Археологічні та історичні замітки публікує Віталій Киркач. Цей блог про Городище поблизу селища Донецького.
Городище Осіянська Гора розташоване за 400 метрів на північ від селища Донецького.
Тут, на правому березі, біля закруту Сіверського Дінця знаходиться високий пагорб, що має з трьох боків круті схили і сплощену вершину. Із заходу його майданчик відрізаний глибокою балкою. З півночі вона круто обривається в заплаву Сіверський Донець. Тут знаходиться діючий осип, який свідчить, що в давнину майданчик мису міг мати більші розміри. Зі сходу від плато корінного берега пагорб відрізаний глибокою і широкою балкою, на сплощеному дні якої розташовується поселення. У місцевого населення пагорб зветься Осіянська Гора. Сусідню вершину, розташовану на схід, за балкою, місцеві жителі називають Лисою Горою.
Північна частина майданчика Осіянської Гори (50х100 м) відгороджена валом, що розплився. Якихось слідів в'їзду на огороджену територію не простежується. Не виключено, що в'їзд міг бути у східній частині пагорба біля спуску в балку. Пагорб, на якому розташоване городище, є однією з найвищих точок даної місцевості. З нього чудово проглядається на велику відстань протилежний лівий берег річки. При огляді валу в промоїні були виявлені залишки горілого стовпа, оточені лінзою прожареного ґрунту. Поверхня пам'ятника задернована. У шурфах був зафіксований тонкий культурний шар як на майданчику, огородженому валом, так і за її межами. Знахідки представлені фрагментами салтівської кераміки та уламками ліпного посуду більш раннього часу. Подібна ліпна кераміка виявлена на розташованому біля підніжжя городища поселенні та на прилеглих пам'ятниках: - у шарі стійки на Козачій Пристані, поселенні Явір, а також на Святогірському городищі. Середньовічний посуд залягав одразу під дерном. Ліпна кераміка зустрінута дещо глибше, на рівні 40-50 см.
Поза сумнівом, у хозарські часи обгороджений майданчик на вершині пагорба та прилегла до нього територія якимось чином використовувалися. У VIII-X ст. городище Осіянська Гора могло представляти невеликий укріплений пункт, що розташовувався між двома великими городищами (Райгородським і Цариним), який був своєрідним напередодні Цариного городища, що відігравав певну роль системи оборони цієї ділянки.
Особливий інтерес мають матеріали раннього періоду існування пам'ятника. Переважна більшість їх було знайдено на поселенні. Серед знахідок – залізний кинджал та бронзові тригранні наконечники стріл. У шурфі було виявлено великий фрагмент горщика та бронзовий тригранний наконечник стріли. Загалом археологічний матеріал свідчить, що пам'ятник мав два етапи функціонування. Причому городище і поселення біля підніжжя пагорба, мабуть, завжди являли собою єдиний комплекс.
Хронологічні рамки раннього періоду існування пам'ятника найбільш ймовірно визначаються в межах IV - II ст. до н. е. Другий період його життя відноситься до VIII-X ст.