Сьогодні Слов’янськ відзначає День міста.
Археолог та історик Віталій Киркач поділився історією звільнення міста від нацистських військ.
Вже минуло багато років з того історичного моменту, як наше місто було звільнено від нацистських військ. Багатьом з нас відома дата цієї події – 6 вересня 1943 р. Але ж наше місто в роки Другої світової війни звільняли двічі. Яким же був цей шлях визволення Слов’янська ? Відповіді на це питання й присвячена дана стаття.
Німецьке військове командування надавало виключного значення утриманню Слов’янська – важливого залізничного вузла й шосейних доріг в Донбасі.
Наприкінці січня 1943 р. радянські війська вели наступ на широкій ділянці фронту і в результаті жорстоких боїв за Кремінне, оволоділи цим населеним пунктом.
31 січня 1943 р. 195 стрілецька дивізія Червоної Армії визволила Торське, Ямполь, Закотне, форсувала Сіверський Донець і повела наступ в напрямку Слов’янська. 2 лютого 604 полк дивізії зайняв північно-східну околицю міста, визволив Содовий завод та села Семенівка, Карповка, Іванівна, Миколаївка.
4 лютого1943-го, подолавши контратаки німецьких танків і механізованої піхоти, 573-й та 564-й полки 195-ї дивізії вийшли до східної околиці Слов’янська. 6 лютого1943 р. німці перейшли у наступ силами 40 танків, декількох батальйонів СС та інших частин.
Радянським військам довелося залишити такі населені пункти як : Семенівка та Високоіванівка, але в цілому 195-та дивізія утримувала за собою північно-східну околицю Слов’янська. Бої за місто тривали цілодобово... 16 лютого 43-го почався штурм міста військами Червоної Армії...
Зранку 17 лютого 1943 р. бої по знищенню останніх груп німецьких військ на південній та південно-східній околиці Слов’янська було завершено – місто було звільнено від частин Вермахту. Але ця перемога, на жаль, не була остаточною. Вже через 10 днів німці перейшли у контрнаступ і 28 лютого 1943 р. Слов’янська знову опинився під нацистською окупацією.
Остаточно наше місто було визволено від нацистських окупантів лише 6 вересня 1943 р.
Влітку 1943 р. наступ Червоної Армії під Курськом дуже швидко переріс у загальний наступ по всьому Південно-Західному фронту. Визволивши Бєлгород, радянська війська успішно просувалися до Харкова. З’явилася можливість визволити Донбас і ще влітку 1943-го розгорілися запекли бої на підступах до Слов’янська.
Особливо кривавими бої з частинами Вермахту розгорнулися на підступах до таких населених пунктів як Святогірськ і Долина. Тут запеклі бої з німцями вела 79-та гвардійська стрілецька дивізія генерала Батюка.Форсувавши ріку Сіверський Донець, ця дивізія спрямувала головний удар на німецьке угрупування військ в районі селищ Богородичне та Маяки. А село Долина того спекотного літа 1943-го багато разів (скільки конкретно – точно не відомо, бо і німці, і радянські солдати збилися з рахунку, скільки разів їм приходилося то залишати село, то знову брати його з боєм) переходило з рук в руки.
Остаточно Долину було визволено від нацистів 21 липня 1943 р.
Відважно бився з ворогом на берегу Сіверського Дінця, наводячи переправу через ріку, 102-й окремий моторизований понтонно-мостовий батальйон, яким командував наш земляк Михайло Макаров.
Зранку 2 вересня 1943-го 61-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Лозановича почала бойові дії за визволення Слов’янська. 3 вересня бої набули дуже запеклого характеру. Наступ здійснювався 61-ю гвардійською стрілецькою дивізією генерал-майора Лозановича і 297-ю стрілецькою дивізією полковника Матвєєва, які входили до складу 3-ї армії під командуванням Лелюшенко, котра в свою чергу була підпорядкована Північно-Західному фронту під командуванням маршала Маліновського.
В результаті боїв 4 вересня 1943 р. війська Червоної Армії визволили населені пункти: Райгородок, Закотне, Рай-Олександрівку.
6 вересня 1943 р. близько 4 години ранку з боку Содового заводу першим у Слов’янськ увійшов посилений стрілецький батальйон капітана Миколаїнка, який входив до скалу 297-ї стрілецької дивізії. Цей батальйон відбив 4 контратаки німців, які йшли у бій досить серйозними силами – із застосуванням танків і підрозділів піхоти. В цих боях капітан Миколаївко загинув.
А на іншому березі річки Торець в той самий час частинами 61-ї гвардійської стрілецької дивізії були визволені селища Черевківка і Билбасівка.
Таким чином, 6 вересня 1943 р. після постійних атак і кривавих та запеклих боїв з німецькими військами, відбулося з’єднання військових частин двох стрілецьких дивізій – 61-ї та 297-ї. За мужність та героїзм, проявлені під час визволення Слов’янська від військ Вермахту, 61-а та 297-а дивізії було удостоєно честі називатися "Слов’янськими".
З повідомлення Радянського Інформбюро за 6 вересня 1943 р. :