Замість порад напередодні Нормандії

10 березня 1952 року заступник міністра закордонних справ СРСР Андрій Громико направив урядам Великої Британії, Франції і США так звану «мирну ноту» з пропозицією негайно розпочати розроблення мирного плану об'єднання Німеччини. Москва давала згоду на возз'єднання НДР і ФРН за однієї умови — повний нейтралітет і неучасть Німеччини у будь-яких військових блоках.

«Нота Сталіна» з’явилася в дуже непростий час для німецького народу. У Західну Німеччину продовжували прибувати мільйони переселенців з НДР, німецька державність щойно відновилася, країна все ще лежала в післявоєнних руїнах, а майбутнє економічне диво тільки видніється на горизонті.

Головним противником пропозиції Кремля став канцлер ФРН Конрад Аденауер. Він відкрито називав «ноту Сталіна» спробою не допустити входження Німеччини в майбутню об'єднану Європу. І хоча ЄС на той момент ще не існувало, шість європейських країн вже підписали угоду про створення Європейського оборонного співтовариства з об'єднаними збройними силами, загальними органами управління і єдиним бюджетом.

Офіційно Німеччина не відразу відкинула пропозицію Йосипа Сталіна. Зустрічний план уряду Аденауера відрізнявся двома пунктами: Німеччина повинна зберегти право на будь-які геополітичні союзи, а умови проведення виборів після окупації мала визначати ООН. Сталін відмовився йти на ці поступки. Такий сценарій дійсно міг призвести до об'єднання Німеччини і назавжди виводив НДР з-під впливу Кремля. Москві ж потрібна була роз'єднана Європа з політично нейтральною Німеччиною в самому її серці.

В результаті пропозицію Йосипа Сталіна було відкинуто.

Конрад Аденауер був переконаний, що розвиток власної економіки, збройних сил та інтеграція в об'єднану Європу є куди більш міцною основою для майбутньої єдиної Німеччини, ніж об'єднання ФРН і НДР на гібридних умовах Москви. Канцлер не визнавав НДР, вважав її окупаційну владу нелегітимною, оскільки вони не були обрані на вільних виборах і ніколи не вів з ними переговори. Він неодноразово передрікав падіння комунізму і був упевнений, що після цього об'єднання двох Німеччин буде неминучим.

Єдине, в чому помилився канцлер — в термінах. Він був упевнений, що СРСР впаде вже до кінця 60-х. Тим часом Німеччина залишалася поділеною ще сорок років. До падіння Берлінської стіни Конрад Аденауер так і не дожив, але увійшов в історію як лідер, який поклав основу майбутньої єдиної і процвітаючої Німеччини.

І на останок. Лист з Москви вітали тільки німецькі комуністи, що серйозно розраховували отримати золоту акцію в бундестазі після виборів у об'єднаній Німеччині. У відповідь на це Конрад Аденауер часто цитував німецького історика і політика Карла фон Роттека, що вважав єдино можливою формулою національного об'єднання Німеччини своє ж висловлювання «Краще свобода без єдності, ніж єдність без свободи».

Мустафа Найем

Фото: Фокус

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

#новости #история #Нормандия

Олександра Пилипенко

Директорка медіанапрямку

0,0

Оцініть першим

Авторизуйтесь, щоб оцінити