Жіноча гімназія у Слов’янську та її очільниця. Історія Ольги Янковської

Час від часу сайт міста Слов’янська 6262.com.ua повертається до історії міста. Цього разу згадаємо про одну з цікавих особистостей - очільницю жіночої гімназії Ольгу Янковську.

Про перші навчальні заклади у Слов’янську можна почитати тут: Первые учебные заведения в Славянске

У 1905 році у місті з’являється гімназія, очільницею якої стала Ольга Янковська.

Якою ж була ця жінка?

Історія Ольги Павлівни Янковської у Слов’янську почалася з зими 1900 року. У віці 28 років молодою вдовою вона вперше з’явилася у нашому місті.

Саме до цього періоду відноситься перша згадка про неї у списку почесних громадян, запрошених 19 січня на підсумковий бал під час прийомів на честь Різдва Христового у Будинку купецьких зібрань.

Всупереч традиції, Янковська була запрошена одна, без супроводу опікуна чи піклувальника. Окрім цього, існує ще один цікавий факт - Ольга не мала дворянського звання, купецького титулу і не володіла до того якимось помістям. Отже, Янковську поважали та цінували у вищому світі.

Один із сучасників Янковської у своїй переписці залишив такий зовнішній та психологічний портрет жінки:

"приємна зовнішність, розкішне волосся, як правило, було прибрано в тугу косу, або вузол, на миловидному обличчі, часто присутній зверхній чи навіть злий вираз; розмовляє мало, при цьому м’яко каркавить, типи розмов далеко не жіночі - політика, фінанси, міськуправління, освіта, медицина".

До кінця невідомо, чи справді вона була вдовою, чи це тільки офіційний статус, який надавав певні привілеї та привносив шарм в образ самостійної та вольової жінки. 

За однією з версій, до Слов’янська Янковська приїхала з Хотина. Після переїзду вона деякий час знімала мебльовані кімнати в центрі міста з видом на Соборну площу. Єдиним на той час фінансовим джерелом Ольги був обіг з облігацій Імперського банку та цінних паперів. У цілому прибутки Янковської були невеликими, але ця обставина не заважала їй наносити обов’язкові візити, та, у свою чергу, влаштовувати у себе відповідні прийоми.

Маючи специфічно спрямований інтелект та вольовий характер, Янковська за короткий термін знайшла собі багатого прихильника в особі Авксентія Шнуркова, відомого у Слов’янську купця першої гільдії і мецената.

Дивіться: "Славянск. Легенды". Станция Шнурковская

Недоброзичливці говорили про порочний зв’язок (Авксентій мав дружину). Ходили чутки, що Янковська, ніби повністю втратила уявлення про дамську честь та мораль, заохочувала свого коханця до знущань над бідною дружиною та нещасними дітьми, провокуючи тим самим розлад у сім’ї Шнуркова. Чи так це було насправді, наразі встановити неможливо. Залишилися лише деякі факти, які частково проливають світло на взаємостосунки Янковської та Шнуркова.

З 1909 по 1915 роки на кошти слов’янського купця й мецената були зведені будівлі двох жіночих гімназій та комерційного (чоловічого) училища. Також Шнурков перерахував кошти на облаштування Святогірського будинку безбатченків й передав пожертвування на відновлення вівтаря Покровського храму в Святих Горах.

Слов’янська міська управа прийняла рішення про фінансування освіти талановитих представників молоді, які не мали можливості сплатити своє навчання в приватних навчальних закладах.

У місті відкрилася незвична для того часу жіноча гімназія, в стінах якої проходили навчання дівчата у віці від 6 до 15 років. Очолювала навчальний заклад Ольга Павлівна Янковська, яка також була упорядницею та власницею. Курс навчання включав крім початкової, ще й спеціальну освіту (учительські та санітарно-сестринські класи).

У 1911 році у Слов’янську був відкритий навчальний заклад, який увійшов до історії міста, як Голуба гімназія. Таку незвичну назву вона отримала через колір навчальної форми гімназисток.

Будівлі гімназії і вчительського будинку були розташовані по вулиці Харківській, 13 (нині вул. Шевченка). Відповідно до розпорядження Міської управи, всі споруди були побудовані в єдиному архітектурному стилі з червоної цегли, яка виготовлялася у Слов’янську. 

Гімназія Ольги Янковської відрізнялася від багатьох навчальних закладів початку 20 ст. не лише високою професійною освітою, але й самим своїм духом. Дівчата проводили щодня у стінах гімназії по 8-10 годин, маючи вільний доступ до великої бібліотеки директриси та вчителів, де користувалися різною літературою для підготовки уроків і розвитку кругозору. Крім обов’язкових предметів і класичної літератури, вивчали також деякі іноземні мови, в тому числі  французьку, англійську і німецьку. Паралельно з цим панянки проходили курс механіки та креслення, що було вже зовсім незвичним для закладу того типу. 

З 12 років гімназистки отримували перші практичні навички, допомагаючи вчителям церковно-парафіяльної початкової школи, а також працювали в міській лікарні як сестри милосердя, здійснювали нагляд за хворими. 

Естетичне виховання дівчат відповідало класичному гімназичному циклу (музика, світські і церковні співи, танці, живопис) і доповнювалося участю в аматорських театральних постановках.

Про високий рівень освіти в Голубій гімназії свідчить той факт, що вже за рік до закінчення навчального закладу за дівчиною резервувалося майбутнє місце роботи за обраною спеціальністю як у Слов’янську, так і в інших містах. При цьому розвитку і становленню гімназії сприяли щедрі пожертвування з боку потенційних роботодавців.

Оскільки у 17 років дівчатам уже кортіло заміж, то для учениць Янковської була обов’язковою участь в балах і святах, які регулярно влаштовувалися в місті, на які запрошувалися статні юнаки з благородних станів, а також гімназисти Андріївського реального училища. Для дівчат не існувало соціального цензу при практичному ознайомленні з вищим світом: потрапити на бал могли як юні шляхтянки і купчихи, так і прості дочки потомственних міщан.

При відсутності у дівчат належного образу, пошити вбрання можна було завдяки фінансовій підтримці місцевих меценатів разом з мадам Янковською. Зазвичай святкове вбрання дівчата шили собі самі.

Паралельно Ольга Павлівна займалася працевлаштуванням найбільш здібних учениць і кілька разів ставала протеже до багатих будинків Києва і Харкова, при цьому забезпечуючи дівчат приданим і засобами на дорожні витрати.

У повсякденному житті владна і енергійна Янковська прагнула контролювати будь-яку ситуацію, починаючи від будівництва власного будинку і закінчуючи спостереженням за виконанням ученицями розпорядку дня.

Незважаючи на це, десятки щиро вдячних гімназисток називали її матінкою, запам’ятавши свою директрису в незмінній суворій сукні з синього оксамиту з вишивкою. До того ж Ольга Павлівна не мала звички підвищувати голос при конфліктах, зазвичай вистачало владного погляду, від якого навіть найвищі дівчата вщухали в шанобливому тремтінні. Пильному нагляду підлягала і професійна діяльність у гімназіях вчителів, мало того - їхнє приватне життя. За сумлінну працю викладач, крім встановленої платні, звичайно мав преміальні, але в разі найменшої провини, плата за роботу різко урізалася.

Завдяки своїй наполегливості Янковській вдалося переконати міську управу побудувати три будинки для педагогічного складу місцевих шкіл та гімназій з житлом за бюджетний рахунок. Сама ж Ольга Павлівна "з трьома десятками кімнатних собак і їх персональним лікарем" жила у власній садибі. Будівля садиби іменувалася в офіційних документах, та й просто в народі, як "Вілла Марія" і знаходилася на вулиці Залізничній, 33.

Читайте: Славянск. Легенды. Вилла Мария

До кінця свого недовгого і бурхливого життя Янковська страждала якимось хронічним захворюванням, швидше за все на ревматизм. Але не бажаючи бути в очах оточуючих предметом співчуття, Ольга Павлівна відійшла від справ і переїхала до Богородичного. Там, у звичайному українському селі, вона і отримала свій останній притулок. 

За неофіційною версією Ольга Павлівна померла у 1920 році у віці 48 років. Точне місце поховання директорки Голубої гімназії невідомо.

За інформацією книги Т. Лисак "Видатні люди Слов’янщини"