“Ну що, коли весілля?” - як виглядає дискримінація за сімейним станом

“Ну що, коли весілля?”, “А коли одружишся?”, “Вже 25 років, а все гуляєш”, “Дітей думаєш заводити?” - ось такі фрази та ще багато їх варіацій чують молоді люди, починаючи з 18 років. 

До сьогодення багато поколінь будувалися за такою формулою: хлопець дорослішає, влаштовується на роботу, знаходить дружину, будує будинок, садить дерево, ростить сина; дівчина дорослішає (згодом теж влаштовується на роботу), вступає у шлюб, народжує дітей. 

Зараз для молоді на перший план вийшли освіта, кар’єра, саморозвиток. З’явилася колективна думка, яка приблизно звучить так: “Вийти заміж чи одружитися - діло не хитре, головне - забезпечити потім достаток та добробут”. 

Читайте: Крихітко, сонечко, мала – дискримінація за віком у шести історіях

Часи та пріоритети нових поколінь змінюються, але нерідко люди від 18 років чують від родичів чи сусідів фрази на кшталт: “Ну що, хлопець/дівчина є?”, “Коли весілля?”, “Коли женишся/коли заміж?”, “25 років, а все ще в дівках ходиш” тощо. Нерідко можна зустріти упереджене ставлення до людей, які ще не мають сім’ю чи не хочуть її створювати. Здавалося б, немає нічого поганого у тому, що люди піклуються про благополуччя молоді. Але наскільки самій молоді подобається таке втручання в особисте життя?

Отже, сайт 6262.com.ua поспілкувався з двома молодими людьми, які не поспішають зі шлюбом. Ми спитали, чим вони обґрунтовують таке рішення та як часто вони стикаються з подібною формою дискримінації. Відповіді героїв публікуємо від першої особи.

Андрій Хряков, 26 років

У мене кілька причин, чому я не хочу одружуватися. Звичайно, не на останньому місці стоїть питання фінансів і забезпечення сім'ї. Але основна, мабуть, в банальній відсутності бажання. Зовсім не хочеться просто так, раптом і без мети зв'язувати себе зобов'язаннями. Так само не надихає образ майбутнього, замкнутого в циклі робота-сім'я-сон. 

На мою думку, головним чином вплинули спостереження. Пари, які незадоволені собою і один одним, але залишаються разом "заради дітей" або просто за звичкою. Діти, залишені батьками без уваги, а то і зовсім обвинувачені у всіх негараздах. І все тільки тому, що "так треба", "а як інакше" тощо.

Майже кожна зустріч з родичами містить фразу типу: “Ну що, коли сім’я, діти?”. Спочатку намагався пояснити, потім віджартовувався в стилі "ви дізнаєтеся про це першими".

В принципі я не маю нічого проти безпосередньо традиційного оформлення шлюбу. Я вважаю, що це вже питання власних уподобань. Але якщо казати про традиційне "чоловік-добувач, дружина-домогосподарка і діти" - то мені здається, що така схема вже з самого спочатку містить проблему суворого обмеження ролей. І це такі дивні зобов'язання - відповідати незрозуміло перед ким надуманим стандартам.

Якщо йти в конспірологію, то людей, зайнятих повсякденними клопотами, простіше контролювати нав’язуванням обов’язку створити сім’ю та народити дітей. А якщо серйозно - нестача людей через хвороби і війни в минулому створила необхідність великих сімей. Зовнішні умови зараз змінилися, але за інерцією, зі словами "завжди так було" процес триває.

На мою думку, традиційний інститут шлюбу застарів ледве не до його створення. І хоча спочатку плюси переважали недоліки, сьогодні можливість жити так, як хочеться, і з тим, з ким хочеться, набагато важливіша.

Юлія Кошиль, 23 роки

Зараз я не бачу сенсу виходити заміж. У деякому сенсі, шлюб вважається гарантією, що ви будете разом, він нікуди не піде від тебе. Але він не дає ту саму стовідсоткову гарантію, що людина буде з тобою все життя, а не захоче через пару років розлучитися. А також ніхто не дасть гарантії полегшення життя в плані побуту, що партнер дійсно буде допомагати, а не ігнорувати тижнями.

На мене вплинуло головним чином те, що я дивилася і чула, як хтось одружувався / виходив заміж, а через якийсь час вони "не сходилися характерами". Звичайно, є і ті, хто одружився через кохання. Якщо вони щасливі, за таких людей я рада. Але коли шлюб “по зальоту” - в ньому я не бачу ніякого сенсу. Лише витрату свого часу і нервів.

А також вплинуло усвідомлення того, що я і сама здатна вирішити більшість побутових питань, а якщо не можу, то шукаю в інтернеті того, хто зробить це за гроші. І тоді виникає логічне запитання: якщо я здатна зробити це сама, то навіщо мені заміж?

Від друзів і знайомих не чую оцей стандартний набір фразочок, що радує. Але чую їх від своїх бабусь. І відбувається це досить періодично, при кожній зручній темі розмови. Бабусі лекції читають, що я повинна вийти заміж і народити, причому до певного віку. Дуже дратує. Зазвичай я відразу закінчую цю розмову. Мені простіше обірвати тему, ніж робити спроби донести їм, що у мене немає особливого бажання підкорятися цим старим нормам. Хто сказав, що шлюб принесе мені щастя?

Я проти саме традиційного шлюбу. Це все давно застаріло і неактуально. Традиційне весілля - це просто гроші “на вітер”. За таку суму я краще полечу за кордон або куплю необхідну техніку в квартиру. У моєму уявленні весілля - це гарний захід для родичів, ніж для самих себе. Якщо хочеш офіційно затвердити відносини - просто піди і розпишіться, і на цьому все!

Може я колись і заведу сім'ю, але тоді в ній будуть зовсім інші правила. Я не стану терпіти оце: "чоловік головний, жінка зобов'язана прибирати, готувати, дітей виховувати". У мене з дитинства усталене уявлення, що люди в шлюбі на рівних, а не у кожного свої обов'язки і турботи.

Вважаю, людям втлумачують необхідність створювати сім’ю для якоїсь стабільності в плані заробітку, житла, побуту. Родичі можуть переконувати у цьому через бажання поповнити і розширити сім'ю. І вони представляють шлюб як щось само собою зрозуміле, необхідне як повітря. Хоча людина здатна і без цього прекрасно жити.

Традиційний інститут шлюбу давно не актуальний. Думаю, що треба нарешті забути ці застарілі поняття сім'ї. Якщо людина хоче сім'ю, нехай сама встановлює свої норми і правила, які її влаштують.

Сайт 6262 також провів опитування серед своїх підписників в Instagram. Ми спитали їх думку про те, чи слід у сучасному світі обов’язково офіційно одружуватись/укладати шлюб.

Думки підписників розділилися на кілька таборів. Один табір вважає, що шлюб обов’язково слід укладати офіційно. Інший табір дотримується протилежної думки. Є ще табір нейтральних думок. Але причини таких думок - різні. Загалом пост з цієї теми зібрав 44 коментарі.

Отже, спочатку наведемо думки тих, хто “за” офіційний шлюб:

Коментарі збережені мовою оригіналу.

svyatogorsk.ukraine: “Однозначно необходимо, даже с точки зрения простой жизненной ситуации (к примеру, попадает ваш "гражданский муж/жена" в больницу, и вас могут не пустить, так как по закону - вы никто. Но с другой стороны, Вас никто не заставляет заключать брак в первый же год совместной жизни, просто если вы настроены на долгие годы вместе, лучше всего узаконить отношения) ps. Данное мнение не претендует на звание 100% правильного. Это субъективное видение.

vladsolodukhov: Не помню на практике ни одной пожилой пары в гражданском браке.

leilavikhareva: Гражданский брак - это союз двух людей с низкой социальной ответственностью!

lusik.shulga: В официальном браке увереннее себя чувствуешь, чем просто сожительство)

moskalets1947: Гражданский брак - как бы временный союз, а узаконенный - это другая ответственность.

tarasvyaluy: а что поменялось? конечно да! нет семьи, нет нормальных детей, нет государства!

nataliasliurkoа: смысл свадьбы без загса? Это все лукавство, каждая женщина хочет иметь статус "жена", а не сожительница, т.к. и для любящего мужчины важно, чтобы его женщина была "женой".

45werty45: Ну если хочешь, чтобы тебя без трусов оставили, то да, а если ты адекватный - то нет.

Тепер думки тих, хто “проти”:

maximus.shmidt: Не обов'язково головне щоб любили одне одного

sokolovskaya_anna91: Как показывает жизнь, ни один официальный брак не спасает, если в семье всё плохо. Гарантии от этого нет никакой, все зависит от обоих людей, и не важно, в официальных отношениях или в гражданских. Я за жизнь без загса. Касаемо детей так же - если мужчина му**к, то и в браке ему будет все равно на ребёнка, а может быть мужчина и в гражданском идеальным отцом. Можно сделать ту же свадьбу, но без загса.

Тепер табір “нейтральних”:

6_dprz_dsns_slavyansk: Все індивідуально для кожної закоханої пари!

taranstella: Розпис ніколи не тримає.

arkasha_slavynsk: По взаимному желанию.??

istochnik.radosti: Треба відчувати серцем, та діяти як воно каже?

revalver__1: Я считаю так: взял ответственность за отношения - неси её! Неважно, есть штамп в паспорте или нет. Ответственность должна быть и должна ощущаться изначально. Но если возможности нормального взаимодействия вдруг рухнут до нуля, человек должен иметь право выйти из этих отношений. Иначе нафиг такое вообще.

ri_ta_kam: Если в паре обоим все равно на брак (и нет совместно нажитого имущества) то не обязательно конечно.

Серед коментарів були ще відповіді просто “так” чи “ні”. Але прибічників офіційного шлюбу все ж більше.

Наші колеги з медіа Глуzд (місто Коломия в Івано-Франківській області) запитали своїх читачів у соцмережах та з'ясували, що до нетактовних питань найбільше вдаються родичі, подаючи це під соусом опіки.

Майже всі опитані вважають, що відносини потрібно юридично реєструвати, однак є такі, що не вбачають у цьому необхідності.

Також Глуzд поспілкувався з героями, які з певних причин не поспішають створювати сім’ю і не вважають це найважливішим у житті.

“Моя ціль  —  це гармонія”

Пані Світлана на пенсії. Усе свідоме життя вона старалася жити в гармонії із собою та не ставила за мету “заміжжя заради заміжжя”. Розповідає, що виросла у повній сім’ї: батько військовий, а мати працювала фармацевтом. Жінка визнає, що традиційні цінності 70-80-х  вплинули на її світогляд. Тоді суспільна думка була важелем впливу. Їй постійно говорили, що заміжжя необхідне, запитували чому вона не виходить заміж. Згодом вона таки вийшла заміж. 

Неодноразово її запитували чому вона не народить дитину, мовляв буде відрада та втіха. Із чоловіком вони прожили рік. Він їй зраджував, це стало поштовхом закінчити відносини. Інститут сім’ї у розумінні Світлани, нерозвинутий. Коли вона чує, що сім’ї руйнуються, люди розводяться, то часто не розуміє для чого такі відносини взагалі було узаконювати. У першу чергу, має бути гармонія.

“Дивитися на дитину і ненавидіти її я не хотіла. Та й взагалі, як можна завести людину? Це не собачка. Її просто так не можна привести у це життя. Ти несеш велику відповідальність. МІй козир у тому, що я не взяла цю відповідальність. Це не ціль життя. Моя ціль  —  це гармонія. Діти не для суспільної думки”

Після розлучення вона ще не раз вона чула схожі фрази, але переступати через себе більше не хотіла, бо вважала найбільшою зрадою — зраду самій собі. Це стосується не тільки особистого життя, а й роботи чи навчання. Якщо Світлана відчувала отруйне середовище, то йшла з роботи. 

“Якось я потрапила у лікарню з язвою. Мені лікар сказав, що у мене хвороба чоловіків. От вони тримають все в собі, а потім стається вибух. Тоді, я зрозуміла, що у себе в житті я одна. Нічого немає ціннішого, ніж я в себе”

Розповідає, що найбільшої гармонії досягла саме на пенсії. За 5 років жінка відвідала 20 країн й переглянула свої погляди на життя. Думка оточення не раз ставила в незручне становище Світлану. Каже, що на зауваження та нетактовності бувало відповідала грубо й опонент ображався. Жінка досі дивується, коли люди зі своєю нетактовністю не думали що ображають її, а коли вона відповідала образою  —  самі одразу ображалися. З часом відстоювати особисті кордони стало набагато легше, а батьки та оточення престали наполягати на заміжжі й почали з розумінніям ставитися до вибору Світлани.

Зраду, Світлана виділяє як найгірший вияв неповаги, а ще гірше якщо ти зраджуєш та переступаєш через себе. Відданим потрібно бути насамперед собі.

“Єдиного універсального рецепту життя немає. Ми індивідуальні, тому треба бути впевненому у собі. Не зраджувати собі і не забувати себе. Зради у світі немає існувати. Я розумію, що гармонія з усім неральна, але до цього треба йти. Учіть добру, а не повчайте. Я живу. Жити  —  найцінніше”

Можеш до мене не лізти із своїми зауваженнями?

Володимир Половський — автор колонки на Глуzді. Він вважає, що на все є свій час. Володимир не зарікається від того, що не матиме сім’ї, але на даному етапі не поспішає. На його думку, її поспішне створення невдалий варіант. У понятті сім’ї він розділяє традиційні сімейні цінності. Ще колись, у часи ВКонтакте, у профілі вказував, що він ультраконсерватор. 

“Сім’я – це добре! У будь-якому вигляді у якому люди хочуть собі її створити. Я не схильний вважати, що сім’я, як це було в Радянському Союзі, є коміркою, яка тримає суспільство. На мою думку, це повноцінне утворення двох людей і не важливо є у них діти чи немає”

У шкільні роки фрази про одруження проскакували на рівні жарту, а вже згодом дедалі більше перетворювалися у повчання і надокучливі діалоги.

“Ну шо, коли ти вже?” — питання, які ставили на весіллях, похоронах чи інших сімейних зібраннях. З часом воно зменшилося і тут є два варіанти: або моя родина остаточно у мені розчарувалася, або ж пробує прийняти мої погляди”

Відстоювання своєї позиції — процес, який тривав близько 10 років. Чоловік говорить, що він не схильний до публічного прояву відносин. Вважає, що його максимум – це прогулянки за руку. На питання про особисте життя відповідає, що якщо щось трапиться відносини чи весілля,  то вони зможуть побачити світлини у мережі. З родичами Володимир старався бути трохи мягчим, але акцент не зміщувався. 

“Коли треба буде, то я відправлю запрошення і повідомлю, а більше знати нащо? Мене от ніколи не цікавило життя інших настільки, щоб у нього втручатися”

Володимир прямолінійний і коли відчував, що людина переходить межу, залежно від настрою, міг сказати те, що від нього не очікували почути.

“Щоб відійти від цього питання, я часто переводив усе на жарт. Але коли мене вибішували люди, що не мають нічого спільного зі мною, я міг послати їх”

Іншим Володимир радить відстоювати свої кордони та пояснювати, якщо ті чи інші вислови є неприємними.

Авторки: журналістка сайту 6262.com.ua Вікторія Повержук, журналістка медіа Глуzд Ірина Блаженко.

Приєднуйтесь до нас у Viber та підписуйтесь в Instagram