Львів’янка у Слов’янську. День 8. Калюжі й Нацгвардія

Цей день був дуже дощовим із самого ранку, а вода повсюди заповнила вулиці й тротуари. Калюжа на 19-му магазині мені дуже нагадала таку саму біля мого дому. Щоправда, тепер її засипали, але в дитинстві та калюжа була місцем зустрічі дітвори з усієї вулиці. Там було дуже класно запускати кораблики з подорожників і кидати камінчики жабкою, просто в ній стрибати й розсікати її на велосипеді.

Попри калюжу біля 19-го я йшла в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, куди приїхали нацгвардійці з подарунками до Дня Святого Миколая. Діти, звісно, зраділи подарункам і спокійно сиділи й спілкували з гвардійцями. І це , безумовно, добре, що між військовими та цивільними є контакт йздорова комунікація.

А ввечері дощ все ще падав. Мої ж сусідки жартували, що така погода для мене звична, бо я ж з «українського Петербурга». А там вчора дощ якраз не падав.

Марта Кобринович

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED