Жив у Слов’янську, писав про футбол і був свідком підписання акту капітуляції Німеччини у 1945. Історія журналіста Мержанова

Спогади журналіста Мартина Мержанова про підписання акту капітуляції 1945 року. 

У Слов’янську є вулиця Мержанова, її назвали на честь спортивного журналіста Мартина Івановича Мержанова у 1985 році. За даними краєзнавчого музею, саме тут, у Слов’янську пройшло його дитинство та юнацькі роки. 

Мартин Іванович був одним з учасників історичних подій у часи Другої світової війни - штурму Берліна, впізнання трупа Гітлера, підписання акта про капітуляцію фашистської Німеччини. 

А все починалось з юнацької мрії - створення футбольного журналу чи газети. "Думка про це, - згадував він у нарисі  "Як створювався Футбол", - народилася у мене, як кажуть, в незапам'ятні часи. Ще навчаючись в школі, я видавав рукописний журнал "Футбольні новини", в якому акуратно описував всі матчі дворових команд заштатного міста Слов'янська ". Далі - від рукописного журналу до популярного загальносоюзного тижневика, що виходив на піку тиражем в 2,5 мільйона екземплярів. 

Напередодні Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Слов’янський краєзнавчий музей опублікував спогади Мартина Івановича Мержанова про події, які відбулись у Карлсхорсті під Берліном в ніч на 9 травня 1945 року (скорочено):

8 травня, 23 год. 45 хв. В кабінеті Жукова зібрались представники радянського і союзного командування. В залі все було готово для процедури підписання. Рівно о 24 годині до залу увійшли Маршал Г.К. Жуков у супроводі  британських, американських та французьких воєначальників. Жуков зайняв крісло голови і запросив до зали представників німецького командування. Історичне засідання почалось. Двері відчинились. Першим до зали увійшов, дивлячись униз,  фельдмаршал Кейтель в парадному костюмі з маршальським жезлом в руці. Він піднімає голову і дивиться на Жукова. Маршали вперше бачать одне одного. Жуков встає і, дивлячись в очі фельдмаршалу, промовляє:

- “Имеете ли вы в руках акт безоговорочной капитуляции, изучили его и имеете ли полномочия подписать этот акт?”. Питання повторюється англійською мовою.

-  “Да, изучили и готовы подписать”, - відповідає фельдмаршал і передає документи, підписані новим президентом Германії Карлом Деницем.

Маршал Жуков запитує: 

-  “Готова ли делегация подписать акт?”                                                                      

-   “Готова,- відповідає фельдмаршал”.

Німецькій делегації пропонують підійти до столу. Фельдмаршал Кейтель сідає і заглиблюється в читання документу. Навіть в цей час він намагається бути театрально ефектним. Не кваплячись він підписує п’ять примірників акту, що починаються словами: 

«Мы, нижеподписавшиеся, действуя от имени германского верховного командования, соглашаемся на безоговорочную капитуляцию всех наших вооруженных сил на суше, на море и в воздухе…»  і повертається на своє місце.

До столу підходить адмірал флоту Фридебург. Він пригнічений, руки тремтять. Не піднімаючі голови, швидко підписує документи. За ним підходить генерал-полковник авіації Штумпф. Його обличчя пашить злістю. Намагаючись ні на кого не дивитись, він підписує документи і несподівано вклоняється в бік переможців. Все відбувається у повній тиші.

Документи передають на підпис Маршалу Жукову. За ним свої підписи ставлять маршал британської авіації А.Теддер, генерал-майор ВВС США Спаатс і начальник штабу оборони Франції Делатр де Тессиньї. Жуков оголошує: «Немецкая делегация может быть свободна».

Фельдмаршал і генерали піднімаються зі стільців, вклоняються і мовчки  йдуть разом зі своїми офіцерами.

Жуков тисне руки союзникам. 9 травня в 0 годин 50 хвилин засідання закрилось.