Династії вчителів, власний привид та вікова історія: школі №6 у Слов’янську 110 років

Сьогодні, 18 жовтня, виповнюється 110 років від початку існування Слов’янської загальноосвітньої школи №6.

Школа №6 найстаріша у місті, тому, без сумніву має довгу та насичену подіями історію. Сьогодні з приводу цієї дати у школі влаштували велике свято.

Але ми хочемо розповісти трохи про минуле закладу, цікаві історичні факти та навіть повір’я. Для цього ми поспілкувалися із заступницею директора з виховної роботи Наталією Грек, а також із вчителькою історії та керівницею шкільного музею Оленою Костюченко.

Колишній купецький дім та власний привид

Наталія Грек розповіла, що до того, як у будівлі запрацювала школа, тут жив купець Михайловський. Доречі, він наймав людей, які викопали штучне озеро неподалік – зараз воно має назву «Михайлівське». У 1909 році мешканці найняли споруду у власника Михайловського для того, щоб відкрити школу початкової освіти.

Перший набір складався з 80 учнів. Усі були дітьми залізничників. Цікаво те, що це була перша українська школа в місті. Вивчали арифметику, читання, природничі предмети (зараз це «я досліджую світ», географія, біологія), було трудове навчання.

Є тут, навіть, своє повір’я. Сторожі та інші працівники, які вночі охороняли школу, протягом багатьох років казали, начебто бачили або чули привид Михайловського. Вважається, що він приходить один раз на рік та оглядає свої колишні володіння. Багато хто зі сторожів навіть боявся чергувати тут вночі наодинці.

У школі нічого не залишилось із того, що нагадувало б минулі часи, окрім одноповерхової споруди, в якій раніше була стайня. Але, як пригадує заступниця директора, ще 20 років тому в багатьох класах та актовій залі стояли розмальовані печі, які опалювали приміщення. Звісно, їх усі вже розібрали.

Династії вчителів та учнів

Зараз в школі одинацятирічне навчання, її відвідує близько 450 учнів.

Школа унікальна тим, що тут працюють та навчаються цілі династії. Наприклад, Маргарита Лежненко – молода спеціалістка, родина якої має педагогічний стаж більше 600 років. Понад 40 років тут пропрацювала вчителька початкових класів Тетяна Поставнича, мати якої теж віддала школі майже 40 років. Разом із нею у школі працюють та вчаться її донька та онука.

«Тут же як? Прийшла сюди пра-прабабуся працювати. Куди вона віддала дитину? До своєї школи. Дитина повела сюди свою дитинку. Тобто є цілі династії тих, хто виховувався у цій школі»

Крізь дві війни

Так сталося, що школа пережила дві війни. Олена Костюченко пригадала, що під час Другої світової війни будівля не сильно постраждала, але німці використовували її для своїх цілей. Але перед цим директор евакуював усю документацію

У 2014 році школа постраждала від обстрілів. Вона знаходиться у двох кілометрах від гори Карачун, тому фактично потрапила на лінію вогню між українською армією та проросійськими бойовиками. Двічі діти потрапляли під обстріли: коли писали твір та отримували атестати.

Відновлення

З часу визволення міста тут ведеться ремонт, і зроблено вже досить багато. Одразу після визволення Слов’янська відновлювати заклад допомагав Перший Об’єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту під керівництвом генерала-лейтенанта Миколи Малькова. Тоді відремонтували фасад, вставили нові вікна, зробили дах, замінили паркан. Завдяки Держспецтрансслужбі школярі відвідали багато українських міст – у школі є великі стенди, присвячені цим подорожам.

Також військовослужбовці допомогли зробити ремонт у бібліотеці, шкільному музеї, встановили стенди на подвір’ї. Є тут новий дитячий майданчик за рахунок міста, дороблюється спортивне поле. Незважаючи на складнощі, школа продовжує оновлюватись та розвиватись.

Шкільний музей

Про музей слід згадати окремо. Він вважається одним із найкращих в Донецькій області. Тут зберігається безліч експонатів українського побуту: рушники, вишиванки, розмальовані глечики та посуд, прялки, бандура. Вік деяких рушників та експонатів сягає ста років.

Зберігаються унікальні видання Біблії та Євангеліє, багато архівних фотографій, які демонструють минуле школи, видатних випускників та вчителів. Тобто музей буде цікавий не тільки для школярів та співробітників закладу.