5 липня 2014 року для мешканців Слов’янська став ледь не найщасливішим днем року. Хоча для деяких - найщасливішим.
У той день, рівно 10 років тому українські війська звільнили місто від російської окупації.
Ми зібрали зовсім трохи спогадів мешканців міста про те, як вони дізналися про те, що місто знову вільне і можна повертатися.
Віка
Вікторія виїхала зі Слов’янська під час окупації у 2014 році. Певний час вона працювала садівницею. Це була ранкова зміна, яка тривала з 8 ранку по 2 дня, 5 липня.
Вона була у приємному шоці і досі вважає, що це був один із найщасливіших днів 2014 року.
Вікторія одразу запитала, чи можуть вони вже їхати додому? Але мама запропонувала почекати, поки у місті відновлять нормально електрику, водопостачання, проведуть розмінування. Вони зачекали до серпня.
Тоді Віка цілеспрямовано вирішила закінчити академію в Краматорську, а не залишатись в Києві.
Лариса
Дізналася про звільнення Слов’янська у Києві. Там вони були всією сім’єю в евакуації. Ларисі зателефонувала сусідка і розказала про це. Пізніше пані Лариса дізналася, що місто звільняла 95 бригада (прим. ред. участь у звільненні міста брали також і інші бригади). Сьогодні вулиця, на якій вона живе, носить назву саме цієї бригади.
Андрій
Андрію про звільнення Слов’янська, як і Вікторії повідомила мама. Вона стелефоновувалась з подругами і ті сказали: “Нацгвардія України вже у Слов’янську”.
Вони повернулися, як тільки у місті з’явилася стабільна електроенергія та вода.
Сергій
Сергію про звільнення міста з самого ранку повідомив родич по телефону. Їхній знайомий таксист встиг з прапором України проїхатися блокпостами, що тоді були у місті і підтвердив, - нікого немає. Тоді чоловік одразу поліз читати новини.
Сергій з дружиною на той момент були у Харківській області. Десь через тиждень чоловік сам поїхав додому у Слов’янськ, щоб подивитись, які там умови. У місті вирувало життя. Хоча комунікації ще не були повністю налагоджені, але активно працювали в міськраді та починала діяти громадськість.
Сергій мав допрацювати на тому місці, де він був, тому додому сім’я повернулася на початку серпня.
Олена
Олені про звільнення міста повідомили батьки. Вона була за кордоном, підпрацьовувала. Зранку 5 липня, десь о 8 годині, у месенджер прийшло повідомлення.
Олена розплакалася від щастя прямо там на роботі. У той же день повідомила, що допрацьовуватиме і повертатиметься в Україну. Соцмережі друзів розривалися від радісних постів та привітань.
У Слов’янську вона була вже на початку вересня.
***
А як ви дізналися про звільнення міста? Хто перший вам про це повідомив? Які відчуття ви мали у той момент?
Зараз Слов’янськ вважається прифронтовим містечком. Російська орда насувається на всю Донеччину. Тому маємо робити все, аби підтримати наші Збройні Сили, які дають опір ворогу.
Збираємо кошти на медичні носилки та комплект термінала Starlink для Батальйону Донбас. Ваша пожертва - шанс на життя та здоров'я наших героїв!
⭐️ Ціль - 63000 грн
Час діяти! Приєднуйтесь до нашої благодійної ініціативи та допоможіть зібрати необхідну суму. Ваша підтримка - це прояв вдячності та підтримки тих, хто стоїть на захисті нашої країни.
Будемо вдячні за донат і репост.
? Реквізити для донатів:
? Моно банка https://send.monobank.ua/jar/9SN9myQBZz
? Картка поповнення 5375411215319232
РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ NoUA173351060000026001300396457 (UAH)
Код отримувача 45217421
Отримувач платежу БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ТАКТИКА ДОБРА"
Банк Філія Донецьке ОУ АТ "ОЩАДБАНК"
МФО банку 335106
Читайте також:
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262