Слов’янськ на передовій. Три історії містян, які вже 7 років воюють за Україну - ВІДЕО

12 квітня 2014 року у Слов’янськ прийшла війна. Місто захопили проросійські бойовики. 

Хтось байдуже поставився до того, що відбувається. Але для багатьох події 2014 року стали мотивацією, щоб піти захищати свою країну. Далекоглядні люди розуміли - це війна.

Немало слов’янців долучилися до лав Збройних Сил України та Національної Гвардії. У кожного з них на це була своя причина.

Ця історія про мешканців Слов’янська, які з 2014 року захищають свою Батьківщину. 

Максим Марченко - полковник, командир 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Чоловік закінчив військовий інститут, починав з командира взвода. Коли Слов’янськ знаходився в окупації, Максим вже виконував бойові задачі під Горлівкою. Його сім’я на той момент була в окупованому місті.  

Олександр Гнатко - капітан ЗСУ. В армію чоловік пішов у серпні 2014 року, одразу після звільнення міста від проросійських терористів. На той момент йому було 50 років. У військкоматі чоловіка не прийняли, тоді він пішов до батальйону "Донбас". Пізніше, разом з товаришами по службі, пішли у 28 бригаду. 

Олександр Дерев’янко (Бєлий) - солдат ЗСУ. Пішов воювати у 2014 році. Інакше вчинити, каже, не міг. Чоловіки мають захищати свою Батьківщину, тому побачивши події у Слов’янську, не мав сумнівів. Спочатку Олександр потрапив до батальйону "Донбас", потім був "Айдар", тепер - 28 бригада. 

Потім були Широкине, Дебальцево та багато інших бойових зіткнень. Але це вже інша історія.

Про те, як мешканці Слов’янська вже 7 років стоять на обороні нашої держави, дивіться у відео.

Олександра Пилипенко

Лідія Хаустова