Археологічні та історичні замітки публікує Віталій Киркач. Цей блог про Городище поблизу селища Райгородок.
Райгородське городище було розташоване на високій ділянці плато корінного правого берега річки. Сіверський Донець неподалік місця впадання в неї Казеного Торця. Оскільки пам'ятник донині не зберігся, повідомлення дослідників кінця XIX – початку XX ст. про нього становлять особливий інтерес.
Серед матеріалів, що походять з городища, звертають увагу на дирхем (срібна монета) 815/16 р., а також меч з арабським написом, судячи і всього він належав еміру Гарс ед-Діну (Гійас ад-Діну?). Меч був виявлений на схилі, в урочищі "Христівська круча" за 1,5 верст на північ від Райгородка. Ділянка, на якій розташовувалося городище, нині повністю знищена кар'єром та засипана відвалами. Раніше це був уплощенний мисоподібний виступ, який являвся однією з найвищих точок даної місцевості.
З північного боку до городища прилягали ґрунтовий інвентарний могильник салтово-маяцької культури та курганні групи епохи бронзи. Всі ці об'єкти у 50-х роках. ХХ ст. було знищено Райгородським крейдовим кар'єром. Десять судин із цього могильника зберігаються у фондах Донецького краєзнавчого музею. Вони знаходять численні паралелі у матеріалах пам'ятників салтово-маяцької культури. Найімовірніше, могильник Райгородського городища відносився до VIII-IX ст. Таким чином, знахідки свідчать, що пам'ятник функціонував у хазарський час.
Загалом це був унікальний для середньої течії Сіверського Донця археологічний комплекс. Поряд із ранніми знахідками, на городищі були добре представлені матеріали золотоординського часу, були залишки цегляних будівель, мечеті. Основна частина монет, виявлених на пам'ятнику, датувалась 2-ою половиною. XIV ст. Ці відомості підтверджуються результатами археологічних досліджень довколишнього поселення Козача Пристань (існувало в 1684-1739 рр.), розташованого біля місця впадання нар. Казенный Торець - Сіверський Донець. Під час розкопок тут було виявлено велику кількість цегли квадратної форми (22-24х22 - 24х4,5-5 см.), яка використовувалася козаками для обкладання стін. Серед них зустричалися фрагменти декоративної цегли маджарського виробництва, покритої непрозорою блакитною поливою. Зазвичай він використовувався у декорі громадських споруд, зокрема й культових. За складом і розмірами цегла не відрізнялася від золотоординського часу, що вживався в спорудах, на Цариному городищі.
Представлений він і на інших територіях, що входять до складу Золотої Орди. На Козачу Пристань цегла, без сумніву, була принесена з найближчого пам'ятника, де були цегляні споруди золотоординського часу. Таким поселенням було і Райгородське городище.