Вплив рибальства на водні екосистеми України

За останні 50 років аквакультура та рибне промислове України повільно, але все ж трималися на плаву. Показники обсягу виробництва рибної продукції мали стійкі негативні значення, але масовість орендарів та промисловців помітно зросла.

Цей розвиток не обійшовся без негативних екологічних наслідків:

• Евтрофікація водойм.
• Зниження рибогосподарського потенціалу водойм, особливо тих, що знаходяться під Режимами СТРГ (повсюдне падіння показників рибопродуктивності вже до рівня нижче 50 кг/га – мінус 10 % за рік – сором!!!).
• Негативний вплив активного погано контрольованого та нерегульованого рибальства на берегові екосистеми через знищення місць обитання водних організмів, що в свою чергу призвело до зміни цих екосистем.
• Надмірний вплив на цільові види внаслідок перелову та непрямого рибальства, що також призвело до зміни структури екосистем.

Для зменшення цього негативного впливу необхідно провести додаткові дослідження довгострокового впливу рибальства на берегові зони водойм України. Потрібна розробка комплексної стратегії управління не лише береговими зонами, а й усіма рибогосподарськими водоймами України. Люди стають все більше залежними від морських ресурсів, особливо берегових районів.

Морське рибне господарство - Аквакультура

Аквакультура - це спроба з використанням трудових та енергетичних ресурсів підвищити продуктивність корисних водних організмів шляхом навмисних маніпуляцій їх темпом росту, смертності та відтворення.

Частіше слово марикультура використовується для опису екстенсивного культивування морських тварин та рослин, де споживання енергії (в основному продуктів харчування) є мінімальним. Рибне господарство, збір безхребетних з берега та розведення молюсків є типовими прикладами марикультури. Сільське господарство та інші методи морської аквакультури впливають на берегові системи, використовуючи землю, водно-болотні угіддя та море (садища для риби, лимани або штучні рифи). Хоча більша частина виробництва риби відбувається у прісній воді, зростаюча частка походить з берегових солонаватих та морських систем сільського господарства, включаючи водорості, молюсків та ракоподібних.

Аквакультура значно зросла за останні чотири десятиліття у всіх країнах світу, окрім нашої.

У багатьох країнах світу марикультура у берегових та морських водах є єдиним сектором зростання в морському рибальстві.

Проблеми навколишнього середовища

У ряді країн зі зростанням промислової аквакультури та марикультури виникали екологічні проблеми. У нас вони виникають і без зростання.

За останнє десятиліття в розвинених країнах досягнуті значні успіхи у вирішенні багатьох з цих екологічних проблем, включаючи поліпшені критерії вибору ділянок, поліпшені методи господарювання (наприклад, краще керування стресом та поліпшений контроль захворювань). Оскільки в марикультурі часто спостерігається висока поширеність патогенних мікроорганізмів та хвороб порівняно з дикими особинами, для боротьби з хворобами та шкідниками можуть використовуватися хімічні речовини. Токсичні та стійкі хімічні речовини, антибіотики та протиобрастаючі речовини (наприклад, мідь) використовуються регулярно. Однак використання протигрибкових препаратів у сучасних фермерських системах тепер можна уникнути завдяки розробці відповідних вакцин проти деяких ключових хвороб.

Усі види марикультури можуть виробляти надмірну кількість поживних речовин та відкладати органічний матеріал на експлуатованій території. Такі матеріали сприяють евтрофікації. Багато з екологічних наслідків нам добре відомі: забруднення відрашних і лиманних вод, імпорт хворих або несумісних семенів, інтродукція цілих видів.

Рибальство є важливою економічною діяльністю в берегових зонах водойм України. Однак потенційно великі вигоди пов'язані з високими ризиками погіршення стану навколишнього середовища, такими як надмірний вилов риби, знищення небажаного прилову та знищення місць обитання донними тралами.

Найбільш очевидним ефектом промислу є надмірний вилов риби та молюсків. Рибальство впливає на берегові морські екосистеми багатьма іншими способами, у той час як запаси риби, в свою чергу, залежать від факторів навколишнього середовища.

В цілому рибальство може викликати різний вибірковий тиск або безпосередньо, тобто через збільшену смертність (яка часто є дуже вибірковою), або через відповідні заходи екосистеми, оскільки експлуатація впливає на наявність їжі та ризик хижацтва, як для промислових, так і нецільових видів.

Відповіді на відбір можна спостерігати на двох рівнях:

1. На рівні спільноти деякі види можуть страждати від впливу рибальства більше, ніж інші; деякі навіть можуть збільшуватися в чисельності. Реакція видів на експлуатацію пов'язана з їх життєвою історією. Зокрема, види з пізнім дозріванням при великих розмірах та з низькими темпами росту мають тенденцію до більш вираженого скорочення, ніж види з раннім дозріванням та з швидким ростом.
2. Вид також може змінюватися. Якщо змінюваність має генетичну основу, то відбір, зумовлений рибальством, може призвести до еволюційних змін у рисах життєдіяльності, що впливають на стійкі улови, поведінкові риси (наприклад, поведінка з уникненням снастей) та морфологічні риси.

Вплив на популяцію риб. Кількісний вплив рибальства на популяції риб дуже суттєвий.

Будь-яке вилучення з екосистеми навіть 1/4 біомаси риб, молюсків, водяних рослин у якості їжі для людини може різко призвести до виснаження запасів (а враховуючи, що деякі запаси вже знаходяться на межі зникнення).

Сама діяльність рибальства може впливати на живі морські організми різними способами. Вилучення промислових видів призводить до зміни чисельності і структури цих популяцій.

Зміни в структурі гідробіонтів впливають на всю екосистему з зменшенням чисельності більш крупних особин, зміною їх віку з видаленням літніх особин.

Зміни в умовах життя, збільшення швидкості вилучення риб і зниження їх віку, як дивно, але вплинули на адаптаційні механізми риб.

Так, цілі популяції риб змінили свій генетичний склад, спосіб життя та інше у відповідь на варварське ставлення до них з боку українського «людини». Однак повністю адаптуватися до постійно погіршуючихся умов їх мешкання – неможливо! На самостійну регуляцію популяцій промислових риб можна було б розраховувати, якби період варварства розтягнувся на століття, а не на роки, як ми маємо зараз в Україні.

Вплив скидання. Через вплив ринкових сил (недостатньо велика риба, перевищення квоти на вилов та інше) або просто тому, що вони не підходять для споживання людиною, цілі організми (риба і бентос) викидаються назад у море.

Було навіть таке, що для підвищення вилову з метою максимізації цінності певного виду у певний час промислова риба викидалася за борт у море рибалками.

Косвенна смерть або травма відбуваються, коли риба торкається снасті або виходить через сітку. Така смертність після втечі здається значною, але для оцінки її повного впливу на популяцію потрібні додаткові дослідження.

Таке позбавлення від небажаного вилову є джерелом їжі, доступним в незвичному місці та часі падальникам. Вплив на екосистеми порівняно з впливом скидання субпродуктів та відкинутих тканин після очищення та підчищення риби в море.

Вплив на морське дно

Вплив рибальства на морське дно на додаток до можливих переловів, ННН рибальства, промислові операції можуть мати руйнівний фізичний вплив на морське дно і впливати на рівні популяції промислових видів в результаті випадкового вилову.

Всі види комерційного донного тралення порушують екосистеми морського дна, викликаючи негативний вплив, як на середовище мешкання, так і на цілі види. Саме механічний вплив тралів на дно руйнує середовище обитання дна, включає зміни в розмірному складі безхребетних з наслідками для загальної трофічної структури екосистеми.

Вилучення прилову також може негативно позначитися на промислових видах або не мати цінності для рибальства.

Модифікація субстрату включає можливе збільшення обломків оболонки і вмісту мулу шляхом розділення дрібних часток осаду, що в свою чергу, змінює фізичні параметри, такі як глибина проникнення та шорсткість поверхні.

Зміни в складі бентосу складаються з переходів від більш крупних довговічних видів до більш дрібних умовно-патогенних видів залежно від інтенсивності траління, використовуваного обладнання та фонового рівня порушення, включаючи забруднення.

Все сказане стосується кожного промисловця, риболова, чиновника (в першу чергу).

Тільки від нас залежить майбутнє наших водойм!!!