Україну на міжнародних майданчиках. Як вона реагує на такі акції протесту всередині країни?

— Наша влада часто наслідує політику Путіна. Тому ми були трохи стурбовані щодо того, якою буде її реакція на появу наших постерів в місті. Ми намагалися уникати ризикованих дій і бути дуже обережними у розклеюванні плакатів.

Здається, ми діяли в рамках закону. Але всі діють в рамках закону і якось потрапляють у в’язницю.

А якою була реакція грузинів на ваші оголошення на вулицях?

— Старші люди не могли зрозуміти, що це було, і ми мусили пояснювати для них. Проте молодь та люди середнього віку дякували нам. Листи та коментарі подяки без зупину протягом двох тижнів приходили у соціальних мережах.

Ми не очікували на таку реакцію. Ми не отримали жодного негативного коментаря під час наших заходів.

Так само не було і хейту з боку росіян та білорусів для яких призначалися оголошення?

— Багато плакатів було знято зі стін. Можливо, вони це зробили. Можливо, ні. Ми сподіваємося, що багато хто з них зрозуміють, що ми намагаємося донести і не будуть дивуватися тому, що ми не раді їхньому візиту до Грузії.

Опиши, що саме вони бачать, коли сканують код з оголошення?

— Різні постери містять різний контент. Якщо ти відскануєш постер з якоюсь музичною подією, то потрапиш на звуки бомб та сирен. Якщо відскануєш з турами по Грузії — побачиш фото війни в Абхазії, як людям доводилося йти пішки з Абхазії в нікуди.

Є п'ять видів плакатів і відповідно — п’ять видів контенту. Є війна в Україні, санкції проти Росії, 2008-й та війна в Абхазії.

ДУМКА ПРО РОСІЯН

У своїх коментарях українському медіа одна з учасниць вашої команди сказала, що ви хочете, аби росіяни, які переїхали до Грузії, відчули свою провину і вийшли із протестом проти путінської Росії. Чи ви досі вірите, коли пішов третій місяць війни, в реальність радикальних дій з боку російського населення?

— Ми сподіваємося, що дуже скоро все зміниться і стануться хороші речі. Для мене, чесно кажучи, дуже важко дати відповідь на це питання. На мою думку, не про росіян, а про світ, який може забути, що зараз відбувається в Україні. То в такому випадку — сором світові!

Ви, можливо, чули про опитування росіян організоване недержавною соціологічною агенцією, яке показало, що 83% громадян схвалюють дії путіна станом на кінець березня. Після оприлюднення таких цифр в Україні повністю зникла концепція “хороших рускіх”. Як щодо Грузії, чи ви притримуєтеся думки, що не всі росіяни поганці?

— Ще до результатів цього опитування ми визнали росіян винними за їхню політику  та режим. Зрозуміло, що режим Путіна придушує всі протести проти нього, але коли ви перестаєте протестувати щось, що ви вважаєте неправильним,  — це означає, що ви є частиною цього.

ПРО ДОСВІД ВІДМОВИ ВІД РОСІЙСЬКОГО

Основна частина населення Грузії добре розуміють і навіть спілкуються російською, адже до недавнього часу її офіційно викладали в школах. І тому я була трохи шокована, коли ти написала, що ніхто з вашої команди не розуміє російської. Як Грузії та грузинській молоді за якихось 10 років вдалося дисимізуватися від російського контенту?

— Російську викладають в школах і дотепер. Але, можливо, війна 2008-го змусила наше населення блокувати російську мову. Ми часто використовуємо в школах та університетах матеріали англійською, як помічні. Ми також використовуємо англійську для подорожей за кордон.

Коли нас просять говорити російською, ми говоримо англійською. Можемо ми це, чи ні.

Протилежна ситуація з поколінням наших батьків. Вони вивчали російську, користувалися нею на роботі. Для них російська досі є другою мовою.

Старші люди ще досі споживають російський контент, новини?

— Наші батьки завжди стараються шукати грузинський контент і вони також читають і дивляться грузинські ЗМІ. Але коли їм потрібно шукати розширену інформацію, то вони інколи шукають російською. Це сумно.

Але вони також протестують проти політики Росії та вони також в гніві, тому що бачили численні злочини Росії. Вони надзвичайно розгнівані через це.

Батьки одного з членів нашої команди навіть купували нові меблі й інше, тому що речі та меблі радянських часів нагадували їм всі ті погані ситуації та історію. Вони намагалися оновити свій будинок, щоб продовжити щасливе життя без трагічних спогадів.

ПРО ПЛАНИ

Про плани “Signal” Тамар поки що розповідати не хоче, каже, що вже мають два проєкти, але “вони ще обговорюються командою” і жаліється на те, що важко шукати на них фінансування і “цей процес займе трохи часу”.

Тому ми чекатимемо нових креативних ідей протесту від команди Тамар та надихатимемося їхньою підтримкою України. “Ми сподіваємося, що дуже скоро все закінчиться і ми приїдемо в Україну допомагати вам усім, чим зможемо. Слава Україні!”, — пише мені у фб Тамар. “Героям Слава!”, — відповідаю їй я.

Авторка: Грунтківська Анастасія, студентка 3-го курсу журналістики