Як попередити атаку сексизму і куди звертатись якщо зазнали гендерної дискримінації?

Дискримінація за ознакою статі відбувається тоді, коли людина або група людей зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами в будь-якій формі. Що ж робити, якщо ви зазнали гендерної дискримінації і куди звертатись за захистом?

Сьогодні в Україні гендерна нерівність зустрічається досить часто. Дослідження, проведене соціологічною групою “Рейтинг” у березні 2021 року показало, що за результатами всеукраїнського соціологічного опитування «Гендерні ролі та стереотипи» нерівності між жінками і чоловіками в Україні є поширеним явищем. Так вважають 35% респондентів, натомість 56% погоджуються з тим, що це явище досить рідкісне.

Здебільшого на тему гендерної дискримінації звертають увагу жінки, оскільки частіше стикаються з цією проблемою. Згідно з результатами опитування, оцінюючи можливості у питаннях кар’єри, оплати праці та політичної діяльності, чоловіки частіше говорили про рівні можливості обох статей. Натомість жінки частіше зазначали про кращі можливості для чоловіків. Старші респонденти частіше підкреслювали, що у чоловіків більші можливості, ніж у жінок. Незважаючи на те, що тема дискримінації жінок на ринку праці активно обговорюється в суспільстві вже багато років, вона досі не отримала уваги на державному рівні.

Жінка недоотримує п’яту частину оплати за той самий об’єм роботи, що і чоловік

Ще на початку 80-х рр. в теорії гендерних досліджень був введений термін “скляна стеля” (з англ. glass ceiling), що концентрувався на бар’єрі, який обмежує кар’єрне просування жінок.

Цей термін був зазначений через метафору, яка використовується, що описати невидимі бар’єри (“скло”), через які жінки можуть побачити елітні позиції, але не в стані їх досягнути (“стеля”). Більше того, все частіше по відношенню до жінок та їх ролей в організаціях з’являються стереотипи. Ці стереотипи будуються на підставі того, що жінка не може бути хорошою мамою та одночасно доглядати за дітьми. Вона змушена вибрати щось одне. Дедалі частіше жінкам прив’язують бачення, що в них немає лідерських якостей, щоб очолювати фірму. Ба більше, крім терміну “скляна стеля”, яка ускладнює підйом жінок у вертикальному напрямку існує також паралельне явище як “скляний ескалатор”. Воно полягає на тому, що все більше чоловіків з’являється у професіях, які раніше належали лише жінкам (наприклад освіта). Здебільшого ці чоловіки швидко прямують повз жінок і скоріше отримують вищі посади. Дані свідчать, що більше 45% жінок економічно активного віку не працюють через неможливість поєднувати роботу з родинними обов’язками, подібна цифра серед чоловіків склала лише 14,2%.

У зв’язку з цією проблемою, ми звернулись до кар’єрної консультантки Уляни Ходорівської та запитали на що варто звертати увагу на співбесіді та яким чином відповідати на питання, якщо роботодавець запитує жінок про дітей та заміжжя. Пані Уляна говорить: на співбесіді дуже часто компанії, які мають культуру толерантності можуть запитувати жінок про те, чи планує вона дітей у найближчому майбутньому.

“Так, це питання з’являється дедалі частіше по відношенню до жінок і менше до чоловіків. Проте, роботодавці знають, що цього робити не можна. Так, це не сильно приємно, але тут багато залежить як ви відповідаєте на це питання”, - каже експертка. Вона наголошує: варто звертати увагу на професіоналізм і показувати його вище за поняття вашої статті, віку і кількості дітей.

Звичайно, професіоналізм — це не те, що можна зробити з собою в один день, але це те, до чого варто йти в стратегічній перспективі. Весь час необхідно посилювати свої компетенції, знати власні сильні сторони та працювати зі своєю самооцінкою. Крім того, завжди слід пам’ятати про свій напрямок і рухатись туди, куди вам треба, а не куди сказав роботодавець. Тоді, власне, ви стаєте таким сильним спеціалістом, що роботодавець буде і чекати на вас з декрету, і відпускати за дитиною в садок.

Завжди належить вкладатися в себе та формувати себе як професіонала. Звертати увагу на свої інтереси, окрім роботи розвиватись також поза нею. Коли людина задає собі питання типу: “Що я хочу робити?”, “В якому напрямку розвиватись?” і відповідає на ці незручні питання сама, вона може більше дізнатись про себе і почати будувати стратегію для власного розвитку. Консультантка додає:

“Дискримінація є завжди по відношенню не лише до жінок, але й молодих і старших людей. Сьогодні дискримінують у нашому суспільстві майже кожну групу, на жаль. І я не виправдовую цю ситуацію. Я дивлюся з точки зору, що може зробити для цього конкретна людина. Сформуйте себе як професіонала так, щоб кількість ваших дітей нікого не цікавила. Варто вчитись адекватно реагувати на подібні питання, уміти ввічливо та спокійно відповідати роботодавцю”.

Як розпізнати гендерну нерівність?

Сучасна державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків спрямована на недопущення дискримінації. Згідно з цим було прийнято ряд законів. Нормативно-правова база складається з Конституції України, Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» тощо. Перш за все, варто описати декілька прикладів, які підкреслюють, що не можна вважати дискримінацією. Є визначені законом норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі:

● спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини (випадки, коли тільки в силу фізичних особливостей та необхідності виконання природної функції народження і вирощування дітей жінки потребують більшої підтримки);

● обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;

● різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);

● особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;

● позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод.

Повертаючись до Конституції України, варто зазначити, що стаття 24 закріплює рівність до прав чоловіків і жінок. Відповідно до цієї статті, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується на кожному рівні. По-перше, надає право жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї. По-друге, також відноситься до спеціальних заходів щодо охорони праці і здоров’я жінок та встановленням пенсійних пільг. А одночасно з цим створює умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством.

Всі інші можливості пов’язані з правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, разом з тим, і надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Більше того, згідно з статтею 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (від 06.09.2012) визначено: особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів. Серед них будуть: органи влади тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та посадові особи, також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Варто звернути увагу, що згідно ст. 16 Закону України особи, винні в порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Сьогодні налічується багато організацій, куди можна звернутися за підтримкою і отримати допомогу в захисті прав.

Куди звертатися за захистом порушених прав?

У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Ця особа згідно зі статтею 9 Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» (від 08.09.2005) може допомогти вам захистити свої права.

Оскільки здійснює контроль за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. А також розглядає звернення про випадки дискримінації за ознакою статі та насильства.

Крім того, можна звернутися до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. У їх складі визначаються уповноважені особи, на яких покладено функції щодо забезпечення рівності прав і можливостей жінок і чоловіків.

Кожна особа, постраждала від гендерно зумовленого насильства або іншого кримінального правопорушення, також може зателефонувати до Національної поліції. Діє в Україні і Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда» .

Ми звернулися до керівниці відділу комунікації та адвокації ООН Жінки в Україні Нарміни Стрішенець та запитали, як відрізняється ситуація на світі та в Україні стосовно питання гендерної рівності. Пані Нарміна говорить: минулорічна світова статистика показує, що присутність жінок на позиціях СEO (директорів) складає всього лиш 4,4%. Жінки, які очолюють правління — 16,9%, серед світових парламентарів тільки 25% та 13% мирних переговорників. Варто наголосити, що у 22 країнах світу жінки очолюють держави або уряди. Натомість у 119 країнах світу жінки ще ніколи не обіймали таку високу посаду. Нарміна Стрішенець підтверджує, що з такою швидкістю світовий гендерний паритет неможливий до 2150 року.

Україна, на жаль, залишається дуже традиційним суспільством з чітко зазначеними гендерними ролями. Після останніх виборів жінки складають 1/5 (20,5%) серед парламентарів та 20% позицій в уряді. Натомість в колі міського управління лише 46%. Більше того, сьогодні різниця у оплаті праці серед жінок та чоловіків в Україні складає 22%, в той час як пенсійна різниця вже 32% (2018 рік). Що це означає? Жінка недоотримує п’яту частину оплати за той самий об’єм роботи, що і чоловік.

В Україні спостерігається вертикальна сегрегація праці, яка проявляється в тому, що жінок набагато менше на керівних посадах. Загальне співвідношення чоловіків та жінок серед керівників організацій – 60% проти 40%. Крім того, жінки не досягають частки 30% власників у будь-якому сегменті бізнесу – мікро-, малому, середньому та великому. Це призводить до ситуації, коли жінка змушена докладати набагато більше зусиль для розвитку кар’єри, ніж чоловік.

Однак, керівниця відділу комунікації та адвокації ООН Жінки говорить, що Україна також має багато здобутків. Пo-перше, це можна побачити через низку законодавчих рішень та міжнародних політичних зобов’язань. По-друге, все частіше збільшується кількість яскравих і талановитих очільниць бізнесів та активісток на українській арені. По-третє, є значний прогрес у нетерпимості до сексизму та сприйняття гендерних стереотипів. Дедалі частіше чоловіки залучаються до типових жіночих обов’язків та підтримують культуру рівноправ’я в родинах. Пані Нарміна говорить:

“ООН Жінки в Україні вже четвертий рік впроваджує рух за гендерну рівність HeForShe, де основними адвокатами змін стають чоловіки та хлопці. Ми горді того, що маємо більше 60-ти партнерів, які підтримують гендерну рівність. Щороку відбуваються масові події, до яких долучається молодь, натхненна ідеями рівності та інклюзії”.

Крім організації ООН Жінки в Україні є також багато організацій, які забезпечують гендерну рівність. Ось перелік:

● Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних»

Ця громадська організація об’єднує небайдужих чоловіків та жінок, які прагнуть подолати гендерну дискримінацію, що існує в суспільстві. Її очолюють ініціативні люди, які хочуть відкинути стереотипи та побудувати рівноправне суспільство. Пріоритети діяльності: боротьба з множинною дискримінацією жінок, протидія домашньому та гендерно обумовленому насильству.

● Центр «Жіночі перспективи»

Місія організації – захист прав жінок та забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків у всіх сферах суспільного життя. Діяльність організації спрямована на впровадження гендерної політики в Україні. Серед цілей організації також є зменшення рівня насильства та підвищення конкурентоспроможності жінок на ринку праці. Пріоритетні напрямки діяльності організації: гендерна рівність, протидія домашньому насильству, протидія торгівлі людьми, підтримка жіночих та правозахисних організацій.

● HeforShe

Однією з організацій, які теж підтримують жінок є HeforShe. Це глобальний рух солідарності на підтримку гендерної рівності, започаткований ООН Жінки, де чоловіки та хлопчики стають головними агентами змін. Долучитися до неї може кожен бажаючий, хто солідарний з жінками. Головний напрямок організації: створити міцну, видиму та об’єднану силу для всіх гендерів. Це одна з найпростіших речей для тих, хто бажає зробити свій внесок у досягнення гендерної рівності.

Ми поспілкувалися з Ярославою Кравченко — амбасадоркою руху HeforShe, засновницею Дикого театру та телеведучою “Телебачення Торонто” і запитали про власний досвід та усвідомлення того, наскільки важливо наголошувати про гендерну рівність. Телеведуча розповіла: від самого початку для неї було несподіванкою те, що її обрали амбасадоркою HeforShe. Оскільки зазвичай така роль надається чоловікам, які пояснюють принципи та засади організації. Ярослава також підкреслює, що в Україні організація вирішила зробити експеримент, обравши жінку. Більше того, амбасадорство для Ярослави — це продовження того, чим вона попередньо займалась у Дикому театрі та на “Телебаченні Торонто”. Разом з журналістом Романом Вінтонівим, більш відомого як телевізійний персонаж Майкл Щур, вони працюють та висвітлюють тему гендерної рівності у своїх телевипусках. Ярослава говорить:

“Моя особиста історія почалась, мабуть, з акції “Я не боюсь сказати” . Я дуже довго і уважно за нею слідкувала, читала всі пости. В Україні вона почалась значно раніше, ніж #MeToo в Америці. Власне у червні 2017-го ми випустили виставу “Бути знизу”. Це вистава про жінок, яка аналізувала стан жінок та сприйняття жіночого в Україні. Я завдячую цьому режисерці Юлії Мороз, яка занурила мене в цю тему та змусила інакше дивитися на цей світ”.

Ярослава також додала, що трохи пізніше у Дикому театрі вийшла вистава “Гей-парад” про рівність. Разом з командою телеведуча вирішили пропрацювати з цією темою, оскільки вона була дуже важливою і етапною. Амбасадорка говорить:

“Тоді я зрозуміла, що нашій аудиторії і нам самим дуже важливо, щоб весь час були вистави, які б провокували людей думати, аналізувати та ставити собі запитання. Власне цю лінію ми продовжили у проєктах “Жінко, сядь!” про насильство у сім’ї. Потім з’явився проєкт “Нові шрами” , які були показані по всій Україні. Власне таким чином, ми стали в ряд організацій з Диким театром, які про це голосно говорять і вважають це дуже важливим”.

Співпраця з HeforShe дозволила їй та Роману як лідерам думок вголос озвучувати власні ідеї. Разом вони доносили до своєї аудиторії важливість таких питань. Також брали участь в різних презентаціях, зокрема, у презентації книжок, та відкривали тематичні заходи.

“Моя позиція така: навіть після того, як складу повноваження амбасадора, не перестану відстоювати важливість гендерної рівності”, - наголошує Ярослава Кравченко.

Технології та суспільні зміни зробили жінок більш поінформованими, сильними та сміливими у сприйнятті себе та власної ролі. Протягом останніх десятиліть проблеми нерівності дедалі частіше наголошуються у ЗМІ. Все більше професійних і самостійних жінок стали очолювати державні інституції та започаткували свій бізнес. Жінки усвідомили, що можуть говорити без сорому про: неприступність, насильство, знецінення своїх досягнень. Дедалі більше піднімають теми власного тіла, кар’єрного росту та стосунків.

Українки є активними учасницями трансформаційних процесів, які відбуваються в державі з моменту набуття незалежності. Сьогодні жінки розуміють значення цих процесів, а їхнє становлення нерозривно віддзеркалює боротьбу, активізм та прагнення бути рівноправними членами суспільства.

Анастасія Соловей