Чи є життя після карантину. Або як раніше вже не буде (блог)

Усе коли-небудь закінчується. І карантин коли-небудь закінчиться. Але що нас чекає після?

Останнім часом я часто розмірковую на тему того, що буде після карантину, як зміниться наше життя після пандемії коронавірусу. Будую здогадки. Так, може це й марно, але ж життя точно продовжиться. Тому ділюся особистою думкою щодо цього. Нагадаю про всяк випадок, що моя думка не зобов’язана співпадати із вашою чи бути якимось прогнозом експерта.

Думаю, ми точно будемо більше поважати особистий простір одне одного, як в реальному житті, так і в інтернеті. Зараз ми вже пристосувалися до того, що у черзі не слід дихати людині в потилицю, не обов’язково майже притулятися до людини або «авторитетно нависати», щоб щось пояснити. За період майже два місяці це має перейти у категорію рефлексу чи звички. Якщо пам’ятаєте зі шкільного курсу біології, на закріплення рефлексу потрібно 14 днів. Те ж саме стосується і регулярного миття рук – усіх нас із дитинства про це вчили, але під час пандемії ми якось раптово усвідомили, що це важливо.

Тобто азіатська культура носіння медичних масок, щоб не заразити колег, має хоч трохи у нас закріпитися.

Так само, мабуть, і закріпиться звичка ізолюватися від суспільства та ще більше часу проводити в онлайні. Не можу сказати, що до карантину ми віддавали перевагу живому спілкуванню – згадати хоча б звичку сидіти у смартфоні під час походу з друзями в кафе. Але поглиблення в офлайн буде ще інтенсивнішим: навчання, тренування, шопінг, продукти, психологічна підтримка, комунальні послуги.

Суспільство подивиться на професію лікаря під новим кутом. Можливо, бодай, у нашій країні лікарів будуть цінувати більше не тільки на словах. Усі ми бачимо, що лікарів, особливо молодих, нам не вистачає.

Після карантину (а може ще під час) ми точно переоцінимо багато речей, які раніше здавалися звичними та неважливими: просто прогулянки у парку, зустрічі з близькими та друзями, коли забажається, важливість тактильного прояву почуттів, міські свята, які зазвичай вважаються нудними та нецікавими. Усього цього зараз багатьом бракує.

Безперечно, багато хто замислиться над опануванням нової професії, нових навичок, щоб знайти собі роботу. У той самий час тіньового бізнесу стане ще більше, як і нелегального працевлаштування.

Для когось карантин виллється у проблеми зі здоров’ям через пережитий стрес.

Отже, що хорошого я бачу після карантину:

• Повернення до нормального так активного життя,
• Більше поваги до чужого особистого простору,
• Нові емоції від звичних до карантину речей,
• Ще більше послуг в онлайні,
• Культура носіння масок, коли ти хворий чи потенційний носій інфекції,
• Часте миття рук стане міцною звичкою.
• Усвідомлення, що професія лікаря – одна з ключових, на рівні з військовим.

А от погане:

• Колосальне безробіття,
• Більше тіньового бізнесу,
• Ще більше дистанціюванні від живих знайомств та суспільства,
• «Усе для щастя тепер точно є в інтернеті»
• Проблеми із поверненням до шкільного навчання та «плями» у знаннях – тобто «ну і нащо мені та школа, якщо усе можна за комп’ютером вивчити».
• Кілька сот проблем в економіці.

Якось переваг виявилося більше. Але, ще раз, це чистий суб’єктивізм. А як ви вважаєте, яке життя нас чекає після карантину?