Земська лікарня та епідемія холери - подорож історією медицини Слов’янська

Медицина Слов’янська у наближеному до сучасного вигляді бере свій початок у 19 столітті. Відтоді вона знала часи розквіту і занепаду. Сайт 6262.com.ua вирішив розповісти про те, хто, коли і як розвивав медицину у нашому місті.

Останній рік медицина Слов’янська перебуває у стані струсу - брак лікарів, затримка зарплат, кадрові зміни, реформування відділень. До того ж, нещодавно стало відомо про наміри об’єднати лікарню №1 із клінічною лікарнею.

Звісно, у медицині трапляється і хороше - нове обладнання, ремонт терапевтичного відділення, нові корпуси розбомбленої у 2014 році психіатрії у мікрорайоні Семенівка. Але погане, як це часто буває, запам’ятовується краще. 

Ми ж вирішили пошукати інформацію про те, з чого взагалі та коли у місті почався розвиток медицини. Для підготовки цієї статті ми скористалися матеріалами, фото та спогадами учасників форуму газети “Поиск”. 

Про лікарні, поліклініки та медсанчастини

1806 рік - у Слов’янську відкрили лікарню на шість ліжок та притулок для нагляду за бідними літніми людьми обох статей. 

1850 рік - облаштовані ванни, купальні та інше гігієнічне приладдя.

У 1877 році по вулиці Центральній була відкрита аптека Хмельникова в будинку Нікольського. Зараз замість цієї аптеки залишився лише закинутий фундамент. 

А на місці будинку, де зараз знаходиться 80-та аптека, раніше стояв дім головного лікаря пологового будинку Олександра Вікторовича Овчинникова. 

Аптека Хмельникова

1877 рік - доктор Кабат облаштував у Слов’янську Першу санітарну станцію Червоного хреста. З травня по січень там лікувалося 928 хворих, з яких померли тільки 19. 

За часів Другої світової війни у Слов’янську була ціла низка шпиталів, які працювали з 1941 по 1943 рік. То були евакуаційні, терапевтичні, інфекційні, хірургічні та польові шпиталі.

А ось такі замітки публікували на шпальтах газети “Кочерга” у 1928 році:

Історія залізничної лікарні бере свій початок у 1902 році, коли була відкрита приймальня на залізничному вузлі. На момент відкриття там був один лікар та чотири медпрацівники. Далі протягом 20-х років там у бригадному будинку відпочинку відкрилася лікарня на 15 ліжок, вузлова поліклініка та жіноча консультація. 

У 1930 році у Слов'янську працювали 93 лікаря та 298 медпрацівників середньої ланки. Було відкрито чотири лікарні, пологовий будинок, станція швидкої допомоги, протитуберкульозний диспансер, п’ять поліклінік та 15 фельдшерсько-акушерських пунктів. Активно розвивається Слов'янський курорт, який у 1934 році набув статусу курорту всесоюзного значення. Так розповідав науковий співробітник Слов'янського краєзнавчого музею Валерій Ступко. У 40-х роках з’явилася лікарня на 30-40 ліжок у дерев’яному житловому будинку залізничного технікума. 

Трохи про земську лікарню

Що стосується земської лікарні (вона ж, як ми зрозуміли, Степанівська), то вона була заснована у 1806 році підполковником Олександром Степановичем Тарановим-Белозеровим на згадку про батька його, ім'ям якого і названа. До 1840 перебувала у розпорядженні спадкоємців засновника.

У звіті Ізюмської земської управи за 1875 рік вказано, що на своє утримання лікарня отримала:

• від повітового земства - 1309 р 88 к;
• за користування хворих цивільного відомства - 112 р 25 к,
• стягнуто недоїмок за попередні роки - 77 р 64 к;
• отримано за оренду саду, що належить лікарні - 23 р. Цей сад знаходився на березі Сліпого озера.

Будинок під лікарню наймався за 300 р на рік.

Дерев'яних ліжок для хворих було 13 шт. Працювали лікар, фельдшер, два служителі, дві служниці та писар.

Земські медпрацівники Слов'янська на 1 січня 1917 року:

• лікар земської лікарні Потапов Григорій Іванович;
• ординаторка лікарні Введенська Катерина Яківна;
• лікар другої ділянки Овчинніков Олександр Вікторович;
• фельдшери – Трусфус Ісаак Абрамович, Ламентовська Піша Іцківна, Вайншенкер Софія Львівна, Потапова Віра Карлівна, Руженцева Антоніна Іванівна;
• наглядач – Піронен Клавдія Степанівна;
• кастелянша - Ізотова Парасковія Фомінічна.

З історії Слов’янської санітарно-епідемічної станції

1925 рік можна вважати роком створення санітарно-епідеміологічної служби у Слов'янську, коли була запроваджена посада санлікаря та його помічника.

У 1928 році у місті було створено районну санепідемстанцію зі штатом 10 осіб. У 1929 р. у складі СЕС була організована санітарно-хімічна лабораторія, а 1932 року у складі лабораторії було вже два відділення: санітарно-хімічне та бактеріологічне.

У 1934 році було створено протималярійну станцію.

У 1940 році СЕС була укомплектована лікарями та середніми медпрацівниками, забезпечена необхідним лабораторним обладнанням.

10 вересня 1943 року, на четвертий день після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників, СЕС відновила свою роботу.

У 1957-59 роках для розміщення СЕС було збудовано типовий двоповерховий будинок, а в 1978 році - виконані роботи з будівництва чотириповерхової прибудови.

А ось так згадує Санітарно-епідемічну станцію одна з її працівниць:

Зараз такої служби вже не існує - вона була реорганізована.

Дещо про лікарню №1

Історія лікарні №1 (колишня АІЗа) розпочалася у березні 1930 року з одноповерхової амбулаторії в районі керамічного комбінату. У 1936 році відкрили стаціонар на 75 ліжок у бараку біля арматурно-ізоляторного заводу (АІЗ). У 1937 році побудували двоповерхову поліклініку.

У 1941 році поліклініка та стаціонар були знищені німецькими окупантами.

Після звільнення Слов'янська у 1943 році відкрили амбулаторію, розташовану поруч із АІЗом у житловому одноповерховому будинку, тут же знаходився і медпункт для обслуговування працівників заводу.

З 1943 по 1950 рік амбулаторія при АІЗі розширювалася і почала надавати стаціонарну допомогу. Було відкрито 35 ліжок: по 10 хірургічних та гінекологічних, а також 15 терапевтичних.

З 1950 по 1963 рік лікувальний заклад іменувався як лікарня Арматурно-ізоляторного заводу.

З 1963 по 1975 рік - медсанчастина АІЗу.

З 1976 по 2002 рік - Міська лікарня №1.

Коли з’явилася Семенівська психіатрія

У 1959 році в селищі Семенівка відкрито обласну психіатричну лікарню, яка розмістилася в будівлях, які раніше належали будівельникам каналу Сіверський Донець — Донбас. Про це йдеться на сайті “Новости украинской психиатрии”.

Першим відділенням там було наркологічне. Поступово відкривалися психіатричні відділення. Через нестачу кадрів якийсь час у закладі працювали лікарі, відряджені з обласного психдиспансеру Донецька.

У 1963 році започатковано екстрамуральну психіатрію з відкриттям психоневрологічного диспансерного відділення при Слов'янській психіатричній лікарні. Лікарі цього відділення виїжджали до районів обслуговування (Бахмут, Лиман, Торецьк, Дружківка), де виявляли, ставили на облік та лікували хворих.

З 1977 року виділено штатні посади лікарів, фельдшерів, медсестер для наркологічної служби м. Слов'янська.

У 2014 році під час окупації Слов'янська Семенівка була розбита, а лікарня була вимушена переїжджати. Відновлення було тривалим, і ось у вересні 2021 лікарня повернулася на своє місце.

Відновлена психлікарня

Дещо про епідемії у Слов’янську

Як ми розповідали раніше, про епідемії у Слов’янську збереглося трохи інформації. ЇЇ ми знайшли у книзі Юрія Олександровича Клочкова 1960 року видання 

«Слов'янськ. Історико-публіцистичний нарис». Уривки з книги наведені мовою оригіналу. Перша згадка відноситься до початку 18 століття. У 1701 році в місті і околицях спалахнула чума.

У 1738 році знову була чумна епідемія. У 1847 році епідемія холери забрала 70 людських життів, в 1848 через голод внаслідок неврожаю на кладовищах було поховано 404 людини - половина всіх робочих міста.

А в 1893 році під час холерної епідемії на пристосування будівлі (будинку Іваницького) для приміщення хворих та влаштування дезінфекційної камери з міської скарбниці було сплачено 261 рублів 31 копійок. Для боротьби з епідемією були запрошені двоє лікарів, два фельдшери та шестеро санітарів (З міського кошторису видатків на 1893 рік).

У 40-50 роки у місті вирувала епідемія висипного тифу. До неї у березні 1956 році додався спалах дизентерії. Він пояснювався антисанітарними умовами, відсутністю каналізації, неякісною водою.

До того ж, у 50-60 роки фіксували спалахи сибірської виразки, сказу, правця та дифтерії. А влітку 1971 року стався спалах сальмонельозу у таборі інституту радянської торгівлі - тоді захворіло 450 дітей та 305 дорослих. Причиною була недбалість кухаря та порушення всіх санітарних норм приготування їжі.

З 2020 року Слов'янськ разом з усім світом переживає пандемію коронавірусу COVID-19 і пристосовується до життя в умовах адаптивного карантину.

З замітки "Дещо з історії" у газеті "Комуніст", 14.06.1968 року

До 1917 року медичне обслуговування здійснювали:

• Земська лікарня,
• Амбулаторія при міській управі,
• Міський лікар,
• Лікарня при содовому заводі,
• Амбулаторія станції Слов'янськ.

У 1920 році було організовано міське санітарне управління.

Медичне обслуговування здійснювала міська робітнича поліклініка. Станції швидкої допомоги не було.

У 1922 році відкрито міську аптеку.

Перед війною:

• Міська лікарня імені В.І. Леніна,
• Лікарня ізоляторного заводу,
• При центральній міській поліклініці відкрито протитуберкульозний та венеричний диспансери,
• Пологовий будинок,
• Дитяча консультація.

У 1961 р. було введено в дію новий лікарняний комплекс Центральної міської лікарні на 350 ліжок з терапевтичним, хірургічним, неврологічним, травматологічним, поліклінічним та трьома інфекційними відділеннями, а також із відділенням вухо-горло-носа.

Усього по місту на 1968 рік:

• Сім лікарень,
• Три медсанчастини,
• 25 медпунктів,
• Сім фельдшерсько-акушерських пунктів,
• Шість аптек,
• 17 дитячих ясел,
• Шість садів-ясел,
• 272 лікарі,
• 1016 середнього медперсоналу.

Трохи про лікарів та медпрацівників минулого Слов’янська 

Альтговзен Абрам Борисович, заслужений лікар УРСР (1947), 1895 року народження. Почав працювати у слов'янській лікарні з 1925 р.

Курдюмов Стефан Васильович народився в 1812 році. Був міським лікарем у Слов'янську та завідувачем господарської частини та лікувальним притулком мінеральних вод. Помер у 1872 році.

Санжаревський Костянтин Михайлович, дворянин, народився 1827 року., здобув середню освіту в Харківській Губернській гімназії і, по закінченні в ній курсу 1846 року, вступив на медичний факультет Харківського університету, де закінчив курс 1851 року.

З 1873 року визначений містовим лікарем Слов'янська і протягом довгого часу завідував Слов'янською лікарнею Ізюмського земства. У 1877 році, коли у Слов'янську відкрили Комітет Червоного Хреста, і сюди почали прибувати на лікування поранені і хворі воїни з Російсько-Турецької війни, К.М. був обраний товаришем голови Комітету і разом з іншими місцевими лікарями безоплатно лікував хворих. З 1883р. К.М. був головою Слов'янського відділення Харківського благодійного Товариства. Помер він 20 листопада 1889р. на 62 році життя. Автор публікації ”Славянск и его минеральные воды.Х.1874”

Малевич Іван Олександрович (21.09.1877 року народження) – син священника с. Видриця Борисівського повіту, колезький асесор. У 1903 році закінчив Московський університет. З 1905 р. викладач Мінської жіночої гімназії. У 1915 р. перебував у психіатричній лікарні м. Мінська, у 1916 р. у психіатричній лікарні м. Слов'янська.

Аржанова Ганна Юліївна - випускниця Маріїнської жіночої гімназії та таганрозьких фельдшерсько-акушерських курсів, фельдшерка 1-ї лікарні у м.Слов'янську 

Ганна Аржанова

Ганнот Яків Миколайович, доктор фармації та фармакогнозії Харківського університету, народився 1821 р. Служив в аптеці Слов’янська.

Яків Ганнот

Це далеко не повний перелік лікарів, медсестер, медбратів та аптекарів, які працювали у Слов’янську. Їх було значно більше, але щоб перелічити всі їх імена, треба видавати окрему книгу.

Якщо згадати сучасну ситуацію у медицині Слов’янська, то у 2022 році лікарня №1 об’єднається з клінічною. Також у місті все ще працює відновлена обласна психіатрична лікарня, обласна дитяча лікарня та обласний діагностичний центр (замість вузлової лікарні в районі залізничного вокзалу). Є Центр первинної медико-санітарної допомоги, в складі якого працюють 10 амбулаторій. Також у сучасному Слов’янську безліч аптек, ціла низка приватних лабораторій та кілька приватних діагностично-лікувальних установ.

Окремий великий розділ історії Слов'янська обіймає його курорт, місце, яке фактично зіграло ключову роль у формуванні міста, його іміджу та медицини. Але про нього ми поговоримо вже у наступному матеріалі.